Перейти до вмісту

Афарська улоговина

Супутниковий знімок регіону Афарської улоговини

Афарська улоговина (Данакільська улоговина, Афарський трійник) геологічна депресія на Африканському Розі, де вона збігається з Еритреєю і Афарським регіоном Ефіопії, Джибуті і Сомалі. Знана як місце знахідок найдавніших решток людини Australopithecus afarensis.

Межі улоговини окреслюються високими нагір'ями: на заході Ефіопське нагір'я, на сході — хребти Еритреї та гірські масиви Джибуті, на півночі — узбережжя Червоного моря. Площа западини перевищує 200 тис. км².

Афарська улоговина має у своєму складі Данакільську пустелю і найнижчу точку Африки — озеро Ассаль (155 м нижче рівня океану), Даллол також знаходиться в Данакільскій западині — одне з найспекотніших місць планети. Температура змінюється від +25 °C в сезон дощів (з вересня по березень) до +48 °C в сухий сезон (березень—вересень). Річка Аваш єдина що є в улоговині в нижній течії — низка озер впадає в озеро Аббе.

Геологія

[ред. | ред. код]
Геологічна мапа Афарської улоговини, згідно з A.Beyene й M.G.Abdelsalam (2005).

Афарська улоговина є тектонічним трійником, (Афарський трійник), тут перетинаються рифт Червоного моря, Східно-Африканський рифт й Аденський хребет. Точкою перетину є озеро Абба. Улоговина є другим місцем у світі, де океанічні хребти можуть бути вивчені на суходолі (першим місцем є Ісландія).

В улоговині йде постійний тектонічний рух (1—2 см на рік), що призводить до постійних землетрусів і утворення дайків на глибині 2—9 км, утворення щілин на поверхні до 8 м, на межах плит.[1]

За декілька мільйонів років геологи очікують прорив Червоного моря через пасма гір оточуючих улоговину, який створить паводок в долині. За 10 млн. років має повністю заповнитись водою весь Східно-Африканський рифт, утворюючи нове море довжиною 6000 км.

Підмурівок Афарської улоговини складається з лави, головним чином з базальту. Один з найбільших у світі вулканів, Ерта-Але, знаходиться в улоговині. Дехто з геологів вважає, що улоговина знаходиться на мантійному плюмі, що при апвелінгу мантії утворює базальти.

Клімат

[ред. | ред. код]

Афарська улоговина належить до найспекотніших регіонів Землі. Клімат тут аридний та екстремально жаркий. Середньорічна температура коливається від +34 до +36 °C, а влітку може сягати +50—55 °C. Нічне охолодження практично відсутнє. Кількість опадів не перевищує 100—200 мм на рік. Дощі мають зливовий характер і випадають дуже нерегулярно. Через надзвичайно високі температури випаровування у кілька разів перевищує кількість опадів, що зумовлює утворення солончаків та високу мінералізацію вод. Постійні гарячі й сухі вітри посилюють випаровування та ерозійні процеси.

Гідрографія

[ред. | ред. код]
Озеро Ассаль

Річка Аваш, що прямує з північного сходу і перетинає південь Афарської улоговини, є зеленою смугою життя для флори, фауни та афарів. Приблизно за 128 км від Червоного моря річка перетворюється на низку солоних озер в яких вода випаровується по надходженню. Близько 1200 км² улоговини покрито товстим шаром солі, що є головним джерелом прибутку місцевих мешканців.

Рослинний і тваринний світ

[ред. | ред. код]

Тварини та рослини представлені видами стійкими до умов пустелі. Рослинність представлена посухостійкими рослинами: невеликими деревами (драцена), чагарниками і травами. Ссавці представлені рослиноїдними: зебра Греві, газелі, бейза, а також останній ареал африканських диких віслюків. Птахи представлені страусами, ендемічними арчерськими жайвороноками (Heteromirafra archeri), птах-секретар, аравійські і корі дрохви, абесинський роллер, Francolin. В південній частині улоговини, в Ефіопії, розташовано Заповідник Міль-Сардо (з 1973).

Фізико-географічне районування

[ред. | ред. код]

Ландшафтна структура улоговини визначається тропічними пустельними північноафриканськими типами ландшафтів. Вони представлені трьома групами ландшафтів: 1 — глибокі тектонічні рифтові западини поясу східноафриканських розломів; 2 — озерно-солончакові западини; 3 — низинні приморські акумулятивні рівнини. За фізико-географічним районуванням світу Афарська улоговина належить до однойменної Афарської (улоговинної) фізико-географічної області Абессомалійської фізико-географічної країни.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Wright, T.J.; et al. (Липень 2006). Magma-maintained rift segmentation at continental rupture in the 2005 Afar dyking episode. Nature. 442: 291—294. doi:10.1038/nature04978.

Література

[ред. | ред. код]
  • Атлас світу / Гол. ред. І. С. Руденко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. ISBN 9666315467
  • Африка : Энциклопедический справочник. В 2-х т. Т. 1. / Гл. ред. А. Г. Громыко. Ред. коллегия: М. В. Васев, А. М. Васильев, Н. И. Гаврилов и др. — М. : Сов. энциклопедия, 1986. — 671 с. (рос.)
  • Бабаев А. Г., Дроздов Н. Н., Зонн И. С., Фрейкин З. Г. Природа мира. Пустыни / Отв. ред. Э. М. Мурзаев. — М. : Мысль, 1986. — 318 с. (рос.)
  • Гожик П. Ф., Лялько В. І., Бабаєв Ю. Ю. Регіональна геологія світу. — К. : Наук. думка, 2015. — 424 с.
  • Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Природа мира. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. (рос.)
  • Ковальчук І. П. Ландшафтознавство : Підручник. — К. : Либідь, 2008. — 392 с. ISBN 978-966-06-0504-4
  • Палієнко В. І., Шищенко П. Г., Бойко В. М. Фізична географія світу : Навч. посібник. — К. : КНУ ім. Т. Шевченка, 2016. — 246 с. ISBN 978-966-439-918-1
  • Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / Ред. П. Г. Шищенко. — К. : Київський університет, 2020. — Т. 2. Африка, Америка, Австралія, Антарктида, Океани. — 470 с. ISBN 978-966-439-989-8

Посилання

[ред. | ред. код]

11°30′00″ пн. ш. 41°00′00″ сх. д. / 11.500° пн. ш. 41.000° сх. д. / 11.500; 41.000