Атей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Монета царя Скіфії Атея
Скіфська монета із зображенням царя Атея

Атей (Атай) (грец. Άτέας/ ΑΤΑΙΑΣ, лат. Atheas) (до/ близько 358 — 339 р. до н. е.) — скіфський цар. Традиційно вважається чи не найвидатнішим династом Європейської Скіфії. Припущення, що Атей контролював виключно Придунайську (Малу) Скіфію безпідставні.

Перша згадка Атея відноситься до 358 р. до н. е., коли після смерті одриського династа Котіса І між сусідами одрисів розпочалася війна за території ще донедавна могутньої фракійської держави, до якої залучилися і скіфи. Атей узяв під свій контроль частину Добруджі і підпорядкував собі наступні поліси: з 358 р. до н. е. — Істрія, з 353 р. до н. е. — Каллатіс, що призвело до низки воєн з іншими сусідами одриссів, а саме: переможна війна з трибаллами в 344 р. до н. е., війна з Македонією у 339 р. до н. е.[1] Участь скіфів у війнах за перерозподіл фракійських територій та сфер впливу і, в першу чергу, війна з Філіппом Македонським пояснює відносну популярність Атея в античній літературі.

Окремої уваги заслуговують відносини Атея з такими полісами як Каллатіс, Херсонес Таврійський та їхньою метрополією Гераклеєю Понтійською, а саме:

  • ймовірне карбування монет з легендою ΑΤΑΙΑΣ, які датуються 353-347 рр. до н. е., у Гераклеї[2];
  • виділення саме в цей час (за тирана Гераклеї Сатіра (352/1 — 345)) у користування громаді херсонеситів земель у Північно-Західній Тавриці;[3][4]
  • карбування Каллатісом монет з легендою ΑΤΑΙΑ орієнтовно між 347-339 рр. до н. е.[5]

Враховуючи наведене, можливо припустити, що хоча

"Ми не маємо даних про існування будь-яких відносин між Атеєм і Гераклеєю Понтійською, проте наявність таких є досить ймовірною... З усіх грецьких міст південного і західного берегу Понту Евксинського лише Гераклея найактивнішим чином брала участь в цей час у політичному житті Тавріди..."[6]

Відоме послання Атея до громади Візантія, яка контролювала морські торгові шляхи з Понту до Середземномор'я: «Цар Скіфії Атей громаді Візантія: не шкодьте моїм доходам, інакше мої кобили питимуть вашу воду.» (Климент Олександрійський з посиланням на Арістокріта (Clem. Alex. Strom. V, 5, 31, (3))).[7]

Війна з Македонією 339 р. до н. е. закінчилася поразкою, яка назавжди позбавила скіфів статусу непереможних. Щодо цієї війни ми маємо наступне повідомлення: «… (14) Ця суперечка озлобила обидві сторони, і зав'язалася війна. Хоча скіфи перевершували [македонян] і числом і хоробрістю, але вони були переможені хитрістю Пилипа …». У цій битві загинув і Атей. На зворотному шляху македонське військо попало в засідку трибаллів, і було майже повністю знищено. (ЮСТИН. Епітома твору Помпея Трога «Історія Пилипа», IX, 2-3)[8]

Після смерті Атея Європейська Скіфія проіснувала ще близько 60-70 років, витримавши низку воєн (навала Зопіріона у 331 р. до н. е., війна з Боспором близько 327 р. до н. е. (ДЕМОСФЕН, XXXIV. «Проти Форміона о позиці»), і як спільник боспорського царя у 310309 рр. до н. е. (Діодор, Бібліотека (ΒΙΒΛΙΟΘΗΚΗ), XX, 22-24), війну з Лісімахом у 313 р. до н. е. (Діодор, Бібліотека (ΒΙΒΛΙΟΘΗΚΗ), XIX)).[9] Наразі немає жодних підтверджень щодо будь яких кризових явищ у Європейській Скіфії до 280270 рр. до н. е.

Висловлено припущення, що поховання Атея — відомий курган Чортомлик,[10] або Товста Могила чи Цимбалка.[11]

Етимологія імені:
грец. Άταίας/ Άτέας < авест. haiθya — укр. «правдивий, істинний».[12][13]

Антропонім Атай в епіграфіці Пн. Причорномор'я.

  • грец. Ἀταης — графіті на свинцевій пластині-навроченні з Ольвії (IGDOlbia 106); якщо припустити, що Атай, якого згадано разом з ще двома гіпотетично скіфами (Кафак, Таторак), відповідає царю Атею, то напрошується висновок, що цей напис може бути найдавнішою згадкою цього царя.
  • грец. AATAA AΛ — графіті на срібному кубку з кургану Чортомлик, яке, можливо, є однією з передач імені Атай.[14]

Примітки. Джерела. Посилання[ред.ред. код]

  1. (рос.)Андрух С. И. Нижнедунайская Скифия в 6 — нач. 1 вв. до н. э.: Этнополитический аспект. — Запорожье: Запорожский гос. ун-т, 1995.
  2. (рос.)В. А. Анохин. Монеты скифского царя Атея. «Нумизматика и сфрагистика», т.2, Киев-1965, стр 3-15.
  3. (рос.)Зубарь В. М. Херсонес Таврический и население Таврики в античную эпоху. — Киев: Шлях, 2004. у своїй монографії на ст. 44 автор пише про «військову допомогу Херсонесу Керкінітиді у боротьбі зі скіфами», але вже на ст.ст. 70-80, 91, описуючи безпорадність херсонеситів у боротьбі з пізніми скіфами Таврики, військовий потенціал яких був незрівнянно меншим, ніж у скіфів сер. IV ст. до н. е., автор сам ставить під сумнів своє попереднє припущення.
  4. (рос.) И. В. Яценко. О строительстве греческого периода на городище Чайка и некоторые вопросы взаимоотношений Херсонеса и Скифского царства (по находкам клейменной черепицы). Античная цивилизация и варварский мир (Тезисы докладов IV археологического семинара). Новочеркасск. 1994.
  5. (рос.)В. А. Анохин. Монеты скифского царя Атея. «Нумизматика и сфрагистика», т.2, Киев-1965, стр 3-15. Рогальский Ад.(Варна) «К вопросу о монетах скифского царя Атея», «Нумизматика и сфрагистика», т.5, Киев-1974, стр 3-13.
  6. (рос.)В. А. Анохин. Монеты скифского царя Атея. «Нумизматика и сфрагистика», т.2, Киев-1965, прим. 24 ст. 12.
  7. англ. "Atoeas king of the Scythians to the people of Byzantium: Do not impair my revenues in case my mares drink your water;"[1]
  8. HISTORIARUM PHILIPPICARUM IN EPITOMEN REDACTI A M. IUNIANO IUSTINO (лат.), (рос.)
  9. (рос.)Латышев В. В. Известия древних писателей о Скифии и Кавказе. Вестник древней истории. 1947—1949.
  10. Болтрик Ю. В., Фіалко О. Є. Могили скіфських царів другої половини IV ст. до н. е. Археологія, 1995, № 2
  11. (рос.) Алексеев А. Ю. Хронография Европейской Скифии VII—IV веков до н.э. ИГЭ, Санкт-Петербург, 2003
  12. (рос.)Кулланда С. В. Раевский Д. С. Эминак в ряду владык Скифии // ВДИ . — № 1 . — 2004 .
  13. враховуючи передачу імені у нумізматиці та епіграфіці більш ймовірним є скіф. *(h)ātai̭a- — укр. надбання, здобуток.
  14. (рос.) А. Ю. Алексеев, В. Ю. Мурзин, Р. Ролле. Чертомлык. (Скифский царский курган IV в. до н.э.). Киев. Наукова думка. 1991.

Додатково[ред.ред. код]