Атомна електростанція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Атомні електростанції у світі.
   Працюють АЕС, будуються нові енергоблоки.
   Наявні АЕС, передбачено будівництво нових енергоблоків.
   Відсутні АЕС, станції будуються.
   Немає АЕС, планується будівництво.
   АЕС діють, будівництво нових поки що не планується.
   Використовуються АЕС, розглядається скорочення їх кількості.
   Цивільна ядерна енергетика заборонена законом.
   Немає АЕС.

А́томна електроста́нція (АЕС) — електростанція, в якій атомна (ядерна) енергія перетворюється на електричну. Генератором енергії на АЕС є атомний реактор. Тепло, яке виділяється в реакторі внаслідок ланцюгової реакції поділу ядер деяких важких елементів, потім так само як і на звичайних теплових електростанціях (ТЕС), перетвориться на електроенергію. На відміну від теплоелектростанцій, що працюють на органічному паливі, АЕС працює на ядерному паливі (в основному 232U, 235U, 239Pu)[1]

Унаслідок роботи АЕС утворюються радіоактивні відходи та відпрацьоване ядерне паливо. Вони є небезпечними для людини й довкілля, для знешкодження вимагають переробки та тривалого зберігання.

Історія[ред. | ред. код]

Історія розвитку світової ядерної енергетики по роках: * Верхній графік — кількість енергії (Гігават), що виробляється АЕС, * Нижній — кількість АЕС, що діють

20 грудня 1951 ядерний реактор вперше в історії людства виробив придатну для використання кількість електроенергії — в нинішній Національній Лабораторії INEEL Департаменту енергії США. Реактор виробив достатню потужність, щоби запалити простий ланцюжок з чотирьох лампочок 100 Вт. Після другого експерименту, проведеного наступного дня, 16 учених і інженерів, що брали участь в ньому, «увічнили» своє історичне досягнення, написавши крейдою власні імена на бетонній стіні генератора.

Того ж дня дослідний реактор-брідер EBR-1, що розміщувався в маленькій будівлі, котра і сьогодні як і раніше самотньо стоїть на відкритій всім вітрам рівнині в південно-східному Айдахо, підвищив виробок до 100 кіловатів, чого було достатньо для живлення всього його електроустаткування. Перша дослідницька мета EBR-1 полягала в розробленні й перевірці концепції реактора-брідера. 4 червня 1953 року, Комісія з атомної енергії США оголосила, що реактор EBR-1 став першим реактором у світі, який продемонстрував брідінг плутонію й урану.

У 1962 він став першим у світі реактором з плутонієвою активною зоною, який виробив електроенергію. Протягом всього наступного року, він був джерелом цінних даних по брідінгу в реакторі з плутонієвим паливом і допомагав науковцям краще зрозуміти поведінку плутонію в реакторі, що діяв. 30 грудня 1963 року, реактор був офіційно зупинений. 26 серпня 1966 його оголошено національним історичним пам'ятником. (За матеріалами Національної лабораторії Айдахо, США).

1972 року, на розроблюваному з 1958 родовищі урану «Окло» в Габоні, виявлено сліди ланцюгової реакції. Подальші дослідження підтвердили, що тут приблизно 2.0-1.8 мільярдів років тому, діяв єдиний відомий на 2011 природний реактор[2][3].

Атомні електростанції у світі[ред. | ред. код]

Перша у світі атомна електростанція потужністю 5 МВт, Обнінська АЕС, була запущена 27 червня 1954 в Обнінську, СРСР, розташованому в Калузькій області.

У 1958 введено в експлуатацію 1-у чергу Сибірської АЕС (м. Томськ-7, Томська область) потужністю 100 МВт (повна проєктна потужність 600 МВт). Того ж року розгорнулося будівництво промислової Білоярської АЕС (м. Зарічний, Свердловська область), а 26 квітня 1964 генератор 1-ї черги дав струм споживачам. У вересні 1964 пущений 1-й блок Нововоронезької АЕС потужністю 210 МВт. Другий блок потужністю 350 МВт запущений в грудні 1969. У 1973 почала працювати Ленінградська АЕС.

За межами СРСР перша АЕС промислового призначення потужністю 46 МВт введена в експлуатацію в 1956 в Колдер-Холі (Велика Британія). За рік, почала виробляти електроенергію АЕС потужністю 60 МВт в Шиппінгпорті (США).

Світовими лідерами у виробництві ядерної електроенергії є: США (788,6 млрд кВт·год/рік), Франція (426,8 млрд кВт·год/рік), Японія (273,8 млрд кВт·год/рік) і Німеччина (158,4 млрд кВт·год/рік)[4].

Наприкінці червня 2008 року, заступник голови Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) Юрій Соколов заявив, що до 2030-го, атомні електростанції лишатимуться ключовим джерелом електроенергії, а кількісно збільшаться на 60 %[5].

Станом на квітень 2018 року у світі працювало 449 енергоблоків АЕС. Усі вони зосереджені в 45 країнах світу, зокрема:

Найбільша АЕС в Європі — Запорізька атомна електростанція[6] в місті Енергодарі (Запорізька область), будівництво якої розпочато 1980 року і на середину 2008-го, тут працювало 6 атомних енергоблоків (6-й введено в дію після відновлення незалежності — 19 жовтня 1995).

Найбільша АЕС у світі Касівадзакі-Каріва за встановленою потужністю (на 2008) розташована в японському місті Касівадзакі префектури Ніїгата — в роботі знаходяться 5 киплячих ядерних реакторів (BWR) і 2 розширених киплячих ядерних реактори (ABWR), загальна потужність яких становить 8,212 ГВт.

На 2015 будується ще 65 атомних реакторів[7], зокрема в країнах, які розвиваються. Передбачається, що до 2030 року, ще 8 країн почнуть використовувати атомну енергетику, а 3 — (Німеччина, Вірменія та Бельгія) відмовляться від атомних електростанцій, тож загалом це складе 35 країн котрі використовуватимуть АЕС[7]. Найбільше блоків АЕС, що тимчасово не працюють — в Японії (через Фукусімську аварію).

2020 року, в Об'єднаних Арабських Еміратах ввели в експлуатацію першу в арабських країнах атомну електростанцію Барака [Архівовано 10 травня 2021 у Wayback Machine.][8]. Підготовчі роботи тривали на АЕС протягом п'яти місяців.

Українські АЕС[ред. | ред. код]

В Україні розташовані 5 АЕС:

На наявних українських АЕС встановлено 15 енергоблоків спільною потужністю 13 888 МВт, які виробляють приблизно 40~50 % від загального обсягу електроенергії в Україні.

2010 року, частка АЕС у виробленні електроенергії по Україні складала 47,4 %.

Час від часу, є повідомлення ЗМІ про позаштатні ситуації на українських (і не тільки) АЕС, в тому числі, з аварійними вимкненнями окремих енергоблоків, отже всі енергоблоки разом, в Україні майже ніколи не працюють[11][12][13]. Однак, АЕС лишається надійним джерелом електроенергії, і в Україні будуються ще декілька нових енергоблоків.

Спосіб дії[ред. | ред. код]

Схема роботи атомної електростанції
Схема роботи атомної електростанції

Майбутнє[ред. | ред. код]

Прогнози Світової енергетичної ради щодо можливих варіантів розвитку ПЕК засвідчують, що до 2100 року головними джерелами енергопостачання стануть АЕС та поновлювані джерела енергії, а частки електростанцій на нафті, природному газі (ТЕС, ТЕЦ) та особливо вугіллі будуть суттєво меншими.

Водночас, багато досліджень MIT, Black & Veatch та DOE передбачають, що на природний газ та поновлювані джерела, у майбутньому буде припадати більша частина виробництва електроенергії та тепла.[14][15]

Ядерний ризик: запобіжні заходи та дії у разі надзвичайних подій на АЕС[ред. | ред. код]

В історії людства, відбулося вже кілька надзвичайних подій та ядерних аварій/катастроф (найвідоміші: Трі-Майл-Айленд—1979, Чорнобиль—1986 і Фукусіма—2011).

Якщо ви живете біля атомної електростанції (у радіусі 10 км), потрібно вжити кілька негайних заходів:

  •    Звернутися до вашої влади за інформаційними брошурами чи інструкціями. Вони надають дані про сигнали тривоги та перераховують усі заходи, які треба здійснити під час аварії.
  •    Отримати або купити таблетки йоду в аптеках-партнерах.
  •    Зібрати в одному місці усі необхідні речі: ксерокопії документів, що засвідчують особу, ліки, аптечку, змінний одяг, їжу та воду в маленьких пляшках.

Що робити у разі ядерної аварії:

  •    Сховатися в будівлі з твердими стінами. Якщо ви перебуваєте в транспортному засобі, якомога швидше дістатися укриття (будинку, місця проживання тощо).
  •    Зачинити двері та вікна, вимкнути та перекрити зовнішню вентиляцію.
  •    Приймати йодид калію лише за вказівкою влади та за умови, що для цього немає медичних протипоказань. Якщо на мить аварії у вас вдома не було таблеток, швидке розповсюдження можуть організувати у громадських центрах, визначених головою адміністрації/мером. Переважно, це стосується вагітних жінок та дітей до 18 років.
  •    Підготуватися до можливої ​​евакуації та, якщо потрібно, дотримуватися інструкцій щодо виїзду з відповідних районів.
  •    Мати з собою набір швидкої допомоги, в тому числі всі необхідні речі.[16]

   Дотримуватися «належних відомих практик за надзвичайних становищ»:

  •    Не намагатися одразу піти і забрати своїх дітей. Про них подбає педагогічний колектив та служби з надзвичайних ситуацій у шкільних та позакласних умовах.
  •    Уникати використання телефону, щоби залишити телефонні мережі доступними для екстрених служб.
  •    Не торкатися жодних предметів зовні.
  •    Якщо падає дощ, лишити на вулиці все, що могло намокнути (парасоль, взуття, пальто, куртку тощо).

У будь-якому разі, треба слухати й дивитися поради влади по радіо/телебаченню, читати в Дії, Viber і в соціальних мережах, дотримуючись офіційних сторінок у Twitter чи Facebook.[16][1] [Архівовано 27 квітня 2022 у Wayback Machine.]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Атомна електростанція(АЕС)- vseslova.com.ua. Архів оригіналу за 5 жовтня 2013. Процитовано 27 березня 2011. 
  2. Meshik, A. P. (November 2005). The Workings of an Ancient Nuclear Reactor. Scientific American. Архів оригіналу за 27 лютого 2009. (англ.)
  3. The natural nuclear reactor at Oklo: A comparison with modern nuclear reactors, Radiation Information Network, April 2005 [Архівовано 21 серпня 2017 у Wayback Machine.](англ.)
  4. дані World Nuclear Association на 2004 рік
  5. «Україна Молода», за 27 червня 2008
  6. Офіційний сайт Запорізької атомної електростанції (рос.). Архів оригіналу за 29 вересня 2007. Процитовано 11 липня 2008. 
  7. а б Атомна футурологія: яке майбутнє чекає енергетику України [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.], 4 березня 2016
  8. В ОАЕ запустили першу атомну електростанцію. kosatka.media (рос.). Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 28 вересня 2020. 
  9. Офіційний сайт Запорізької АЕС [недоступне посилання](рос.)[недоступне посилання з червня 2019]
  10. Президент підписав указ про зупинку Чорнобильської АЕС, інформація на www.newsru.ua за 23-07-2007 (укр.). Архів оригіналу за 25-01-2008. Процитовано 11-07-2008. 
  11. На Південно-Українській АЕС зупинили реактор, інфо «Кореспондент.нет» за 31-01-2001(укр.)
  12. На українських АЕС працюють 12 з 15 енергоблоків, інформація ДК ядерного регулювання за 11-04-2005 [Архівовано 18 грудня 2012 у Wayback Machine.](укр.)
  13. Через несправність відключили четвертий енергоблок Рівненської АЕС, інформація на www.newsru.ua за 13-08-2007 (укр.). Архів оригіналу за 26-11-2007. Процитовано 11-07-2008. 
  14. LAS VEGAS SANDS CORP., a Nevada corporation, Plaintiff, v. UKNOWN REGISTRANTS OF www.wn0000.com, www.wn1111.com, www.wn2222.com, www.wn3333.com, www.wn4444.com, www.wn5555.com, www.wn6666.com, www.wn7777.com, www.wn8888.com, www.wn9999.com, www.112211.com, www.4456888.com, www.4489888.com, www.001148.com, and www.2289888.com, Defendants.. Gaming Law Review and Economics 20 (10). 2016-12. с. 859–868. ISSN 1097-5349. doi:10.1089/glre.2016.201011. Архів оригіналу за 13 грудня 2019. Процитовано 6 грудня 2021. 
  15. Green Technology | Cleantech and Renewable Energy News and Analysis. www.greentechmedia.com. Архів оригіналу за 6 грудня 2021. Процитовано 6 грудня 2021. 
  16. а б в Nuclear risk: precautions and responses in the event of accident. Gouvernement.fr (англ.). Архів оригіналу за 1 квітня 2022. Процитовано 1 квітня 2022. 

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]