Ассирія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ассирія за часів найвищого піднесення
Ассирійські воїни

Асси́рія — стародавня семітська держава у північній Месопотамії у ІІ — І тисячолітті до н. е.

Столицею Ассирії було місто Ашшур, пізніше — Дур-Шаррукін, Кальху, Ніневія.

Завдяки вигідному розташуванню та вправній армії, Ассирія була найсильнішою державою Стародавнього Сходу, що змагалась з Вавилонією.

Історія[ред.ред. код]

Ядром держави було місто Ашшур засноване семітським племенем аккадського походження серед місцевого субарейського населення. Процес асиміляції тривав століттями і довгий час неселення Ашшуру було лише семітським острівцем серед субарейців та хуритів. Навіть Ніневія була первісно хуритським містом. Тож говорячи про так званий староассирійський період слід розуміти, що фактично Ассирії як країни в той час ще не існувало, а було лише місто-держава Ашшур, з якого пізніше виросла Ассирія.

Історію Ассирії традиційно поділяють на три історичні відрізки:

  • староассирійський XX—XVI
  • середньоассирійський XV—XI
  • новоассирійський X—VII

Часом ці відрізки називають царствами старо-, середньо- та новоассирійським відповідно, хоч цей термін щодо староассирійського періоду є завідомо невірним. Основою періодизації є не лінгвістичні дані щодо розвитку ассирійського діалекту аккадської мови. Тож говорячи про так званий староассирійський період слід розуміти, що фактично Ассирії як країни в той час ще не існувало, а було лише місто-держава Ашшур, з якого пізніше виросла Ассирія.

Староассирійський період[ред.ред. код]

З кінця XX ст. до н. е. в Ассирії почали замість бронзи вживати залізо, що сприяло розвиткові ремесел та землеробства і давало змогу виготовляти досконалішу зброю для війська. В цей час рабовласники Ассирії починають завоювання сусідніх земель. Цар Ассирії — Шамшіадад І (кін. XIX — поч. XVIII ст. до н. е.) заволодів усією Пн. Месопотамією і частиною Аккаду.

З середини XVIII ст. до н. е. Ассирія була під владою Вавилонії, потім — Мітанні.

Середньоассирійський період[ред.ред. код]

Наприкінці XV ст. до н. е. Ассирія знову стає незалежною. На той час в Ассирії панувала патріархальна сім'я, в общинах посилювалась майнова диференціація, все більшого значення набувало рабство. Йшов процес уярмлення основної маси землеробів верхівкою суспільства. В 2-й пол. XIII ст. до н. е. царі Ассирії завоювали землі навколо своєї держави і чинили напади на Вавилон. За Тіглатпаласара І (11161090 до н. е.) військо Ассирії через Сирію дійшло до Фінікії. На рубежі XIIXI століть натиск арамейців, що вийшли з Аравії, обмежив владу ассирійських царів територією власне Ассирії.

Новоассирійський період[ред.ред. код]

Нове піднесення Ассирії пов'язане з ім'ям Ашшур-назір-апала II (883859 до н. е.), який успішно воював з Сирією та Фінікією. Завоювання Ассирії супроводжувалось розоренням сусідів і масовим винищенням населення. Тіглатпаласар III (745727 до н. е.) зміцнив військо, перевівши його на державне утримання, а розорених вільних землеробів наділив землею і зобов'язав виконувати військову повинність. Населення завойованих країн він почав залучати до війська і масами переселяв до інших районів своєї держави.

Основою господарства в Ассирії стала експлуатація посаджених на землю рабів, більшість з яких залишалась у власності держави. Тіглатпаласар вів запеклі війни з Урарту. Витіснивши урартів з Сирії, військо Ассирії зробило глибокий рейд у район Вірменського нагір'я, спустошило країну і мало не захопило столицю Урарту — Тушпу. Ассирія підкорила Ізраїльське царство і Дамаск, встановила унію з Вавилонією. Саргон II (722705 до н. е.) продовжував завойовницьку політику. За Асаргаддона (680668 до н. е.) Ассирія на короткий час завоювала Єгипет. Зенітом могутності Ассирії було царювання Ашшурбаніпала (669633 до н. е.), та вже в 5020-х роках VII ст. до н. е. почалося її ослаблення. Повстання поневолених народів розхитували багатоплемінну рабовласницьку державу. Вавилонія, яка 626 до н. е. відокремилась від Ассирії, об'єднавши сили з Мідією, завдала Ассирії нищівних ударів.


Під кінець VII ст. до н. е. завойована Мідією та Вавилонією і приєднана до Нововавилонської держави. Щоб взяти столицю — Ніневію, халдеї перегородили ріку Тигр і спустили во́ди на місто. Цар Сіншарішкун, щоб не бути взятим у полон, підпалив свій палац й кинувся у вогонь (612).

605 до н. е. Ассирія перестала існувати, основні міста було зруйновано.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • З. Косідовський. Коли Сонце було богом. — К.: Держлітвидав, 1963
  • Шалагінова О. І., Шалагінов Б. Б. Історія Стародавнього світу. — К.: Зодіак-ЕКО, 1994
  • Логвин Ю. Про діяння Гільгамеша / «Дерево пам'яті». Кн. укр. іст. оповід. — К.: Веселка, 1991
  • Маркс К. и Энгельс Ф. Сочинения, т. 21. М.—Л., 1929, с. 483—484, 493—496;
  • Тураєв Б. О. Історія Стародавнього Сходу, т. 1 — 2. К.—X., 1938;
  • Всемирная история. В 10 т., т. і. М., 1955.
  • Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.

Посилання[ред.ред. код]