Аушвіц — кінцевий рахунок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Назва «Аушвіц — кінцевий рахунок[1][2][3][4]»
Book Vivian Bird Auschwitz - the Final Count 2.png
Обкладинка книги «Аушвіц - кінцевий рахунок» (1999),
Автор Вівіан Берд
Назва мовою
оригіналу
Auschwitz - the Final Count
Країна Flag of the United States.svg США
Мова англійська
Тема Заперечення Голокосту
Жанр історичне дослідження
Укр. видавництво The Barnes Review
Виданий 1999
Тип носія м'яка та тверда обкладинки
Сторінки 120
ISBN 0906879841
Обкладинка другого видання (2007) книги «Аушвіц — кінцевий рахунок»

Аушвіц — кінцевий рахунок (англ. Auschwitz - the Final Count) — видана вперше в 1999 році антологія[5][6][2] під редакцією ревізіоніста Голокосту Вівіана Берда (англ. Vivian Bird), в який[6] він представляє погляди свої та інших авторів на те, що «насправді» відбулося в Освенцимі під час Другої світової війни і стверджує, що «голокост є містіфікацією», і що документально підтвержена кількість загиблих в концентраційному таборі Аушвіц становить 73.137 осіб. Антологія включає[7] монографії Тіса Крістоферсена, д-р Вільяма Ліндсі (щодо Циклону-Б), Фреда Лейхтера та інших.

Опис[ред.ред. код]

На обкладинці першого видання (1999) слова Вілліса Карто:

Антологія потужних ударів по одному з наріжних каменів легенди про Голокост
Оригінальний текст (англ.)

An antology of powerful that blows apart one of the cornerstones of the holocaust legends

На зворотному боку обкладинки написано:

Після прочитання "Аушвіц - кінцевий рахунок", ви ніколи не будете дивитися на історію Голокосту або Другої світової війни, а за великим рахунком і на історію 20-го століття, так само, як раніше...
Оригінальний текст (англ.)

Once you've read "Auschwitz: The Final Count", you will never look at the Holocaust, or the history of World War II-indeed, for that matter, the history of the 20th Century-in the same way ever again...[8]

Розділи[ред.ред. код]

Зміст[ред.ред. код]

У передмові Вівіан Берд пише:

Для тих, хто піклується, щоб розслідувати факти, а не міфи про події Другої світової війни, ця антологія повинна відправити принаймні, деякі з головних, легенди Голокосту на відпочинок.
Оригінальний текст (англ.)

For those who care to investigate the facts-not the myths-about the events of World War II, this volume should put at least some of the major legends of the Holocaust to rest.

В монографії «Брехня Аушвіцу» Тіс Крістоферсен розповідає про свою роботу у трудовому таборі Райське, сателіті Аушвіцу, в Департаменті розведення рослин. Серед інших у його підпорядкуванні були близько 100 чоловіків з Аушвіц-Біркенау. Протягом всього 1944 року Крістоферсен неодноразово відвідував Аушвіц-Біркенау, але про масові вбивства євреїв газом вперше почув лише після війни. Тіс Крістоферсен як очевидець заперечує, що в Аушвіці коли-небудь мало місце знищення людей, що ув'язнені навіть співали пісень під час роботи. Після довгої роботи пліч-о-пліч з ув'язненими співробітниками, Крістоферсен бачив бачив власними очима життя в Освенцімі, і в післявоєнні роки був вражений почутими історіями про «газові камери».

До книги включено есе Циклон Б, Аушвіц та суд над доктором Бруно Тешем. Автор — хімік, покійний д-р Вільям Ліндсі, подає ретельно задокументовані матеріали військового трибуналу над доктором Тешем, який був в кінцевому підсумку засуджений і повішений. Теш був співвласником компанії, яка закупала гуртом (від виробників), а потім поставляла (як посередник) адміністрації німецького концтабору пестицид «Циклон Б». Хоча в рішенні трибуналу було сказано, що «Циклон Б» використовувся як на газ, який вбив мільйони євреїв, Ліндсі показує, що Циклон Б використовувався як інсектицид і дезінфікуючій засіб для позбавлення від вошей не тільки ув'язнених Аушвіцу, а й членів СС, які працювали в таборі, для фумігації (обкурювання) їх одягу та приміщень, тобто, був використаний для збереження та підтримки життя людини, а не для його припинення. У своєму есе Ліндсі розглядає також, на його думку, шахрайські докази і свідчення в суді над Тешем.

У звіті Усередині «газових камер» Аушвіцу американський інженер Фред Лейхтер представляє своє дослідження приміщень Аушвіцу і робить висновок, що надто невеликі залишки газу в так званих «газових камерах» не відповідають версії масових вбивств.

В останньому есе Чому «Голокост» важливий?, написаного Віллісом А. Карто, автор відзначає, що Голокост перетворився на прибуткову галузь — його використовують як досить ефективний політичний інструмент, за допомогою якого не тільки вимагають мільярди німецьких і американських доларів платників податків до Ізраїлю, але і влада Сполучених Штатів проводить свою зовнішню політику всупереч національним інтересам на користь Тель-Авіву. Карто пояснює перспективи Голокосту.

Видання[ред.ред. код]

Книга видавалася тричі: видавець: The Barnes Review (1999[1][3], 2007)[7], видавець: Historical Review Press[en] (2007)[9][10]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]