Атетоз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Атетоз
Класифікація та зовнішні ресурси
Medical diseases of infancy and childhood (1900) (14580019148).jpg
Білатеральний атетоз
МКХ-10 R25.8
DiseasesDB 16662
MeSH D001264

Атетоз (грец. athetos — нестійкий) — вид гіперкінезу, симптом, для якого характерні повільні тонічні скорочення м'язів рук, ніг, дистальних ділянок кінцівок (пальці), а іноді, у деяких випадках шиї та язика, що зовні схоже на повільного ритму вигадливі «черв'якоподібні» рухи, які інколи називають атетоїдними рухами. Вони виникають у спокої і під час довільних рухів, посилюються під впливом емоцій. Атетоз найчастіше розвивається при ураженні головного мозку — шкаралупи з дискоординацією функції блідої кулі, субталамічного і червоного ядер. Цей симптом не зустрічається окремо, часто супроводжує дитячий церебральний параліч, оскільки є результатом цього захворювання. Процедури лікування атетозу у наш час не дуже ефективні, і в більшості випадків вони просто спрямовані на «усунення» неконтрольованого руху тіла, а не на саму причину хвороби.

Клінічні ознаки[ред. | ред. код]

Атетоз може варіюватися від легкої до важкої дисфункції мозку; це, як правило, характеризується незбалансованими, мимовільними рухами м'язів і складністю збереження симетричної постави тіла. Асоційована дисфункція мозку може обмежуватися якоюсь частиною або поширюватися на все тіло залежно від індивідуума та ступеня тяжкості симптому. Найяскравіше виражені ознаки можна спостерігати в кінцівках (важкі судоми рук — корчі)[1]. Атетоз може проявлятися вже на 18 місяці з моменту народження, першими ознаками є труднощі харчування, гіпотонія, спазми та мимовільне смикання рук, ніг та м'язів обличчя, які поступово погіршуються через підлітковий вік і в періоди емоційного стресу можуть сильно загостритися [3]. Атетоз обумовлений ураженнями у декількох ділянках мозку, у таких як гіпокамп, таламус, а також смугасте тіло;[2] тому діти у ранньому віці можуть страждати від серйозних порушень комунікативних функцій, таких як слабка голосова система, порушення зору, втрата слуху та відсутність балансу тіла при сидінні. Хоча, доречно наголосити, більшість людей з атетозом мають нормальний або майже нормальний інтелект.[3]

Причини[ред. | ред. код]

Атетоз є симптомом, перш за все викликаним омертвінням або дегенерацією базальних гангліїв. Ця дегенерація найчастіше викликана ускладненнями при народженні людини або хворобою Гантінгтона. Іноді у рідкісних випадках може розвинутися у дорослому віці внаслідок інсульту або фізичною травми мозку. Двома ускладненнями, що представляють особливий інтерес, є інтранатальна асфіксія та неонатальна жовтяниця. Асфіксія спричинює пошкодження базальних гангліїв через брак кисню і недостатню кількість живильних речовин.

Історія[ред. | ред. код]

У 1853 році атетоз був уперше описаний Жаном-Мартеном Шарко, який класифікував це захворювання (назви не дав) як форму хореї. Але праця так і не була надрукована, і була забута до 1878. У цьому році Пол Оулмонт захистив свою кандидатську дисертацію на тему Атетоз, яка ґрунтувалася якраз на роботі Шарко, в якій описано подвійний атетоз.

На час захисту дисертації Оулмонта атетоз був відомий як «Хвороба Гаммонда» за монографією Вільяма Олександра Гаммонда «Хвороби нервової системи», що вийшла у 1871 році до друку[4].

В. О. Гаммонд — першим дав хворобі термін «атетоз» від грецької — «без позиції»[5] . У початковому описі атетозу Гаммондом ступінь неконтрольованого руху обмежувався пальцями рук і ніг. У зв'язку з цим він зазначав, що нижня частина ніг і передпліччя пацієнтів часто згиналися і рухалися, як правило, вельми повільно.

До кінця ХХ століття, визначення атетозу було дещо розширено. Воно почало включати у себе характерні атетозу судомні рухи шиї, язика, обличчя і навіть тулуба. Поряд з розширенням кількості симптомів прийшло й визнання того, що ця хвороба є складовою частиною багатьох інших захворювань, включаючи церебральний параліч та інсульт.[5]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кеннет Х, Волкер (1990). "Частина 70 Недобровільні рухи". Клінічні методи: історія, фізика та лабораторія (3-є вид.) (англійською). Бостон: Баттеруорс. PubMed 21250235. PMID 21250235. 
  2. "Атетоз". База даних здоров'я — медичні хвороби та інші хвороби. (англійською). 22 березня 2011 р. 
  3. McNeil, Malcolm R. (2009). Клінічне управління сенсомоторними розладами мовлення (англійською). Thieme. ISBN 978-1-58890-514-7. 
  4. Патнем Т. (травень 1939 р.). "Атетоз". Yale J. Biol. Med. 11 (5). с. 459–465. PMC 2602263. PMID 21433835. 
  5. а б Морріс Дж. Г., Янкеловіц С. К., Фунґ В. С., Клустон П. Д., Хейз М. В., Ґреттан-Сміт П. (листопад 2002 р.). "Атетоз I: історичні міркування". PMID 12465068. 

Джерела[ред. | ред. код]