Афластон
Афластон[1] (від грец. ἄφλαστον), гальюнна фігура, носова фігура — носова прикраса давніх вітрильників. Кріпилася до княвдигеда. Афластони відомі з античності, були дуже різноманітними в добу вітрил і зникли з використанням дерев'яних кораблів.
Значення афластона передусім символічне. Такі фігури слугували талісманом, зображенням духа корабля. Але також вони призначалися для ідентифікації корабля, особливо зважаючи на те, що більшість екіпажу була неписьменна і їм було простіше впізнавати свій корабель за скульптурою на носі[2].
Афластони виготовляли з дерева таких порід, які могли витримувати тривалу дію морської води. Це могли бути дуб, в'яз, сосна. Для фігури брали цілий шматок дерева, а в випадку великих фігур, вона створювалася з декількох частин[3]. Існували різьбярі, котрі спеціалізувалися на виготовленні конкрентно носових фігур кораблів[4].
Звичай прикрашати судно, ймовірно, виник у Стародавньому Єгипті чи Індії, де з обох боків носа корабля малювали око. Підставою могло бути уявлення, що намальовані очі допоможуть судну безпечно знайти шлях по воді. Також ж звичаю дотримувалися китайці, фінікійці, греки та римляни. Кораблі стародавніх єгиптян, фінікійців, греків та ранніх римлян будувалися з важкими форштевенями, добре придатними для розміщення декору. Носові фігури могли вказувати на призначення корабля, місто його походження, слугувати оберегами чи слугувати для залякування ворогів. Карфагеняни часто встановлювали на кораблі різьблення Амона, афіняни — статую Афіни. Коли на носах почали встановлювати корабельні тарани, форштевень втратив свою важливість, і декорувати стали саме таран, часто виконуючи його в вигляді голови тварини[5].
Вікінги продовжували будувати свої кораблі з високими носами та виступаючим форштевнем. Їх прикрашали фігури драконів із піднятою головою. У XIII—XIV ст. до передньої частини судна прикріплювали посадкову платформу, що виступала над форштевнем. За такої конструкції носова фігура практично зникла. Поступово посадкову платформу переміщували назад, а тим часом поширилася мода на носові фігурні герби: зображення святих, фантастичних і реальних тварин, а також скульптури людей, яким належав корабель, або осіб, яким він присвячений[5]. Поширеним мотивом було зображення оголеної жінки, бо мореплавці вірили, що воно задобрить надприродні сили, які живуть у воді[4]. Часом це намагалися пояснити з точки зору натурфілософії. Мовляв, жіноче тіло «вологіше» за чоловіче і тому жінки мають владу заспокоювати шторми. Однак, пік популярності афластонів у вигляді оголених жінок почався тільки з 1780-х[6].
Поява кліперів у середині XIX ст. спонукала до відродження носових фігур[3]. Вони залишалися популярними до Першої світової війни[5].
.JPG)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
- ↑ Універсальний словник-енциклопедія / Гол. ред. ради академік НАН України М. Попович. — 4-те вид., виправл., доп. — Вид-во «ТЕКА». — 2006. — С. 91, 281.
- ↑ History and Purpose of Ship Figureheads. Better Boat (англ.). 11 серпня 2024. Процитовано 29 січня 2026.
- ↑ а б Ship figureheads and decoration | Royal Museums Greenwich. www.rmg.co.uk (англ.). Процитовано 29 січня 2026.
- ↑ а б Foundation, Lloyd's Register (28 квітня 2021). Figurehead Carving- A Lost Art?. hec.lrfoundation.org.uk (англ.). Процитовано 29 січня 2026.
- ↑ а б в figurehead. Britannica. Процитовано 29.01.2026.
- ↑ One moment, please... thedockyard.co.uk (англ.). Архів оригіналу за 11 грудня 2025. Процитовано 29 січня 2026.
- Ship figureheads and decoration. Royal Museums Greenwich
- Figurehead Carving- A Lost Art? Lloyd's Register Foundation
|
Це незавершена стаття про судна. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |