Аугустінас Вольдемарас

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аугустінас Вольдемарас
Juozas Tūbelis
Аугустінас Вольдемарас
Прапор
Прем'єр-міністр Литви
Прапор
4 листопада 1918 — 26 грудня 1918
Попередник: посада запроваджена
Наступник: Міколас Сляжявічус
17 грудня 1926 — 23 вересня 1929
Попередник: Міколас Сляжявічус
Наступник: Юозас Тубяліс
Прапор
Міністр закордонних справ Литви
11 листопада 1918 — 19 червня 1920
Прем'єр-міністр: Аугустінас Вольдемарас
Міколас Сляжявічус
Пранас Довідайтіс
Ернястас Галванаускас
Попередник: посада запроваджена
Наступник: Юозас Пурікіс
21 квітня 1925 — 31 травня 1926
Прем'єр-міністр: Аугустінас Вольдемарас
Попередник: Міколас Сляжявічус
Наступник: Юозас Тубяліс
Прапор
Міністр оборони Литви
11 листопада 1918 — 24 грудня 1918
Прем'єр-міністр: Аугустінас Вольдемарас
Попередник: посада запроваджена
Наступник: Міколас Сляжявічус
 
Партія: Партія національного прогресу
Освіта: Санкт-Петербурзький державний університет
Народження: 16 квітня 1883(1883-04-16)
Дісна, Литва
Смерть: 16 травня 1942(1942-05-16) (59 років)
Москва, СРСР
Національність: Литовець
Громадянство: Литва
Віросповідання: Католицизм
Нагороди:
Орден Святого Станіслава 3 ступеня

Медіафайли у Вікісховищі?

Аугустінас Вольдемарас (лит. Augustinas Voldemaras; нар. 16 квітня 1883, Дісна — пом. 16 травня 1942, Москва) — литовський державний діяч, вчений. Перший прем'єр-міністр Литви. Представник праворадикального крила «Союзу литовських націоналістів».

Життєпис[ред. | ред. код]

Освіта[ред. | ред. код]

Аугустінас народився 16 квітня 1883 року в Дісна на території нинішньої Литви. Не зважаючи на бідність та неосвіченість батьків, юнак проявляв неабиякі здібності до навчання. Він закінчив державну школу у сусідньому Твярячусі, а потім у 1899-му трирічну школу в Швянченісі. 1890 році він переїхав до Санкт-Петербургу, де працював його брат. У 1902 році Аугустінас вступив до гімназії, яку з відзнакою закінчив у 1904-му. У 1909 році Вольдемарас закінчив історико-філологічний факультет Імператорського Санкт-Петербурзького університету, а ще через рік здав магістерський іспит. З 1911 по 1914 рік литовець — приват-доцент університету. Стажувався в Італії і Швеції у 1914—1915 роках.[1]

У вересні 1916 року Вольдемарас був зарахований до штату історико-філологічного факультету Пермського відділення Імператорського університету Петрограду як екстраординарний професор. У 1916—1917 навчальному році викладав на кафедрі загальної історії, вів заняття зі стародавніх мов на кафедрі класичної філології, а також з англійської мови. За «відмінну старанну службу» Вольдемарас в січні 1917 був нагороджений орденом Св. Станіслава III ступеня, а в серпені того ж року був затверджений професором Пермського університету. Тим не менше Аугустінас не був задоволений умовами життя в Пермі і завжди хотів повернутися до Литви.[2]

Початок політичної діяльності[ред. | ред. код]

Таріба 1918 року. Вольдемарас стоїть крайній праворуч.

У 1916 році Аугустінас Вольдемарас став одним із засновників «Партії національного прогресу» (лит. Tautos pažangos partija). Брав участь в Петербурзькому литовському сеймі у травні-червні 1917 року. У вересні того ж року представляв Литву на конгресі народів Росії у Києві[3]. У 1918 році професор остаточно повернувся до Литви, де був запрошений увійти до складу Литовської Таріби після того як декілька членів покинули її через зближення цього державного органу з Німеччиною. Після програшу у Першій світовій війні остання визнала незалежність Литви і вивела з країни війська, а президія Таріби 4 листопада 1918 року обрала Вольдемараса Прем'єр-міністром і доручила сформувати уряд. Брав участь в мирних переговорах з Німеччиною та її союзниками у Бересті в січні 1918 року, формально входячи як радник до складу делегації Української Народної Республіки.[4]

Робота в уряді[ред. | ред. код]

11 листопада 1918 року Вольдемарас сформував перший кабінет міністрів, при цьому узявши на себе обов'язки міністра оборони (до 24 грудня 1918) та міністра закордонних справ (до 19 червня 1920). Головним пріорітетом зовнішньополітичної діяльності прем'єра стало проголошення нейтралітету Литвою, що мало б хоч на деякий час убезпечити країну від втручання агресивних сусідів у її внутрішні справи. 23 листопада 1918 року голова уряду, і за сумісництвом, перший міністр оборони Вольдемарас підписав наказ про формування першого полку армії Литви (ця дата, у наші дні відзначається як День литовських воїнів)[3]. Вже 24 листопада Аугустінас Вольдемарас видає указ про створення Збройних сил Литви і призначає Кіпріана Кондратовича заступником міністра оборони.

21 грудня 1918 року Вольдемарас разом з президентом Смятоною виїхали за кордон для перемовин щодо грошової позики з Німеччини, а також для участі у Паризькій мирній конференції. Проте від'їзд прем'єра викликав обурення в Литві і був розцінений як втеча від наступу армії Червоної армії. Заочно 26 грудня він був замінений на посаді прем'єр-міністра Міколасом Сляжявічусом. Тим не менш розлючений подіями Вольдемерас залишився на посаді міністра закордонних справ і представляв Литву на конференції в Парижі.

Викладацька діяльність[ред. | ред. код]

З 1920 року Вольдемарас викладав на Вищих курсах у Каунасі, на основі яких незабаром був відкритий Литовський університет (згодом Університет Вітовта Великого). Був професором Литовського університету з 1922 по 1926 рік. У 1923 році викладача його політичними опонентами за статтю політичного змісту було на місяць запроторено до Варняйського трудового табору.[5]

Військовий переворот[ред. | ред. код]

Вольдемарас (сидить ліворуч) і Густав Штреземан у Берліні (1928).

У 1926 році Вольдемарас був обраний до Сейму від партії «Союз литовських націоналістів» і дуже критично висловлювався щодо діяльності тогочасного президента Казіса Грінюса та його уряду, що прийшов до влади після виборів 1926 року.[6]

У грудні того ж року Аугустінас Вольдемарас став одним з ініціаторів державного перевороту, після чого був призначеним прем'єр-міністром XIV уряду і перебував на посаді з 17 грудня 1926 по 23 вересня 1929 року, будучи одночасно міністром закордонних справ, а з 22 листопада 1928 року і тимчасово виконуючим обов'язки міністра оборони. 6 травня 1929 року на нього було скоєно замах. Через розбіжності з іншими лідерами литовських націоналістів у 1929 році був виведений з уряду. В кінці 1929 року був висланий в Платяляй і потім жив під наглядом поліції в Зарасай.

Останні роки та смерть[ред. | ред. код]

Після невдалого путчу 7-8 червня 1934 року, здійсненого підконтрольною Вольдемарасу організацією «Залізний Вовк», політика було засуджено до дванадцяти років ув'язнення. У 1938 році у зв'язку з двадцятою річницею проголошення незалежності Литви його було амністовано і вислано з країни.[4]

Після невдалої спроби повернення на батьківщину у 1939 році, Аугустінас Вольдемарас разом з дружиною повернулися у вже окуповану радянськими військами Литву у червні 1940 року. Проте він був затриманий на ще кордоні і поміщений у в'язницю. Пізніше з'ясувалося, що Вольдемарас помер, перебуваючи в Бутирській в'язниці Москви 16 грудня 1942 року. Його місце поховання невідоме; меморіальний камінь з його ім'ям був відкритий на цвинтарі Петрашуняй в Каунасі у 2012 році.[7]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]


Попередник:
посада запроваджена
Прем'єр-міністр Литви
4 листопада 191826 грудня 1918
Наступник:
Міколас Сляжявічус
Попередник:
Міколас Сляжявічус
Прем'єр-міністр Литви
17 грудня 192623 вересня 1929
Наступник:
Юозас Тубяліс