Атоні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Атоні
Чоловіки атоні (архівне фото)
Самоназваіндонез. suku Atoni
Кількістьпонад 1 млн (2010)
АреалІндонезія Індонезія: провінція Східна Південно-Східна Нуса,
Східний Тимор Східний Тимор: район Окусі-Амбено
Расапівденні монголоїди
Близькі доротійці, тетуми
Мовауаб-мето, індонезійська
Релігіяхристиянство, іслам, традиційні вірування

Ато́ні (інші назви: атойн-мето, даван, індонез. Suku Atoni) — народ в Індонезії та Східному Тиморі.

Розселення, чисельність, мова

[ред. | ред. код]

Населяють переважно гірські райони західного Тимору: округи Північний Центральний Тимор (індонез. Kabupaten Timor Tengah Utara), Південний Центральний Тимор (індонез. Kabupaten Timor Tengah Selatan), частково Купанг (індонез. Kabupaten Kupang) в межах Індонезії, а також анклав Окусі (порт. Oecusse, тетум Oe-Kusi Ambenu) Східного Тимору.

Це найбільший народ індонезійської провінції Східна Південно-Східна Нуса, в її межах атоні в 2010 році нараховували 927 753 особи (19,85 % населення провінції)[1]. Офіційна статистика Індонезії зараховує атоні до числа народів Східної Південно-Східної Нуси. Разом 2010 року їх чисельність в межах провінції становила 3 793 242 особи, а по всій Індонезії — 4 184 923 особи[1].

Дані перепису того ж 2010 року в Східному Тиморі зафіксували там 62 201 особу атоні (носії мови байкену), у тому числі 61 081 особу в анклаві Окусі (96,17 % його населення)[2]. Станом на 2015 рік їх чисельність збільшилась до 69 190 осіб в цілому по країні й до 67 443 особи в Окусі (перепис[3]).

Говорять мовою уаб-мето, що належить до тиморської групи центрально-східної гілки малайсько-полінезійських мов. В анклаві Окусі поширений її діалект байкену.

Історія, поселення, господарство

[ред. | ред. код]

Атоні є корінними жителями західного Тимору. На момент появи в регіоні перших європейців у кінці XVI ст. вони мали власні князівства. Голландці захопили землі атоні вже після 1912 року. З 1949 року західний Тимор перебуває у складі незалежної Індонезії.

Традиційна хата атоні.

Невеличкі села атоні, більшість яких налічує від 20 до 40 хат, розкидані в гірських районах. Традиційні хати будують із наявних лісових матеріалів. Вони стоять на землі, квадратні або круглі в плані, зовні нагадують вулики, дах спускається дуже низько. З часом все більше з'являється прямокутних у плані хат з дерева та бетону, вони мають вікна. Великі громадські будівлі в селах атоні практично відсутні.

Основне заняття — тропічне землеробство, вирощують кукурудзу, бульби, суходольний рис, бобові, перець, овочі, фрукти. Розводять велику та дрібну рогату худобу, свиней, коней. У лісі збирають на продаж мед, віск, цінні породи деревини, смоли, природні барвники. Займаються також мисливством і рибальством. Традиційні ремесла: ткацтво, плетіння, обробка дерева.

Суспільство

[ред. | ред. код]

Атоні складаються з екзогамних патрилінійних родових груп, що звуться канаф.

Переважає нуклеарна сім'я, що складається приблизно з п'яти осіб. Шлюб є ідеалом і нормою життя. Розлучення та повторний шлюб можливі, але трапляються рідко. Діти проводять більшість часу в родині. У період 1970—1990 рр. значно розширилась шкільна освіта. Майно поділяється на родове та сімейне. Перше успадковується сином, майно ж, придбане у шлюбі, може переходити до чоловіка/дружини або їх синів або дочок.

У минулому атоні поділялися на шляхетну верству, простолюдинів та рабський клас. Тепер суспільство стало більш егалітарним. Рабство було скасоване за часів голландського панування. Самоврядні князівства проіснували до початку 1970-х років, але й після скасування князівської влади шляхетні сім'ї мають більше доступу до ресурсів.

Більшість спорів та конфліктів вирішується на рівні села, за участі зацікавлених осіб або сільським головою. Раніше повноваження апеляційного суду належали князям, тепер звертаються до індонезійських місцевих органів влади.

Ритуал на честь народження дитини.

Релігія

[ред. | ред. код]

За релігією більшість атоні є християнами, католики переважають у Північному Центральному Тиморі та Окусі, а католики — в Південному Центральному Тиморі та Купанзі. Є невеликі групи мусульман, частина зберігає традиційні вірування.

У минулому більшість атоні дотримувалась традиційних вірувань. Вони вірили в існування володарів неба та землі, винагороди або покарання з боку духів предків, існування привидів, духів певних місць і речей. Магічні ритуали, пов'язані з військовими діями та полюванням за головами, тепер втрачені. Зникають і деякі інші інституції, зокрема священні родові хати, священні родові регалії, камені спокути. У той же час віра у владу пращурів, силу духів, надприродне правосуддя все ще зберігаються, поєднуючись із християнською релігією. Люди продовжують звертатися до спеціалістів із надприродного (мнане або мено), щоб умилостивити володарів неба та землі, щоб боротися з духами проти хвороб, чаклунства та інших бід.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Aris Ananta, Evi Nurvidya Arifin, M. Sairi Hasbullah, Nur Budi Handayani, Agus Pramono. Demography of Indonesia's Ethnicity. Institute of Southeast Asian Studies, 2015. ISBN 978-981-4519-87-8 (англ.)
  2. Population and Housing Census of Timor-Leste, 2010. Volume 2: Population Distribution by Administrative Areas [Архівовано 24 грудня 2015 у Wayback Machine.], pp. 205-206: Table 13: Population distribution by mother tongue, Urban Rural and District. (англ.)
  3. Population Distribution by Administrative Area — Volume 2. Language [Архівовано 13 листопада 2018 у Wayback Machine.]. Table 12. Population by mother tongue, age, urban/rural location and Municipality (англ.)

Джерела

[ред. | ред. код]