Аталанта (фільм)
Аталанта | |
|---|---|
| L'Atalante | |
 | |
| Жанр | драма / мелодрама |
| Режисер | Жан Віго |
| Продюсер | Жак-Луи Нунез |
| Сценарист |
Жан Гіне Альбер Рієра Жан Віґо |
| У головних ролях |
Мішель Симон Діта Парло |
| Оператор | Борис Кауфман |
| Композитор | Моріс Жобер |
| Художник | Френсіс Журденd |
| Кінокомпанія | Gaumont Franco Film Aubert |
| Дистриб'ютор | Gaumont і Netflix |
| Тривалість | 89 хв. |
| Мова | французька |
| Країна |
 Франція |
| Рік | 1934 |
| Дата виходу | 24 квітня 1934 (Франція) |
| Кошторис | 1 000 000 F |
| IMDb | ID 0024844 |
| Рейтинг |
IMDb  |
 Аталанта у Вікісховищі | |
«Атала́нта» (фр. L'Atalante) — кінофільм режисера Жана Віґо, знятий у Франції у 1934 році.
За підсумками опитування кінорежисерів і кінокритиків, що проводиться кожні десять років британським журналом Sight & Sound[1], картина зайняла десяте місце серед найкращих фільмів усіх часів у 1962 році, а у 1992 році — п'яте[2].
Сюжет[ред. | ред. код]
Селянська донька Джульєта виходить заміж за моряка Жана. Відразу ж після церемонії, пара наречених сідає на борт шаланди «Аталанти», маршрут якої визначається судноплавною компанією. Екіпаж складається з юнги і старого морського вовка, «татка Жуля» (Мішель Симон), який живе у своєму в кубрику зі своїми кішками, патефоном і горою різноманітних предметів, зібраних з усього світла. Джульєта мріє про Париж і прекрасні вбрання. Після приходу «Аталанти» до міста. Джульєта потайки полишає баржу, і незабаром опиняється серед безробітних і жебраків. На вулиці у неї відбирають сумочку; а на шаланді, тим часом, усі пригнічені. Жан не може заснути, судноплавна компанія погрожує відібрати ліцензію. Татко Жуль вирушає на пошуки «хазяйки». Він знаходить її в магазині платівок, де вона слухає пісню моряків. Він бере утікачку собі на плечі і доставляє Жану. Молодята миряться, і «Аталанта» відпливає до нових берегів.
У ролях[ред. | ред. код]
| Актор | Роль | |
|---|---|---|
| Мішель Симон | • | татко Жуль |
| Діта Парло | • | Джульєта |
| Жан Дасте́ | • | Жан |
| Луї Лефевр | • | Малюк |
| Жиль Маргаріті | • | роль |
Культурний вплив[ред. | ред. код]
Емір Кустуріца, що є великим прихильником фільму «Аталанта», процитував «сцену під водою» у своєму фільмі «Андеграунд». Він так говорив про стрічку: «Я вважаю, що цей фільм Жана Виго повністю змінив мої погляди на кіно. Поезія робить кіно. Якщо ви хочете робити кіно, ви маєте бути поетом, якщо ви не поет, фільми будуть просто звичайним віддзеркаленням. П'ятнадцять років тому для мене усе здавалося набагато простіше, сьогодні усе виявилося складніше. Поетові важко вижити у джунглях сучасного кіно. Я як і раніше переконаний, що в „Аталанті“ ви знайдете ідеальний баланс між діалогом і дією»[3].
Цікаві факти[ред. | ред. код]
- Оператор Борис Кауфман — брат радянського режисера Дзиги Вертова. Фільм знімали на камеру, яку прислав Вертов, оскільки свою Віґо і Кауфман продали, щоб покрити витрати на завершення фільму «Нуль з поведінки».
- На вимогу дистриб'ютерської фірми «Аталанта» з численними купюрами демонструвалася в прокаті під назвою «Пливе шаланда», взятої з народної пісні. Лише у 1940 році фільм було випущено з назвою та форматом, які хотів використовувати Віґо.
Джерела[ред. | ред. код]
- Клод Бейли. 1934. Аталанта // Кино: фильмы, ставшие событиями = Les films-clés du sinéma. — СПб. : Академический проект, 1998. — С. 125-. — 3000 прим. — ISBN 5-7331-0127-Х.(рос.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Виходить під егідою Британського інституту кіно
- ↑ Результати голосування критиков BFI у 1992 році. Архів оригіналу за 2 серпня 2011. Процитовано 12 лютого 2015.
- ↑ Сторінка «Ключі до Андеграунду» на Куступедії. Архів оригіналу за 17 грудня 2012. Процитовано 12 лютого 2015.
Посилання[ред. | ред. код]
- «Аталанта» на сайті IMDb (англ.)
|
