Ауг Юлія Артурівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юлія Артурівна Ауг
Юлия Артуровна Ауг
Народилася 8 червня 1970(1970-06-08) (53 роки)
Ленінград, РРФСР
Національність росіянка
Громадянство Естонія ЕстоніяРосія Росія
Діяльність акторка
Alma mater Російський державний інститут сценічних мистецтв (1993), Російський університет театрального мистецтва (2010) і Вищі курси сценаристів і режисерівd
Роки діяльності 1989 — тепер. час
IMDb nm0041775
Нагороди та премії
CMNS: Юлія Артурівна Ауг у Вікісховищі

Юлія Артурівна Ауг (* 8 червня 1970, Ленінград, Російська РФСР) — російська актриса, режисер театру і кіно.

Біографія[ред. | ред. код]

Дитинство і шкільні роки провела в місті Нарва (Естонія). Після закінчення школи вступила в ЛГИТМіК на акторський курс А. Д. Андрєєва. З 1993 року по 2004 рік служила в ТЮГ імені Брянцева. У 2004 році переїхала в Москву.

Друга вища освіта — РАТІ (ГИТИС), режисерський факультет (2003–2007), диплом з відзнакою, майстер — Йосип Райхельгауз.

У 2007 році вступила на Вищі курси сценаристів і режисерів, режисерський факультет, майстерня Іраклія Квірікадзе і Андрія Добровольського.

Приз кінофестивалю «Балтійські дебюти» 2007 «За найкращу жіночу роль» Наталі у фільмі «Вороги» режисера-дебютанта Марії Можар і продюсера Олексія Учителя[1]. Приз «Найкращий режисер» на II Міжрегіональному фестивалі «Театральний Атомград» 2013. Приз «За найкращу жіночу роль» Людмили Петрівни у фільмі «Інтимні місця» XXIV Відкритого Російського кінофестивалю «Кінотавр» в Сочі[2] і премію «Білий слон» Гільдії кінознавців і кінокритиків Росії «За найкращу жіночу роль другого плану»[3]. У 2014 була номінована на премію «Ніка» за найкращу жіночу роль. У березні 2015 року була нагороджена призом Асоціації продюсерів кіно і телебачення в області телевізійного кіно в категорії «Найкраща актриса другого плану в телефільмі/серіалі» за роль імператриці Єлизавети I в серіалі «Катерина»[4]/

Творчість[ред. | ред. код]

Ролі в кіно[ред. | ред. код]

  1. 1989: Викрадення чарівника — Анна Мазуркевич / княжна Магдалена
  2. 1990: Захід — Маруся
  3. 1991: Діти, що втікають від грози, новела «Мій милий Чиж»
  4. 1992: Викупна жертва — велика княжна Марія
  5. 1993: Кінь білий — велика княжна Марія Миколаївна
  6. 1993: Прокляття Дюран — Олена
  7. 1995: Напівбог — починаюча актриса Юр'єва
  8. 2003: Жіночий роман — Мірдза
  9. 2005: Майстер і Маргарита — миється в душі
  10. 2005: Не хлібом єдиним — Титова
  11. 2006: Кружовник — Зіна, співмешканка Михайла
  12. 2007: Вороги — Наталія
  13. 2010: Вівсянки — Таня, дружина Мирона Олексійовича (у дівоцтві — Овсянкина)
  14. 2011: Костоправ — Поліна Юріївна Сташевська
  15. 2011: Збирач куль — мати
  16. 2012: Дід Мороз завжди дзвонить тричі — Надя, дружина Василя
  17. 2012: Хто, якщо не я? — Олена
  18. 2012: Небесні дружини лугових марі — Орапті
  19. 2013: Інтимні місця — Людмила Петрівна
  20. 2013: Ладога — Олена Кулясова
  21. 2013: Фатальний спадок — Катрін
  22. 2014: З чого починається Батьківщина — Лариса Карпенко
  23. 2014: Катерина — імператриця Єлизавета Петрівна
  24. 2014: Вірю не вірю — Катя
  25. 2019: Кріпосна — Поміщиця Ганна Львівна

Громадянська позиція[ред. | ред. код]

В березні 2014 року підписала листа «Ми з Вами!» КіноСоюзу на підтримку України[5].

У червні 2018 року записала відеозвернення на підтримку українського режисера Олега Сенцова, засудженого у Росії[6].

В серпні 2020 року підтримала протести в Білорусі[7].

В лютому 2022 року засудила російське вторгнення в Україну[8].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Кіно-театр.ru — інформація про фільм «Вороги». Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 11 травня 2015.
  2. ↑ Фильм «Географ глобус пропив» отримав головний приз «Кінотавра» під крики «Браво!». Архів оригіналу за 10 червня 2013. Процитовано 11 травня 2015.
  3. ↑ Российские критики назвали «Географ глобус пропив» найкращим фільмом року. Архів оригіналу за 5 лютого 2014. Процитовано 11 травня 2015.
  4. ↑ «Фізрук» і «Мажор» стали найуспішнішими серіалами 2014. Архів оригіналу за 20 березня 2015. Процитовано 11 травня 2015.
  5. ↑ Мы с вами!. kinosoyuz.com. 8 березня 2014. Архів оригіналу за 21 травня 2017. Процитовано 11 травня 2015.
  6. ↑ Юлия Ауг в поддержку Олега Сенцова [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.] // Радио Свобода, 2018-06-01
  7. ↑ Актриса Юлия Ауг: Мне кажется, народ Беларуси победит в войне против Лукашенко. Архів оригіналу за 6 червня 2021. Процитовано 6 червня 2021.
  8. ↑ Звездные войны: как вторжение в Украину рассорило российских знаменитостей. vesty (рос.). 26 лютого 2022. Архів оригіналу за 9 березня 2022.
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ауг_Юлія_Артурівна&oldid=39924884