Атсиз ібн Увак
| Атсиз ібн Увак тур. Atsız bin Uvak el-Harezmi | ||
| ||
|---|---|---|
| 1076 — 1078 | ||
| Наступник: | Тутуш | |
| Народження: | 11 століття | |
| Смерть: |
1078 Дамаск | |
| Батько: | Увак | |
Атси́з (? — 1078) — полководець Сельджуцької імперії. Емір Дамаску й Палестини (1076—1078). Служив султанові Малікшаху І. Воював проти Візантії і Фатимідського халіфату. Здобув Єрусалим та поруйнував його (1073). Жорстоко придушив Єрусалимське анти-сельджуцьке повстання (1077). Страчений у Дамаску за наказом Тутуша. Прізвисько — Хорезмі́єць (араб. الخوارزمي, Atsīz al-Ḫwārizmī).
Імена[ред. | ред. код]
- Атси́з (араб. أتسز, Atsīz) — власне особове ім'я.
- Атси́з ібн Увак (араб. أتسز بن اوق الخوارزمي, Atsīz ibn Uwaq ; «Атсиз, син Увака; Атсиз Увакович») — з патронімом.
- Атси́з ібн Абак (Atsiz ibn Abaq; «Атсиз, син Абака») — варіант у джерелах.
- Атси́з ібн Ок (Atsiz ibn Oq; «Атсиз, син Ока») — варіант у джерелах.
- Атсиз Хорезмієць (араб. أتسز الخوارزمي, Atsīz al-Ḫwārizmī, Атсиз аль-Хварізмі) — з прізвиськом.
Біографія[ред. | ред. код]
Ймовірно походив з огузького племені їва. Наприкінці 1060-х років разом з вождем іншого огузького племені Курлу очолив рух 3-4 тис. кибиток огузів до Палестини. Вони заснували навколо міста Рамла державне утворення, що визнавало зверхність Сельджуцької імперії.
У 1070 році після смерті Курлу став одноосібним правителем. Протягом року підкорив південну Сирію, а 1073 року зайняв Єрусалим, куди переніс свою столицю. Тут оголосив себе еміром. Формально визнавав владу султана Великих Сельджуків та багдадського халіфа.
У 1071 і 1073 роках двічі намагався захопити Дамаск, проте марно. Зрештою у липні 1076 року Атсизу вдалося це зробити. Намісник (емрі) Фатимідського халіфату — Зейн аль-Даула ІЦнтісар — втік до Каїра. В свою чергу Атсиз ібн Увак наказав розпочати спорудження цитаделі в Дамаску.
Слідом за цим рушив на підкорення Єгипту, але 1077 року зазнав поразки у битві біля Каїру від халіфа Мустансира.
1077 року жорстоко придушив Єрусалимське повстання проти панування турків-сельджуків.
Незабаром втратив Палестину й опинився в облозі в Дамаску.
Того ж року до Дамаску прибув Тутуш, брат Малік-шаха I, султана Великих Сельджуків, який допоміг зняти облогу, а 1078 року наказав стратити Атсиза.
Джерела[ред. | ред. код]
- Richards, D. S. (Trans.) (2002). The Annals of the Saljuq Turks: Selections from al-Kamil fi'l-Ta'rikh of 'Izz al-Din Ibn al-Athir. Abingdon: Routledge. pp. 172, 190, 192—193, 197—198. ISBN 0-700-71576-2.
- Burns, Ross (2005). Damascus: A History. Abingdon: Routledge. p. 144. ISBN 0-415-27105-3.
- Başan, Aziz (2010). The Great Seljuqs: A History. Abingdon: Routledge. pp. 85, 88–89. ISBN 0-203-84923-X.
- Cahen, Cl. Atsi̊̊z b. Uvak [Архівовано 12 лютого 2020 у Wayback Machine.] // Encyclopaedia of Islam. New Edition. Leiden: Koninklijke Brill, 1960. Volume I, pp. 750–751
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Атсиз ібн Увак
| |||||||||||||||||||||||||
