Атлетіко (Мадрид)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Атлетіко Мадрид
Логотип
Повна назва Футбольний клуб
Атлетіко Мадрид
Прізвисько «вовки», «червоно-білі»,
«матрацники»
Рік заснування 26 квітня 1903
Місто Мадрид, Іспанія
Стадіон Вісенте Кальдерон
Вміщує 54 851
Президент Іспанія Енріке Сересо
Головний тренер Аргентина Дієго Сімеоне
Ліга Ла-Ліга
2015/16 3
Домашня
Виїзна
Запасна

«Атле́тіко Мадри́д» (ісп. Atlético de Madrid) — професіональний іспанський футбольний клуб з міста Мадрид. Заснований 26 квітня 1903 року під назвою «Атлетичний клуб Мадрида». Свою сучасну назву отримав 4 жовтня 1939 року. Один з найуспішніших футбольних клубів Іспанії: десятиразові переможці чемпіонату Іспанії та Кубка Короля, триразові володарі Суперкубка Іспанії.

«Атлетіко» — переможець Кубка Інтертото 2007 року. У сезоні 19611962 виграли Кубок володарів Кубків УЄФА, у фіналі здолавши «Фіорентіну». Наступного сезону (19621963) «Атлетіко» у фіналі цього ж турніру програло «Тоттенгему». У сезоні 19851986 «вовки» програли фінальну зустріч за Кубок Кубків київському «Динамо». Мадридці не змогли здолати мюнхенську «Баварію» у фіналі Кубка європейських чемпіонів 19731974 років. Проте 1974 року вони здобули Міжконтинентальний Кубок з футболу.

«Атлетіко», окрім своїх футбольних успіхів, є одним з рекордсменів Іспанії за кількістю квитків, що продаються та прибутками від реклами.

За «Атлетіко» грали Луїс Арагонес та Фернандо Торрес.

Історія[ред.ред. код]

Команда була заснована трьома баскськими студентами 26 квітня 1903 року під назвою Атлетік Клуб де Мадрид. Для них мадридська команда була підготовчим майданчиком молодих виконавців для Більбао Атлетік. У 1904 році до них приєднались колишні гравці мадридського Реала. Команда розпочинала свої виступи у біло-синіх кольорах, але у 1911 році Атлетік набув своїх нинішніх кольорів - червоного та білого. Дехто вважає, що зміна командних кольорів зумовлена тим, що білі та червоні смужки були найдешевшим матеріалом на той час, бо з таких сами смужок шили матраци. Власне саме звідси і бере свій початок досить поширене сьогодні прізвисько команди - Матрацники. Також існує і інша версія. Згідно з нею командні форми для Атлетіко Мадрид та Більбао Атлетік закупалися в Англії, у Блекберн Роверс. Одного разу представник команди приїхав придбати нову форму, однак не знайшов жодної майки і йому довелося придбати майки Саутгемптона, у червоно-білих кольорах.

Свої перші виступи команда проводила на стадіоні, розташованому у східній, робітничій частині міста. У 1921 році Атлетіко Мадрид став повністю незалежним від свого баскського засновника. Компанія, яка володіла акціями команди збудувала спортивний стадіон, Естадіо Метрополітано де Мадрид, який вміщав 35 800 глядачів. Стадіон використовувався до 1966 року, після чого команда переїхала на нову арену - Вісенте Кальдерон.

Протягом 1920х років команда вигравала Кампеонато дель Центро та у 1921 році була у фіналі Кубку Іспанії. Спираючись на командні досягнення та стабільність її було включено до першого розіграшу Ла-Ліги у 1928 році. Під час перших виступів у Прімері тренером команди був Фредерік Пентланд, але після двох сезонів команда вилетіла у Сегунду. У 1934 році їм вдалося повернутися в еліту, але через два роки команду знову понизили в класі.

Мадридське протистояння[ред.ред. код]

Атлетіко Мадрид та Реал Мадрид - дуже не схожі команди майже у всіх аспектах. В той час, як Сантьяго Бернабеу височить у одному з найбагатших та найпрестижніших районах Мадриду, Вісенте Кальдерон розташований у робітничому районі. Відповідно команди отримали підтримку людей з протилежних частин міста, з різним соціальним статусом та поглядами на життя. Окрім цього у протистоянні замішана і політика, зокрема і під час правління Франциско Франка.

Двічі ці команди зустрічалися в фіналах Ліги Чемпіонів: 2013—2014, тоді Реал переміг 4-1 в додатковий час, відігравшись на 93 хвилині та в 2015—2016, де Реал знову тріуфмував. Основний час вдруге завершився з рахунком 1:1, але цього разу гра дійшла до серії пенальті, де Реал переміг 5:3.

Досягнення[ред.ред. код]

Склад команди[ред.ред. код]

Станом на 9 липня 2016 року

Позиція Гравець
1 Іспанія ВР Мігель Моя
2 Уругвай ЗХ Дієґо Ґодін
3 Бразилія ЗХ Філіпе Луїс
5 Португалія ПЗ Тьяґу Мендеш
6 Іспанія ПЗ Коке
7 Франція НП Антуан Ґрізманн
9 Іспанія НП Фернандо Торрес
10 Іспанія ПЗ Олівер Торрес
12 Іспанія ПЗ Аугусто Фернандес
13 Словенія ВР Ян Облак
14 Іспанія ПЗ Ґабі
15 Чорногорія ЗХ Стефан Савич
16 Аргентина НП Анхель Корреа
Позиція Гравець
17 Іспанія ПЗ Сауль Ньіґес
19 Франція ЗХ Лукас Ернандес
20 Іспанія ЗХ Хуанфра́н
21 Бельгія ПЗ Яннік Феррейра Карраско
22 Гана ПЗ Томас Партей
23 Аргентина НП Лусіано Вьетто
24 Уругвай ЗХ Хосе Хіменес
- Португалія ВР Андре Морейра
- Хорватія ЗХ Шиме Врсалько
- Іспанія ЗХ Хав'єр Манкільо
- Уругвай ЗХ Еміліано Веласкес
- Італія ПЗ Алессіо Черчі
- Іспанія НП Борха Ґонсалес

Командний персонал[ред.ред. код]

Посада П.І.Б
Тренер Аргентина Дієго Сімеоне
Помічник тренера Аргентина Херман Бургос
Іспанія Хуан Віскайно
Тренер воротарів Аргентина Пабло Веркеллоне
Фітнес-тренер Уругвай Оскар Ортеґа
Іспанія Карлос Менендес
Іспанія Іван Рафаель Діас Інфанте
Керівник медичного відділу Іспанія Хосе Маріа Віллалон
Командний лікар Іспанія Ґорка де Абахо

Відомі гравці[ред.ред. код]

Відомі гравці
# П.І.Б Національність К-сть виспутів
1 Аделардо Іспанія 551
2 Енріке Кольяр Іспанія 470
3 Томас Реньонес Іспанія 463
4 Хуан Карлос Агілера Іспанія 454
5 Ісакіо Кальєха Іспанія 425
6 Хуан Карлос Артече Іспанія 421
7 Луїс Арагонес Іспанія 372
8 Альберто Іспанія 361
9 Філісьяно Рівілья Іспанія 356
10 Адріан Ескудеро Іспанія 330

Посилання[ред.ред. код]