Атаманчук Григорій Климентійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Григорій Климентійович Атаманчук
Atamanchuk GrigKlim.jpg
Народження 22 серпня 1922(1922-08-22)
село Тернова, (зараз Хмельницька область)
Смерть 27 листопада 1994(1994-11-27) (72 роки)
місто Єсентуки, РФ
Країна СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Рід військ артилерія
Роки служби 19411946
Партія КПРС
Звання CCCP army Rank major infobox.svg Майор
Командування взводом мінометної роти 231-го гвардійського стрілецького полку 75-ї гвардійської стрілецької дивізії
Війни / битви Німецько-радянська війна
Битва за Дніпро
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Вітчизняної війни I ступеня
Медалі

Григорій Климентійович Атаманчук (22 серпня 1922, село Тернова, Україна — 27 листопада 1994, місто Єсентуки, РФ) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу (1943), в роки німецько-радянської війни командир взводу мінометної роти 231-го гвардійського стрілецького полку 75-ї гвардійської стрілецької дивізії 60-ї армії Центрального фронту, гвардії старший лейтенант.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 22 серпня 1922 року в селі Тернова (нині Дунаєвецького району Хмельницької області України) в сім'ї робітника. Українець. Закінчив 10 класів у місті Грозний і тут же навчався у залізничному технікумі.

У Червоній Армії з 21 травня 1941 року, призваний Грозненським міськвійськкоматом Чечено-Інгуської АРСР. У березні 1942 року закінчив Астраханське військове піхотне училище і направлений у діючу армію. Член ВКП (б)/КПРС з 1943 року.

Учасник оборони Сталінграда спочатку в складі 907-ї, а з 30 вересня 1942 року в складі 95-ї стрілецької дивізії на посаді командира мінометного взводу 161-го стрілецького полку. З 1 березня 1943 року 95-та стрілецька дивізія стала 75-ю гвардійською стрілецькою дивізією і Г.К.Атаманчук воював в складі 231-го гвардійського стрілецького полку 75-ї гвардійської стрілецької дивізії до кінця війни.

Особливо відзначився при форсуванні річки Дніпро та утриманні плацдарму на північ від Києва у вересні 1943 року. 2 жовтня 1943 року в бою за село Ясногородка Вишгородського району Київської області мінометний взвод Атаманчука знищив вісім кулеметів і більше взводу ворожої піхоти.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 жовтня 1943 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм старшому лейтенантові Атаманчуку Григорію Климентійовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1546).

Гвардії старший лейтенант Атаманчук Г.К. брав участь у звільненні України, потім Білорусі, у звільненні міста Риги (Латвія) і прориві оборони противника на річці Вісла, розгромі варшавськой групировки німецьких військ, форсуванні річки Одер і захопленні плацдарму на її західному березі. Він бере участь в розгромі берлінської групировки противника і закінчує війну з виходом 75-ї гвардійської стрілецької дивізії до річки Ельба.

З серпня 1946 року майор Атаманчук Г. К. у відставці. У 1952 році закінчив Ростовський інститут інженерів залізничного транспорту, після закінчення якого жив і працював на залізничному транспорті в місті Конотоп Сумської області, а потім у місті Чернігів, де був машиністом-інструктором локомотивного депо «Чернігів». З 1986 року жив у місті Єсентуки Ставропольського краю. Помер 27 листопада 1994 року. Похований у Єсентуках.

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987(рос.)
  • Гордость и слава Подолии. Львов, 1985(рос.)
  • Днепр — река героев. — 2-е изд., доп. — Киев: Изд. полит. лит Украины, 1988. — ISBN 5-319-00085-5(рос.)
  • Нам дороги эти позабыть нельзя. Киев, 1980(рос.)

Посилання[ред. | ред. код]