Атлетіко (Мадрид)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Атлетіко Мадрид
Atletico Madrid 2017 logo.svg
Повна назва Club Atlético de Madrid
SAD
Прізвисько «вовки»,
«червоно-білі»,
Colchoneros («матрацники»)
Коротка назва Атлетіко
Засновано 26 квітня 1903
Населений пункт Мадрид, Іспанія Іспанія
Стадіон «Ванда Метрополітано»
Вміщує 68 457
Президент Іспанія Енріке Сересо
Головний тренер Аргентина Дієго Сімеоне
Ліга Ла-Ліга
2020-21 Діючий чемпіон1
Вебсайт Офіційний сайт
Домашня
Виїзна
Запасна

«Атле́тіко Мадри́д» (ісп. Atlético de Madrid) — професіональний іспанський футбольний клуб з міста Мадрид. Один з найуспішніших футбольних клубів Іспанії: одинадцятиразові переможці чемпіонату Іспанії (востаннє 2020/21), десятиразові переможці Кубка Іспанії, дворазові володарі Суперкубка Іспанії, триразові переможці Ліги Європи УЄФА, переможці Міжконтинентального кубка, переможці Кубка володарів кубків УЄФА, триразові переможці Суперкубка УЄФА. Заснований 26 квітня 1903 року під назвою «Атлетичний клуб Мадрида». Свою сучасну назву отримав 4 жовтня 1939 року.

«Атлетіко» — переможець Кубка Інтертото 2007 року. У сезоні 1961-1962 виграли Кубок володарів Кубків УЄФА, у фіналі здолавши «Фіорентіну». Наступного сезону (1962-1963) «Атлетіко» у фіналі цього ж турніру програло «Тоттенгему». У сезоні 1985-1986 «вовки» програли фінальну зустріч за Кубок володарів кубків київському «Динамо». Мадридці не змогли здолати мюнхенську «Баварію» у фіналі Кубка європейських чемпіонів 1973-1974 років. Проте 1974 року вони здобули Міжконтинентальний кубок з футболу.

Володарі Суперкубків УЄФА 2010, 2012 та 2018 років.

«Атлетіко», окрім своїх футбольних успіхів, є одним з рекордсменів Іспанії за кількістю квитків, що продаються та прибутками від реклами.

За «Атлетіко» грали Луїс Арагонес та Фернандо Торрес.

Новою клубною ареною з 2017 став стадіон «Ванда Метрополітано».

Історія[ред. | ред. код]

Команда була заснована трьома баскськими студентами 26 квітня 1903 року під назвою Атлетік Клуб де Мадрид. Для них мадридська команда була підготовчим майданчиком молодих виконавців для Більбао Атлетік. У 1904 році до них приєднались колишні гравці мадридського Реала. Команда розпочинала свої виступи у біло-синіх кольорах, але у 1911 році Атлетік набув своїх нинішніх кольорів — червоного та білого. Дехто вважає, що зміна командних кольорів зумовлена тим, що білі та червоні смужки були найдешевшим матеріалом на той час, бо з таких самих смужок шили матраци. Власне саме звідси й бере свій початок досить поширене сьогодні прізвисько команди — Матрацники. Також існує й інша версія. Згідно з нею командні форми для Атлетіко Мадрид та Більбао Атлетік закупалися в Англії, у Блекберн Роверз. Одного разу представник команди приїхав придбати нову форму, однак не знайшов жодної майки і йому довелося придбати майки Саутгемптона, у червоно-білих кольорах.

Свої перші виступи команда проводила на стадіоні, розташованому у східній, робітничій частині міста. У 1921 році Атлетіко Мадрид став повністю незалежним від свого баскського засновника. Компанія, яка володіла акціями команди збудувала спортивний стадіон, Естадіо Метрополітано де Мадрид, який вміщав 35 800 глядачів. Стадіон використовувався до 1966 року, після чого команда переїхала на нову арену — Вісенте Кальдерон.

Протягом 1920-х років команда вигравала Кампеонато дель Центро та у 1921 році була у фіналі Кубку Іспанії. Спираючись на командні досягнення та стабільність її було включено до першого розіграшу Ла-Ліги у 1928 році. Під час перших виступів у Прімері тренером команди був Фредерік Пентланд, але після двох сезонів команда вилетіла у Сегунду. У 1934 році їм вдалося повернутися в еліту, але через два роки команду знову понизили в класі.

Мадридське протистояння[ред. | ред. код]

Атлетіко Мадрид та Реал Мадрид — дуже не схожі команди майже у всіх аспектах. В той час, як Сантьяго Бернабеу височить в одному з найбагатших та найпрестижніших районів Мадрида, Вісенте Кальдерон розташований у робітничому районі. Відповідно команди отримали підтримку людей з протилежних частин міста, з різним соціальним статусом та поглядами на життя. Окрім цього у протистоянні замішана і політика, зокрема і під час правління Франциско Франка.

Двічі ці команди зустрічалися в фіналах Ліги Чемпіонів: 2013–2014, тоді Реал переміг 4-1 в додатковий час, відігравшись на 93 хвилині та в 2015–2016, де Реал знову тріумфував. Основний час вдруге завершився з рахунком 1:1, але цього разу гра дійшла до серії пенальті, де Реал переміг 5:3.

Досягнення[ред. | ред. код]

Склад команди[ред. | ред. код]

Станом на 7 вересня 2021 року[1]
Позиція Гравець
1 Франція ВР Бенжамен Лекомт
2 Уругвай ЗХ Хосе Марія Хіменес
4 Центральноафриканська Республіка ПЗ Жоффрей Кондогбія
5 Аргентина ПЗ Родріго Де Пауль
6 Іспанія ПЗ Коке Captain sports.svg
7 Португалія НП Жуан Фелікс
8 Франція НП Антуан Грізманн (в оренді з Барселони)
9 Уругвай НП Луїс Суарес
10 Аргентина НП Анхель Корреа
11 Франція ПЗ Тома Лемар
12 Бразилія ЗХ Ренан Лоді
Позиція Гравець
13 Словенія ВР Ян Облак
14 Іспанія ПЗ Маркос Льоренте
15 Чорногорія ЗХ Стефан Савич
16 Мексика ПЗ Ектор Еррера
17 Сербія НП Іван Шапоньїч
18 Бразилія ЗХ Феліпе
19 Бразилія НП Матеус Кунья
21 Бельгія НП Яннік Карраско
22 Іспанія ЗХ Маріо Ермосо
23 Англія ЗХ Кіран Тріпп'є
24 Хорватія ЗХ Шиме Врсалько

Логотипи[ред. | ред. код]

Лідери за кількістю ігор за клуб[ред. | ред. код]

Станом на 7 вересня 2021 року:[2]

Відомі гравці
# Гравець Національність Ігри
1 Аделардо Родрігес Іспанія 550
2 Коке Іспанія 505
3 Томас Реньйонес Іспанія 483
4 Енріке Кольяр Іспанія 468
5 Карлос Агілера Іспанія 456
6 Хуан Карлос Артече Іспанія 421
7 Ісакіо Кальєха Іспанія 421
8 Габі Іспанія 417
9 Фернандо Торрес Іспанія 404
10 Дієго Годін Уругвай 389

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]