Атлантида (фільм, 1921)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Атлантида M:
фр. L'Atlantide
Manuel Orazi - L'Atlantide.jpg
Постер до фільму роботи Мануеля Оразі
Жанр драма
Режисер Жак Фейдер
Продюсер Луї Обер
Сценарист
  • Жак Фейдер
На основі «Атлантида» П'єра Бенуа
У головних
ролях
Жан Анжело
Стася Наперковська
Жорж Мельхіор
Оператори
  • Віктор Морен
  • Амедеї Моррін
  • Жорж Спехт
Художник Мануель Оразі
Кінокомпанія
  • • International et Commercial de la Cinématographie (Thalman)
  • • Société Générale pour le Développement
  • • Thalman et Cie
Тривалість 163 хв.
Мова німий (французькі інтертитри)
Країна Франція Франція
Рік 1921
Дата виходу 4 червня 1921 (Париж, прем'єра)
Кошторис 1,8 млн франків[1]
IMDb ID 0010969
Рейтинг IMDb: 6.6/10 stars
CMNS: Атлантида на Вікісховищі
Додаткові характеристики
Формат плівки 35 мм
Співвідношення 1,33 : 1
Колір чорно-білий
Звук німий

«Атлантида» (фр. L'Atlantide) — французький науково-фентезійний пригодницький фільм 1921 року, поставлений режисером Жаком Фейдером за однойменним романом 1919 року П'єра Бенуа.

Сюжет[ред.ред. код]

У 1911 році два французькі офіцери, капітан Моранж (Жан Анжело) і лейтенант Сент-Аві (Жорж Мельхіор), що заблукали в Сахарі, врешті-решт дістаються до оазису Гоггар і потрапляють в казковий палац, де живе цариця Атлантиди, загадкова Антінея (Стася Наперковська), правителька туарегів. Вона заманила їх, щоб зробити своїми коханцями. Як правило, вона, потішившись, вбиває коханців і зберігає їхні забальзамовані тіла в особливому залі. Заворожений Антінеєю Сент-Аві вбиває свого суперника Моранжа і тікає з палацу. Завдяки щасливому випадку йому вдається повернутися в Томбукту за допомогою молодої арабської дівчини Таніт-Зерги (Мари-Луїза Іріб), яка в дорозі помирає.

У ролях[ред.ред. код]

Жан Анжело капітан Моранж
Стася Наперковська цариця Антінея
Жорж Мельхіор лейтенант де Сент-Аві
Марі-Луїза Іріб Таніт-Зерґа
• Абд-ель-Кадер Бен Алі Сегейр бен Шейх
• Мохамед Бен Нуї провідник Бу-Джема
Пол Франсеші архіваріус
Андре Роанн Массар
• Женіка Міссіріо капітан Еймар
Рене Лорсе лейтенант Олів'є Ферр'єр
• Барб'є
• Жан Дальтур
• Дальтур-батько
• Де Раду
• Гаррі Леррен
• Давид Шатле

Виробництво[ред.ред. код]

Жак Фейдер купив у П'єра Бенуа право на екранізацію його роману «Атлантида» за 10 тисяч франків. Надаючи велике значення достовірності зйомок на натурі, Жак Фейдер наприкінці 1919 року спеціально відправився в подорож, щоб вивчити місцевість. У лютому 1920 року він приїхав в Алжир з двадцятьма техніками і такою ж кількістю акторів.[1]

Зйомки тривали близько восьми місяців — з 1 березня до жовтня 1920: натуру знімали в околицях Туггурта, потім — в Оресі біля М'Ншуеша, в Руффі і в Джиджелі, на березі моря. Декорації побудували біля Алжиру, в кар'єрах Баб-Ель-Кеда[2]. Через два роки після зйомок С. Наперковська писала в «Ciné-Miroir»: «Ми провели п'ятдесят днів в Туггурті з туарегами та їх мехарами (верблюдами), і по декількох деталях можна собі уявити, які труднощі чекали такого великого режисера, яким був Жак Фейдер. Наприклад, стада мехарів повинні були стикатися або просто переміщатися по знімальному полю точно в указаний час і з'являтися в той момент, коли цього вимагала дія. […] Нам часто доводилося багато разів повторювати одні й ті самі сцени в глибині Сахари, при 45 градусах спеки в тіні»[1].

Знімальна група[ред.ред. код]

Реліз[ред.ред. код]

Після завершення фільму паризький банк «Тальман и Ко», який фінансував проект, продав його за два мільйони франків кінопрокатнику Луї Оберу, який пішов на певний ризик під час кризи.[3]

Після двох тижнів монопольного показу в паризькому «Гомон-паласі», де фільм вперше був показаний 4 червня 1921 року, він був включений в програму щойно відкритого на Бульварах кінотеатру «Мадлен сінема». Там «Атлантида» не сходила з афіші впродовж п'ятдесяти двох тижнів — рекорд, який був побитий в цьому залі лише через двадцять років фільмом «Діти райка» Марселя Карне.[4]

«Атлантида» була одним з рідкісних французьких фільмів того періоду, проданих у всьому світі. Його успіх тривав аж до появи звукового кіно, коли Георг Вільгельм Пабст зняв його ремейк («Атлантида», 1932) з новими акторами. У 1932 році у Франції відсвяткували сорокатисячну демонстрацію фільму, перш ніж він остаточно зійшов з афіш.[5]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]