Астатоводень

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Астатоводень
Hydrogen-astatide-2D-dimensions.svg
Hydrogen-astatide-calculated-3D-sf.svg
модель молекули
Назва за IUPAC гідроген астатид, астатан[1]
Ідентифікатори
Номер CAS 13464-71-6
PubChem 23996
ChEBI 30418
SMILES [AtH][2]
InChI 1S/AtH/h1H[2]
Номер Гмеліна 532398
Властивості
Молекулярна формула HAt
Молярна маса 210,995088 г/моль
Якщо не зазначено інше, дані приведені для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Аста́тово́день — неорганічна сполука ряду галогеноводнів, двоатомна молекула складу HAt із ковалентним зв'язком.

Через те, що астат є радіоактивним елементом із невеликим періодом стабільності (найбільший показник має ізотоп 210At — 8,3 год), дослідження сполуки суттєво ускладнене, а накопичена інформація здебільшого є уривчастими даними. Для передбачення властивостей астатоводню науковці застосовують метод екстраполяції від даних щодо інших галогеноводнів.[3]

Отримання[ред.ред. код]

Астатоводень утворюється при безпосередній взаємодії астату з воднем, наприклад, у момент виділення водню in situ внаслідок реакції цинку з кислотою:

Хімічні властивості[ред.ред. код]

HAt є сильним відновником, порівняно сильнішим за йодоводень.

При розчиненні у воді астатоводень утворює астатидну кислоту, яка є дещо слабшою від хлоридної.[4] Дисоційований у розчині, він легко окиснюється бромом, дихроматами, іонами Fe(III) до гіпоастатної кислоти:

При дії сильніших окисників (гіпохлоритної кислоти, S2O82-, Ce4+) утворюються астатати:[5]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Nomenclature of Inorganic Chemistry. IUPAC Recommendations 2005. — Cambridge : RSC Publishing, 2005. — P. 298. — ISBN 0-85404-438-8. (англ.)
  2. а б astatane
  3. Baran, Enrique J. Vibrational Properties of Hydrogen Astatide, HAt // Zeitschrift für Naturforschung A. — 2004. — Т. 59a. — С. 133. (англ.)
  4. Peplow, M. Chemistry in Its Element — Astatine. rsc.org. Royal Society of Chemistry. Процитовано 30 травня 2015.  (англ.)
  5. Wiberg, E., Wiberg, N. Inorganic Chemistry. — San Diego : Academic Press, 2001. — P. 423—424. (англ.)

Посилання[ред.ред. код]

  • Astatane. pubchem.ncbi.nlm.nih.gov. PubChem. Процитовано 30 травня 2015.  (англ.)

Джерела[ред.ред. код]

  • Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л. Химические свойства неорганических веществ / Под ред. Р. А. Лидина. — 3-е. — М. : «Химия», 2000. — 480 с. — ISBN 5-7245-1163-0. (рос.)