Атабасканські мови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Поширені: західна частина Північної Америки
Класифікація: одна з основних мовних сімей, розглядається як мовний союз
Групи:
Індіанські мови Північної Америки
Кількість носіїв: 180 000 осіб
ISO 639-2 and 639-5: ath
Athabaskan languages.svg

Розповсюдження атабасканських мов

Атаба́сканські мови (англ. Athabascan, Athabaskan, Athapaskan) — підсім'я у складі мов на-дене, куди входить разом з ще двома мовами - еяк і тлінгіт. Поширені в західній частині Північної Америки від Аляски на півночі до південного заходу США на півдні. Атабасканські мови - одне з найбільших об'єднань в Північній Америці, включає більше 40 мов, поширених в трьох ареалах. Загальна кількість мовців на атабасканських мовах - близько 180 тис. осіб. (1990 рр., оцінка).

Назва «Атабасканські мови» було штучно придумано Альбертом Галлатіном у 1826 році на основі назви озера Атабаска в центрі Канади (назва озера - з алгонкінської мови крі).

Класифікація[ред. | ред. код]

Класифікація атабаскскіх мов нижче слід в основному по Керен Райс (Keren Rice), як вона дана в [Goddard 1996] і [Mithun 1999].

Сім'я на-дене

Поширення[ред. | ред. код]

У атабасканських мовах можна виділити три географічних ареали. Атабасканські мови північного ареалу одним масивом займають внутрішню (неберегову) частину штату Аляска (США) і північно-західну частину Канади (крім північного і тихоокеанського узбережжя), а саме територію Юкон, Північно-західні території, південну частину Нунавуту, північні частини провінцій Британська Колумбія, Альберта, Саскачеван та Манітоба. На Алясці поширені 11 мов: дег-хітан (інгалік; залишилося близько 40 носіїв), холікачук (близько 10), коюкон (близько 300), верхньокускоквімська (близько 30), денаїна (танайна, близько 70; це єдина з північних атабасканських мов, поширена на морському узбережжі - навколо затоки Кука), атна (близько 80), (нижня) танана (близько 30), танакрос (близько 60), верхня танана (близько 100), хан (близько 7) і гвічин (кутчин, близько 700). Останні дві мови поширені не тільки на Алясці, а й у Канаді. Мови Канади: північна тутчоне (близько 200), південна тутчоне (близько 200), тагіш (2), талтан (менше 40), каска (близько 400), † цецаут, секані (кілька сотень), бівер (менше 300), слейві (близько 2600), північна слейві (маунтен-хер-берлейк, близько 300), догриб (близько 2000), чипевіан (близько 15000, оцінка, 2004), цутина (сарсі, менш 50), бабін-віцувітен (північна каррієр, близько 1600), каррієр (близько 2000), чилкотин (близько 700), †нікола. Північні атабасканські мови вельми різноманітні; в цьому ареалі знаходиться прабатьківщина атабасків. Зазвичай її відносять до пограниччя Аляски і Канади. Мови північного ареалу насилу класифікуються на групи, вони представляють собою так званий діалектний ланцюг або мережу, в якій будь-які сусідні мови мають декілька загальних властивостей, які не розділяються іншими мовами.

Тихоокеанський ареал - це кілька анклавів. Більшість мов вимерло, лише у двох або трьох є по кілька носіїв. На кордоні сучасних штатів Вашингтон і Орегон - † кваліоква-тлацканай, південніше в штаті Орегон - †верхня умпква, рог-ривер (включаючи діалекти †коквілл, утутни, †часта-коста та ін.), †галіс-апплгейт і толова (остання також в Каліфорнії), в північній Каліфорнії - хупа, като, †маттол, †вайлакі і ще кілька вимерлих діалектів. Тихоокеанські мови значно відрізняються один від одної і від атабасканських мов інших ареалів. Передбачається, що вони відокремилися від північного атабасканського масиву на самому ранньому етапі.

Південний ареал - на південному заході США. Мови цього ареалу відділилися від північних мов пізніше, ніж тихоокеанські, - мабуть, не більше тисячі років тому. Південноатабасканські мови, інакше звані апачійськими, близькоспоріднені чітко виділяються як група. До них відноситься найчисленніша за кількістю носіїв північноамериканська мова - навахо (від 100 до 150 тис. носіїв, Нью-Мексико, Аризона, Юта та Колорадо). Поряд з навахо, до західноапачійської підгрупи відносяться мови західна апачі (з діалектами вайт-маунтен, сан-карлос, сібеке и тонто, близько 12 тис., Аризона) і мескалеро-чирикава (близько 1800, Нью-Мексико). Східноапачійські мови - хікарія (хікарилья) (близько 800, північ Нью-Мексико) і ліпан (майже вимерли, Нью-Мексико). Найбільш периферійний член апачійської групи - кайова-апачі (майже вимерла, Оклахома).

Фонетика[ред. | ред. код]

Атабасканські мови мають консонантну систему «кавказького типу» - три серії проривних: слабкі, придихові та абруптивні (глотталізовані). Для праатабасканського стану реконструюється система з приблизно 40 приголосних фонем, що включає сім повних рядів проривних: зубні (d); чотири ряди передньоязичних аффрикат ([між]зубні: dz; альвеолярні: ; лабіалізований / ретрофлексний džw і латеральні: l); м'яко-велярний (ĝ) і увулярний (G). Всі ці ряди, крім двох крайніх, по-різному поєднуються в різних мовах, даючи велику різноманітність сучасних систем. Дзвінкі і глухі фрикатівні представлені у всіх рядах, крім ряду d.

Системи голосних атабасканських мов вельми різноманітні. У деяких сучасних мов є носові голосні. Для протоатабасканського стану реконструюється ознака глотталізації складу, який у багатьох сучасних атабасканськмх мовах реалізується як тон, причому в деяких мовах як високий, а в інших - як низький.

Морфологія[ред. | ред. код]

Атабасканські мови є полісинтетичними, характеризуються дуже складною дієслівною морфологією (одна з найскладніших в світі). В дієслово інкорпороване велика кількість елементів - локативних, модальних тощо. В дієслово послідовно включаються займенникові елементи, що вказують на актанти і сірконстанти ситуації. Для північних мов характерна і інкорпорація іменних коренів. Багато предикацый складаються лише з дієслівної словоформи і не містять іменних словоформ. Рідкісна особливість атабасканських мов - майже виключно префіксальних характер аффіксації.

Конструкція речення (з точки зору кодування рольових відносин) в атабасканських мовах - акузативна. Базовий порядок слів у предикації - SOV. Відома типологічна особливість атабасканських мов - так звані класифікуючі дієслова. Так, одному українському дієслову може відповідати десяток і більш дієслівних коренів в залежності від класу, до якого належить абсолютивний аргумент цього дієслова. Всі нижченаведені верхньокускоквімські дієслова означають «щось лежить» і розрізняються лише класною приналежністю лежачого об'єкта: zi'onh (про круглий об'єкт), zidlo (про декілька об'єктів), 'isditlak' (про мокрий об'єкт), 'iltonh (про об'єкт в закритому контейнері) тощо.

Сучасний стан[ред. | ред. код]

Багато атабасканських мов добре задокументовані, проте цілий ряд мов зникло або зникає раніше, ніж така документація була проведена. У той же час 8 атабасканських мов і в наш час засвоюються дітьми як рідні, що гарантує їх виживання протягом декількох найближчих десятиліть. Цілий ряд атабасканських мов викладається в школі, здійснюється громадська робота по підтримці та відродженню мов - наприклад, в резервації Хупа в північній Каліфорнії робляться спроби навчання молодих членів племені мови через тісне спілкування зі старшими.

Примітки[ред. | ред. код]