Аушвіц — кінцевий рахунок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Назва «Аушвіц — кінцевий рахунок[1][2][3][4]»
Book Vivian Bird Auschwitz - the Final Count 2.png
Обкладинка книги «Аушвіц - кінцевий рахунок» (1999),
Автор Вівіан Берд
Назва мовою
оригіналу
Auschwitz - the Final Count
Країна Flag of the United States.svg США
Мова англійська
Тема Заперечення Голокосту
Жанр історичне дослідження
Видавництво The Barnes Review[en]
Виданий 1999
Тип носія м'яка та тверда обкладинки
Сторінки 120
ISBN 0906879841
Обкладинка другого видання (2007) книги «Аушвіц — кінцевий рахунок»

Аушвіц — кінцевий рахунок (англ. Auschwitz - the Final Count) — видана вперше в 1999 році антологія[5][6][2] під редакцією ревізіоніста Голокосту Вівіана Берда (англ. Vivian Bird), в який[6] він представляє погляди свої та інших авторів на те, що «насправді» відбулося в Освенцимі під час Другої світової війни і стверджує, що «голокост є містіфікацією», і що документально підтвержена кількість загиблих в концентраційному таборі Аушвіц становить 73.137 осіб. Антологія включає[7] монографії Тіса Крістоферсена, д-р Вільяма Ліндсі (щодо Циклону-Б), Фреда Лейхтера та інших.

Опис[ред.ред. код]

На обкладинці першого видання (1999) слова Вілліса Карто:

Антологія потужних ударів по одному з наріжних каменів легенди про Голокост
Оригінальний текст (англ.)

An antology of powerful that blows apart one of the cornerstones of the holocaust legends

На зворотному боку обкладинки написано:

Після прочитання "Аушвіц - кінцевий рахунок", ви ніколи не будете дивитися на історію Голокосту або Другої світової війни, а за великим рахунком і на історію 20-го століття, так само, як раніше...
Оригінальний текст (англ.)

Once you've read "Auschwitz: The Final Count", you will never look at the Holocaust, or the history of World War II-indeed, for that matter, the history of the 20th Century-in the same way ever again...[8]

Розділи[ред.ред. код]

Зміст[ред.ред. код]

У передмові Вівіан Берд пише:

Для тих, хто піклується, щоб розслідувати факти, а не міфи про події Другої світової війни, ця антологія повинна відправити принаймні, деякі з головних, легенди Голокосту на відпочинок.
Оригінальний текст (англ.)

For those who care to investigate the facts-not the myths-about the events of World War II, this volume should put at least some of the major legends of the Holocaust to rest.

В монографії «Брехня Аушвіцу» Тіс Крістоферсен розповідає про свою роботу у трудовому таборі Райське, сателіті Аушвіцу, в Департаменті розведення рослин. Серед інших у його підпорядкуванні були близько 100 чоловіків з Аушвіц-Біркенау. Протягом всього 1944 року Крістоферсен неодноразово відвідував Аушвіц-Біркенау, але про масові вбивства євреїв газом вперше почув лише після війни. Тіс Крістоферсен як очевидець заперечує, що в Аушвіці коли-небудь мало місце знищення людей, що ув'язнені навіть співали пісень під час роботи. Після довгої роботи пліч-о-пліч з ув'язненими співробітниками, Крістоферсен бачив бачив власними очима життя в Освенцімі, і в післявоєнні роки був вражений почутими історіями про «газові камери».

До книги включено есе Циклон Б, Аушвіц та суд над доктором Бруно Тешем. Автор — хімік, покійний д-р Вільям Ліндсі, подає ретельно задокументовані матеріали військового трибуналу над доктором Тешем, який був в кінцевому підсумку засуджений і повішений. Теш був співвласником компанії, яка закупала гуртом (від виробників), а потім поставляла (як посередник) адміністрації німецького концтабору пестицид «Циклон Б». Хоча в рішенні трибуналу було сказано, що «Циклон Б» використовувся як на газ, який вбив мільйони євреїв, Ліндсі показує, що Циклон Б використовувався як інсектицид і дезінфікуючій засіб для позбавлення від вошей не тільки ув'язнених Аушвіцу, а й членів СС, які працювали в таборі, для фумігації (обкурювання) їх одягу та приміщень, тобто, був використаний для збереження та підтримки життя людини, а не для його припинення. У своєму есе Ліндсі розглядає також, на його думку, шахрайські докази і свідчення в суді над Тешем.

У звіті Усередині «газових камер» Аушвіцу американський інженер Фред Лейхтер представляє своє дослідження приміщень Аушвіцу і робить висновок, що надто невеликі залишки газу в так званих «газових камерах» не відповідають версії масових вбивств.

В останньому есе Чому «Голокост» важливий?, написаного Віллісом А. Карто, автор відзначає, що Голокост перетворився на прибуткову галузь — його використовують як досить ефективний політичний інструмент, за допомогою якого не тільки вимагають мільярди німецьких і американських доларів платників податків до Ізраїлю, але і влада Сполучених Штатів проводить свою зовнішню політику всупереч національним інтересам на користь Тель-Авіву. Карто пояснює перспективи Голокосту.

Видання[ред.ред. код]

Книга видавалася тричі: видавець: The Barnes Review[en] (1999[1][3], 2007)[7], видавець: Historical Review Press[en] (2007)[9][10]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]