Перейти до вмісту

Атлант (Атлантида)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Атлант (іноді Атлас)
дав.-гр. Ἄτλας Редагувати інформацію у Вікіданих
Атлант із колекції Будинок Фарнезе (римська копія грецької скульптури, 2 століття до н. е., Національний археологічний музей, Неаполь)
Значення іменіТой,що несе
МісцевістьАтлантида
ЗаняттяПерший цар Атлантиди (міфологічний)
Посадаправитель з давньогрецької міфологіїd Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗгадкиДіалоги Платона "Критій", "Тімей", Геродот, Овідій "Метаморфози"
БатькоПосейдон
МатиКлейто
ДружинаПлейона
ДітиАлкіона, Геспер, Гіас, Келено (плеяда), Майя (плеяда), Меропа (плеяда), Стеропа (плеяда), Тайгета (плеяда), Електра, Каліпсо
Пов'язані персонажіГадір
АтрибутиПерший цар Атлантиди
Персонаж творуКритій Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Атлас.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Атлант.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Атлант (значення).

Атла́нт або А́тлас (грец. Ἄτλας) — у Давньогрецькій міфології — Атлас, — перший цар Атлантиди, син Посейдона та Клейто.

Існує також поняття «Атлант або Атлас (титан)» Атла́нт, Атлас (грец. Ατλας, род. відм. Ατλαντος) — у давньогрецькій міфології — син титана Іапета або Япета й Клімени, брат Прометея й Епіметея, володар Мавританії, батько Плеяд, Гіад, Гесперид і Каліпсо.

Атлант (перший правитель Атлантиди). Міфологія

[ред. | ред. код]
Карта Атлантиди за Афанасієм Кірхером (1669)

Згідно з Діалогами Платона, зокрема за діалогом Платона «Критій», Атлант — син Посейдона та Клейто, і був першим царем Атлантиди. У Діалогах Критій розповідає, чим була Атлантида до того моменту, коли «боги поділили між собою за жеребом всі країни землі».

"Так і Посейдон, отримавши в спадок Атлантиду, населив її своїми дітьми, зачатими від смертної жінки, приблизно ось в якому місці міста: на рівній відстані від берегів і в середині всього острова була рівнина, якщо вірити переказам, гарніше всіх інших рівнин і дуже родюча, і знову-таки в середині цієї рівнини, приблизно в п'ятдесяти стадіях від її країв, стояла гора, з усіх боків невисока. На цій горі жив один з мужів, з самого початку народжених там на світ землею, на ім'я Евенор, і з ним дружина Левкіппа, їх єдина донька звалася Клейто. Коли дівчина вже досягла шлюбного віку, а мати і батько її померли, Посейдон, запалившись пристрастю, поєднався з нею: той пагорб, на якому вона жила, він зміцнив, по колу відокремивши його від острова і огородивши поперемінно водними і земельними кільцями (земляних було два, а водних — три) більшими або меншими за розміром, зведеними на рівній відстані від центру острова, немов би циркулем. Це загородження було для людей непереборним … "

[1].

В діалозі «Критій» розповідається, що Посейдон і Клейто п'ять разів народили по парі близнюків чоловічої статі.

«Народивши на світ п'ять разів по парі близнюків чоловічої статі, Посейдон зростив їх і поділив весь острів Атлантиду на десять частин, причому тому зі старшої пари, хто народився першим, він віддав будинок матері і навколишні володіння як найбільшу і кращу долю і поставив його царем над іншими …»

[1].

Першою парою близнюків були Атлант і Гадір, проте перевага була віддана Атланту, він був названий Першим серед рівних, а його ім'я стало епонімом самої Атлантиди і моря, що її оточувало. Решту синів Посейдон призначив архонтами і кожному виділив землю, названу його ім'ям. Атланти були могутнім народом і панували над сусідніми країнами. Відповідно до переказів проти атлантів змогли повстати і перемогти їх лише предки афінян. Атлантида затонула внаслідок землетрусів, потопу та інших катаклізмів. Разом з нею загинули армії греків, проте самі афіняни вціліли[2]. Але не можна плутати Атланта (першого правителя Атлантиди) з іншим Атлантом, братом Прометея і батьком Гесперид, який тримав на крайньому заході на своїх плечах небесне склепіння.

Саме ім'я Атлант в грецькій мові традиційно зводиться до «tlēnai» (що означає «нести») — однокореневого дієслова зі словом «талант» [3]. Яке відповідно походить від гіпотетичного праіндоєвропейського кореня *telh₂- з тим самим значенням.

Атлант вважається творцем астрономії [4][5].

Зв'язок між Атлантом (царем Атлантиди) та Атлантом (титаном). Міфологічне двійництво

[ред. | ред. код]

Існує схожість імен Атланта і Гадіра з іменами інших героїв давньогрецьких міфів. Виникає пряма аналогія між сином Посейдона Атлантом (першим царем Атлантиди) та титаном Атласом (якого також називають Атлант). Геродот ототожнював ці імена. А у Платона в оригіналі, давньогрецькою мовою воно звучить не як Атлант, а як Ἄτλας. Ім'я другого сина Посейдона Гадіра (Евмела) асоціюється з братом Посейдона Аїдом (Гадесом).

Зв'язок з титаном Атлантом простежується не тільки в однаковому імені, а й через той факт, що у давньогрецькій міфології титан, що підтримує небосхил, знаходиться неподалік від саду Гесперид на крайньому заході земної тверді. Крім того, власне Атлантичний океан, за однією з версій, названий саме на честь титана. Вважається, що титан і людина є міфологічними двійниками, проте прообразом вважається саме титан, міф про якого античні автори переробили, зробивши творцем астрономії. Зв'язок між Посейдоном і титаном Атлантом простежується через доньку Атланта Келено (плеяда), яка за одним із міфів була дружиною Посейдона, а свого сина від Келено Посейдон поселив на Островах Блаженних, розміщених на заході, що перегукується з Атлантидою [4].

Гіпотетична локалізація Атлантиди у Атлантичному океані

Атлантиду часто ототожнювали з «Островами Блаженних».

За версією Рене-Моріса Гаттефосса, дослідника Атлантиди, Атлант спільно з Зевсом, Посейдоном і Геспером був царем Атлантиди, а самі атланти боролися з горгонами і амазонками. Ця інтерпретація міфу заснована на відомостях Геродота про північно-західні африканські племена, прозвані атлантіоями. За свідченням Діодора Сицилійського, атлантіоі вважали своїм прабатьком Атланта, якого вони вважали сином Урана, а тому гори Атлас названі його ім'ям — Атлаські гори[6].

Християнські теологи в одній з теорій пов'язують Атланта з Енохом, сином Каїна [4].

Родовід від Атланта (правителя Атлантиди)

[ред. | ред. код]

Від Атланта походить особливо численний і шанований рід, в якому найстарший завжди був царем і передавав царський сан найстаршому зі своїх синів. З покоління в покоління, зберігаючи владу в роду, нащадки Атланта зібрали такі багатства, яких ніколи не було в жодній царській династії в минулому чи майбутньому. Адже в їхньому розпорядженні було все, що виготовлялось як у місті, так і по всій країні.

«Багато що ввозилося з підвладних країн, але більшу частину потрібного для життя давав сам острів, перш за все будь-які види копалин твердих і плавких металів, і серед них те, що нині відомо лише за назвою, а тоді існувало насправді: самородний орихалк, який видобували з надр землі в різних місцях острова. Ліс в достатку надавав усе, що потрібно для роботи будівельникам, а також і для прогодування домашніх і диких тварин. Навіть слонів на острові водилося безліч, бо корму вистачало не тільки для всіх інших живих істот, що населяли болота, озера і річки, гори або рівнини, а й для цього звіра, з усіх звірів найбільшого і ненажерливого».

Атлант (титан). Походження, родовід

[ред. | ред. код]

Атлант (титан): Батько семи плеяд: Алкіона, Келено, Майя, Меропа, Стеропа, Тайгета та Електра (мати — Плейона або Ефра[7]), Геспера, Гіаса та семи гіад (мати — Плейона (океаніда) або Ефра (океаніда)[7]), батько або дід Гесперид, а також (за Гомером[8]) батько Каліпсо[9], Діони та Міри. Згадуються також «чотири доньки Атланта, імена яких невідомі», зокрема матір Тантала[10].

На думку дослідника Е. Г. Рабіновича, у Овідія[11] Персей головою Медузи перетворює Атланта на Атлаські гори, крім того, ототожнення Атланта з горами є також у Геродота.

Від імені Атлант також простежується назва Атлантичний океан, оскільки титан підтримував небо неподалік від саду Гесперід на крайньому заході земної твердині.

Тлумачення міфу про Атланта (титана)

[ред. | ред. код]

Існує міф, згідно з яким, Атлант (титан) приречений вічно тримати на плечах небосхил. Це — покарання, за те, що він підтримав боротьбу титанів проти Зевса. Згідно з іншим міфом, існувало пророцтво Феміди, що у Атланта відбере золоті яблука з його дерева син Зевса. Тому Атлант ретельно оберігав своє дерево із золотими яблуками і відмовив саме через це Персею в гостинності. За це Персей помстився, обернувши Атланта на величезну гору, що підпирає небосхил, за допомогою погляду Медузи Горгони, відсічену голову якої він показав Атланту. Вважається (за однією з версій), що так виникли Атлаські гори, що розташовані у північній Африці.

Очевидна фантастичність міфу про Атланта спричинила намагання раціонально його пояснити. Існувала думка, що саме Атлант навчив Геракла природної філософії[12]. За іншими версіями, Атлант мав овець з руном світлого золотистого кольору[13], крім того, Атлант створив небесну сферу із зірками і навчив Геракла астрології[14]. Існують інші тлумачення, за якими, Атлант був першим царем Аркадії, який жив у Тавмасійській горі[15]; або, наприклад, що він жив біля містечка Полос (Небесна вісь) у Беотії[16]; або був лівійцем, який збудував перший корабель і плавав на ньому[17]. За Діонісієм Періегетом, на горі Атлант у Лівії стоїть бронзова колона, яка спрямована до неба[18]. Атлант є символом

Атлант є символом витривалості і терпіння. З Атлантом пов'язана тема посильності і непосильності (буквальний переклад грецького слова «атлант», споріднений зі словом «атлет», 

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Платон. Критій. 113 c-e.
  2. ↑ Платон. Тімей. 24-25.
  3. ↑ Рабинович, 1991.
  4. ↑ а б в Камп, 2013.
  5. ↑ Диодор Сицилийский. Историческая библиотека IV 27, 5; Гераклит-аллегорист. О невероятном 4
  6. ↑ Диодор Сицилийский. Историческая библиотека. III, 56-57.
  7. ↑ а б Мусей, фр.7 Керн = Сервий. Комментарий к «Георгикам» Вергилия I 138, схолии к Германику, стр.75
  8. ↑ Атлант — Энциклопедия Кольера — Энциклопедии & Словари. Архів оригіналу за 8 січня 2017. Процитовано 7 січня 2017.
  9. ↑ Гомер. Одиссея IV 51-53
  10. ↑ Первый Ватиканский мифограф III 1, 23
  11. ↑ Овидий. Метаморфозы, IV, 604—662
  12. ↑ Плутарх. Об Е в Дельфах 6; Геродот, фр.13 Якоби = Климент. Строматы I 73, 2
  13. ↑ , що називали «золотими» яблуками
  14. ↑ Діодор Сицилійский. Историческая библиотека IV 27, 5; Гераклит-аллегорист. О невероятном 4
  15. ↑ Дионисий Галикарнасский. Римские древности I 61, 1
  16. ↑ Павсаний. Описание Эллады IX 20, 3
  17. ↑ Климент. Строматы I 75, 3
  18. ↑ Евстафий. Комментарий к «Одиссее» Гомера // Комментарий 5 В. Н. Ярхо к Гераклиту-аллегористу
  19. ↑ Giles, Lionel (1912), BOOK V: The Questions of Pang, Book of Lieh-Tzü, with Introduction and Notes by LIONEL GILES, архів оригіналу за 27 грудня 2016, процитовано 7 січня 2017 {{citation}}: Текст «Лайонел Джайлз» проігноровано (довідка) (Цікаво, що Нюйва у перекладі Джайлза — чоловічої статі!)
  20. ↑ Игорь Меланьин, «Черепаха[недоступне посилання з лютого 2019]», стр. 14-15. «Восточная коллекция» № 1/2001 [Архівовано 21 вересня 2008 у Wayback Machine.]

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. Е. Г. Рабинович. Мерное бремя // Ноосфера и художественное творчество. — Наука, 1991. — С. 139-153.
  2. Леон Спрэг де Камп. Глава 1: Предание об Атлантиде // Потерянные континенты. — Litres, 2013. — ISBN 5457029123.
Зевс Це незавершена стаття з давньогрецької міфології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Атлант_(Атлантида)&oldid=44426125