Атамань

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Атамань
Країна Україна Україна
Область Херсонська область
Район/міськрада Генічеський район
Рада/громада Чонгарська сільська рада
Код КОАТУУ 6522188002
Облікова картка с Атамань 
Основні дані
Засноване сер. XIX ст.
Населення 301 (2013)
Територія 73,129 км²
Площа 0,82 км²[1]
Густота населення 4,12 осіб/км²
Поштовий індекс 75570
Телефонний код +380 5534
Географічні дані
Географічні координати 46°01′02″ пн. ш. 34°29′59″ сх. д. / 46.01722° пн. ш. 34.49972° сх. д. / 46.01722; 34.49972Координати: 46°01′02″ пн. ш. 34°29′59″ сх. д. / 46.01722° пн. ш. 34.49972° сх. д. / 46.01722; 34.49972
Середня висота
над рівнем моря
м
Відстань до
обласного центру
223 км
Відстань до
районного центру
43 км
Найближча залізнична станція з.п. Чонгар
Відстань до
залізничної станції
1 км
Місцева влада
Адреса ради 75570, Херсонська обл., Генічеський р-н, с.Чонгар, вул. Гагаріна,20а , тел. 2-49-22
Карта
Атамань. Карта розташування: Україна
Атамань
Атамань
Атамань. Карта розташування: Херсонська область
Атамань
Атамань

Атамань у Вікісховищі?

Атама́нь, Ата́мань[джерело?]село в Україні, в Генічеському районі Херсонської області, підпорядковане Чонгарській сільській раді. Населення становить 301 особу (2013), налічується 95 дворів[2].

Село засноване в середині XIX століття як хутір Адаман-Чонгар. Наприкінці XIX століття в селі діяла орендаторська економія, землі в якій належали барону Гінзбургу, а орендували землевласники Крушинський та кримчанин Меїр Шапіро. З приходом радянської влади Шапіро втік, а Крушинського заарештували, а більшість старих переселенців роз'їхалися. Після Другої світової війни і до 1960 року Атамань була центром сільської ради, в селі була відкрита перша після війни школа на півострові Чонгар, село було одним з найрозвинутіших на півострові. У березні 2014 року війська Російської Федерації вторглися на територію Чонгару та замінували поля біля Атамані.

Географія[ред.ред. код]

Село розташоване у південній частині півострова Чонгар.

Село сполучається ґрунтовою дорогою завдовжки 6 км[2], яка пролягає через село Чонгар, з автошляхом М18 (E105) ХарківСімферополь, що проходить на схід від села. У селі зупиняється лише автобус ГенічеськСиваш[3], який курсує раз на добу[4].

Сусідні населені пункти:

Rose des vents Попівка Чонгар Rose des vents
N Залізничне
W    Атамань    E
S
оз. Сиваш Сиваш

У селі 3 вулиці з житловою забудовою — Козацька, Свободи та Степова.

Історія[ред.ред. код]

Атамань на мапі 1865—1876 років

Село Атамань є найстарішим населеним пунктом на Чонгарському півострові. Перші згадки про нього датовані серединою XIX століття, коли воно було хутором Адаман-Чонгар[5]. Перші поселенці на Чонгарі займалися скотарством[6].

На мапі 1865—1876 років Атамань позначена як хутір з 23 дворами[7].

В Атамані діяла орендаторська економія: землі належали барону Гінзбургу, в якого їх орендував кримський землевласник Меїр Ізраїльович Шапіро. Шапіро жив у Атамані лише влітку, проводячи осінь і зиму в Криму, мав у селі будинок і хлібні комори. Він орендував у Атамані близько 50 десятин землі, де сіяв хліб, розводив овець та худобу. З розвитком господарства почав наймати сезонних робітників у Каховці, але поводився із ними добре. Іншим орендатором був Крушинський, який мав сирзавод та розводив молочну худобу[6].

Станом на 1915 рік економія Адаман входила до складу Ново-Троїцької волості Дніпровського повіту Таврійської губернії[8].

З приходом радянської влади у 1918 і повторному приході в 1920 році більшість мешканців села роз'їхалися. Землевласник Шапіро втік до Джанкоя, а Крушинського заарештували в 1918 році[6]. До 1930 року більшість старих переселенців до Атамані роз'їхалися, і в 1933 році в селі було створено єврейський колгосп[9].

У 1944 році, після звільнення півострова від німецьких військ у ході Другої світової війни, в Атамані було створено єдину на півострові школу, яку очолив Віктор Божко із Чернігова. Обидві довоєнні школи — у Мар'янівці та на ділянці №40 були зруйновані, а матеріали з мар'янівської школи були вивезені саме в Атамань. До 1952 року школа залишалася єдиною на півострові, працював інтернат, частину школярів возили з сіл півострова на машинах. У цей час класи складалися з 60 учнів, однак лише чверть завершували навчання: інші йшли працювати[10].

Станом на 1946 рік село було центром Атаманської сільської ради, до якої також входили села Попівка, Приморське, Соцпуть, Сталінське та Червона Зірка, селища Сиваш і Чонгар та хутір Чонгарський[11].

У 1956 році колгосп імені Свердлова в Атамані досяг високого результату у виробництві шерсті: 6,1 кг вовни з вівці, що було відзначено у посланні ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від травня 1957 року[12].

У 1960-ті роки Атамань була одним з найрозвиненіших сіл на півострові, хоча й біднішим за Чонгар. Зусиллями голови чонгарського колгоспу «Грузія» Григорія Легунова до села було проведено водогін, збудовано клуб, закладено колгоспний сад з літньою площадкою для театру. В той же час до Атамані було переселено висіок Чентрень (Приморськ), який первинно був ще старішим за Атамань[13].

На початку 1990-х власними силами чонгарського колгоспу «Грузія» в селі збудовано нову школу[14].

В березні 2014 року в ході військового вторгнення в Україну російські військові, які встановили блокпост біля Чонгара, замінували поля навколо Атамані, через що місцеві жителі втратили можливість проводити сільськогосподарські роботи та випасати худобу[15]. 10 березня жителі Атамані провели показову акцію під гаслом «Путін, забери своїх мишей», протестуючи проти військової присутності в селі та мінування полів[16].

Населення[ред.ред. код]

За даними перепису 2001 року населення села становило 341 особу, з них 69,5% зазначили рідною мову українську, 27,27% — російську, а 3,23% — іншу[17].

Станом на 2013 рік[2] населення села становило 301 особу (у 2012 році в селі проживало 307 осіб). Структура жителів села за віком така:

  • дітей дошкільного віку — 20;
  • дітей шкільного віку — 43;
  • громадян пенсійного віку — 59.

У 2012 році зафіксовано 5 народжень і 1 смерть[2], показник природного приросту становить +13.

Економіка[ред.ред. код]

На території села діють три підприємства у сфері сільського господарства[18]:

  • Фермерські господарства «Пахоренко» та «Світлана» (вирощування зернових культур);
  • Багатогалузеве фермерське господарство «Роман» (вирощування зернових і технічних культур).

Соціальна сфера[ред.ред. код]

У селі діє фельдшерсько-акушерський пункт, пункт книговидачі, є клуб на 200 місць[19]. Раніше також діяла школа I ступеня[18].

Політика[ред.ред. код]

Село входить до складу Чонгарської сільської ради (голова — Білецька Тетяна Олександрівна, висунута Комуністичною партією України)[2].

До складу Чонгарської сільської ради входить 20 депутатів, серед яких двоє обрані від Атамані: по одному від ВО «Батьківщина» та Партії регіонів[20].

У селі діють місцеві осередки таких партій: ВО «Батьківщина», Народна партія, Партія регіонів, Республіканська партія України та Соціалістична партія України, Українська народна партія[21].

Село Атамань спільно з Залізничним та Попівкою утворює постійну виборчу дільницю № 650229, яка розташована в приміщенні початкової школи на вулиці Свободи, 41/4[22] (до запровадження в 2012 році постійних виборчих дільниць сільська дільниця також розміщувалася в клубі). Результати виборів:

Пам'ятки[ред.ред. код]

Єдиною в державному реєстрі пам'яткою в Атамані є група з чотирьох курганів III тисячоліття до н. е. — II тисячоліття н. е. заввишки 1—1,8 метри кожен. Відкриті у 1950, 1986 і 2002 роках, мають статус пам'ятки археології місцевого значення з 1983 року (охоронний номер 1589).

Персоналії[ред.ред. код]

Віктор Савченко

В Атамані народився Савченко Віктор Григорович (*1952) — боксер, призер Олімпійських ігор 1976 і 1980 років, доктор педагогічних наук, ректор Дніпропетровського державного інституту фізичної культури і спорту, колишній народний депутат України.

Примітки[ред.ред. код]

  1. село Атамань — Геопортал адміністративно-територіального устрою України
  2. а б в г д Паспорт територіальної громади Чонгарської сільської ради
  3. Рейс: 3478 АС ГЕНІЧЕСЬК - ОСТ СИВАШ#
  4. Расписание АС Геническ
  5. Бушаков В. Що означає кримський хоронім Чонгар? // Збірник наукових праць на пошану Ярослава Дашкевича з нагоди його 70-річчя. – Львів – Київ – Нью-Йорк: Видавництво М. П. Коць, 1966. – С. 287 – 297
  6. а б в Буковский, К. И. На полуострове Чонгар // Из прошлого и настоящего: очерки. — М. : Сов. писатель, 1975. — С. 216—218. (рос.)
  7. Военно-топографическая карта Таврической губернии 1862-1876 гг, лист 31-13 (Геническ) (рос. дореф.)
  8. Статистическій справочникъ Таврической губерніи. — Часть II-я Списокъ населенныхъ пунктовъ. — Выпуск 2 Днѣпровскій уѣздъ. — Симферополь, 1915 (рос. дореф.)
  9. Буковский, К. И. На полуострове Чонгар // Из прошлого и настоящего: очерки. — М. : Сов. писатель, 1975. — С. 220—221. (рос.)
  10. Буковский, К. И. На полуострове Чонгар // Из прошлого и настоящего: очерки. — М. : Сов. писатель, 1975. — С. 212. (рос.)
  11. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ: на 1 вересня 1946 року. Вид. перше / Відп. ред. М. Ф. Попівський. Інформайно-статистичний відділ при Секретаріаті Президії Верховної ради Української РСР. — К.: Українське вид-во політичної літератури, 1947. — С. 623.
  12. Шумак Н. Атагас из Могучего // Кавалеры золотых звезд (рос.)
  13. Буковский, К. И. На полуострове Чонгар // Из прошлого и настоящего: очерки. — М. : Сов. писатель, 1975. — С. 214—215. (рос.)
  14. В.Косов: Я люблю Чонгар, и хочу, чтобы лучше там стало… // Приазовська правда, 24 жовтня 2010 (рос.)
  15. Как живется "на кордоне" Украины и Крыма — Сегодня, 27 марта 2014 (рос.)
  16. Крымский «Беркут» открыл по митингующим стрельбу из травматика — РИА-Мелитополь, 10 марта 2014 (рос.)
  17. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua
  18. а б Організації району «АТАМАНЬ» / Довідник адміністративних районів України B2BToday.com.ua
  19. Паспорт Генічеського району
  20. Чонгарська сільська рада. Результати виборів депутатів ради
  21. Реєстр структурних утворень політичних партій Генічеського районного управління юстиції Херсонської області
  22. Відділ ведення ДРВ Генічеської РДА
  23. Результати голосування по дільницях: № округу 187, № виборчої дільниці 47
  24. Результати голосування по дільницях ТВО № 189, Херсонська область. Вибори Президента України. Повторне голосування 26.12.2004 (№ виборчої дільниці 53)
  25. Результати голосування по виборчих дільницях ТВО № 188, Херсонська область. Вибори народних депутатів України 26 березня 2006 року (№ виборчої дільниці 88)
  26. Результати голосування по виборчих дільницях ТВО № 188, Херсонська область. Позачергові вибори народних депутатів України 30 вересня 2007 року (№ виборчої дільниці 88)
  27. Результати голосування по дільницях ТВО № 189, Херсонська область. Вибори Президента України 17 січня 2010 року (№ виборчої дільниці 91)
  28. Результати голосування по дільницях ТВО № 189, Херсонська область. Повторне голосування з виборів Президента України 07 лютого 2010 року (№ виборчої дільниці 91)
  29. Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 185, Херсонська область
  30. Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 185, Херсонська область
  31. Результати голосування по дільницях ТВО № 189, Херсонська область. Позачергові вибори Президента України 25 травня 2014 року
  32. Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 185, Херсонська область
  33. Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 185, Херсонська область

Література[ред.ред. код]

  • Буковский, К. И. На полуострове Чонгар // Из прошлого и настоящего: очерки. — М. : Сов. писатель, 1975. — С. 206—270. (рос.)

Посилання[ред.ред. код]