Афаліна звичайна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Афаліна звичайна
Час існування: Пліоцен — сучасність
Афаліна біля рогу Канаверал
Афаліна біля рогу Канаверал
Порівняльні розміри афаліни й людини
Порівняльні розміри афаліни й людини
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Китопарнокопитні (Cetartiodactyla)
Підряд: Китоподібні (Cetacea)
Інфраряд: Зубаті кити (Odontoceti)
Родина: Дельфінові (Delphinidae)
Рід: Афаліна (Tursiops)
Вид: Афаліна звичайна
Біноміальна назва
Tursiops truncatus
(Montagu, 1821)
Мапа поширення афаліни
Мапа поширення афаліни
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Tursiops truncatus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Tursiops truncatus
EOL logo.svg EOL: 129548
ITIS logo.svg ITIS: 180426
IUCN logo.svg МСОП: 22563
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 9739
Fossilworks: 64472

Афалі́на звича́йна (Tursiops truncatus) — вид родини дельфінових (Delphinidae), один з двох (трьох?) видів роду Афаліна (Tursiops).

Назва[ред.ред. код]

Назва походить від тюрк. тур. афал-афал — «ошалілий».

Морфологія[ред.ред. код]

Довжина афаліни 2,3-3 м, рідко до 3,9 м[1]. Вага, як правило, — 150-300 кг, щонайбільше 400 кг. Самці на 10-20 см більше самиць[1]. Помірно розвинений "дзьоб" чітко обмежений від випуклої лобно-носової (жирової) подушки. Череп досягає 58 см у довжину. Піднебіння плоске, без бічних жолобів. Спинний плавець високий, на широкій підставі, ззаду напівмісячно вирізаний. Грудні плавці у підстави широкі, загострюються ближче до кінця, за переднім краєм опуклі, а за тонким заднім увігнуті. Забарвлення тіла темно-буре зверху і світле знизу (від сірого до білого); візерунок боків тіла непостійний, часто зовсім не виражений[1]. У чорноморських афалін виділяють 2 колірні групи. Перший тип характеризується більш-менш чіткою межею між темним забарвленням спини і білим забарвленням черева і тим, що у темному полі середньої частини тіла розташований світлий кут, який вершиною звернений до спинного плавця. У другого типу цих дельфінів пігментована верхня поверхня тіла не має чіткої межі з нижньою поверхнею; вона представлена більш-менш розмитою прямою, хвилястою або ламаною лінією, яка не має світлого кута біля спинного плавця.

Зуби міцні, конічно загострені, 6-10 мм завтовшки, 19-28 пар вгорі і на 1-3 пари менше знизу[1]. Розташовані так, що між ними є вільний простор. При змиканні зуби верхнього ряду потрапляють у проміжки між зубами нижнього ряду. У старих особин коронки зношуються і утворюється дірка[1].

У афалін виявлено три групи крові[2][3]. Кількість хромосом у диплоїдних клітинах — 44, як і в багатьох інших китоподібних[4][5].

Поширення[ред.ред. код]

Сучасний вид поширений в Атлантичному, Тихому, частково у Північному Льодовитому океанах і прилеглих морях. Тримаються афаліни групами з 6—8 особин.

Афаліна в Чорному морі[ред.ред. код]

У Чорному морі водиться популяція-підвид менших розмірів афаліна чорноморська (Tursiops tursio ponticus), яка мала промислове значення. Промисел існував ще до н. е., про що свідчать матеріали розкопок руїн давньогрецького поліса Ольвії на Очаківщині.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д Життя тварин. Том 7. Ссавці = Жизнь животных. Том 7. Млекопитающие(рос.) / Під ред. академ. В. Є. Соколова. — 2-е вид. — М. : "Просвещение", 1989. — С. 378—380. — 300 000 прим. — ISBN 5-09-001434-5.
  2. (англ.) Myhre B. A., Simpson J. G., Ridgway S. H. (1971). Blood Groups in the Atlantic Bottle-Nosed Porpoise (Tursiops truncatus). Proceedings of the Society for Experimental Biology and Medicine 137: 404–407. doi:10.3181/00379727-137-35588. 
  3. Вуд, 1979, с. 254
  4. (англ.) Kirsten H. Walen, Stewart H. Madin (1965). Comparative Chromosome Analyses of the Bottlenosed Dolphin (Tursiops truncatus) and the Pilot Whale (Globicephala scammonii). The American Naturalist 99 (908): 349–354. 
  5. Вуд, 1979, с. 259—261

Література[ред.ред. код]

  1. Атлас морских млекопитающих СССР, 1980. (рос.)
  2. «Жизнь животных», в т.7 Млекопитающие — Под ред. В. Е. Соколова — 2-е изд.,перераб. — М.: Просвещение, 1989. — 558 c. (рос.)
  3. Соколов В. Е. Редкие и исчезающие животные. Млекопитающие: Справ. пособие. — М.: Высшая школа, 1986. — 519 с. (рос.)
  4. Гепртнер В. Г., Чапский К. К., Арсеньев В. А., Соколов В. Е. Ластоногие и зубатые киты. Серия: Млекопитающие Советского Союза. Москва, Высшая школа. 1976. — 718 с. (рос.)

Посилання[ред.ред. код]