Афонська битва

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Афонська битва
Російсько-турецька війна (1806—1812) років
Battle of Athos 1807.jpg
Афонська битва (О.П. Боголюбов)
Дата: 19 червня (1 липня) 1807 року
Місце: Егейське море, поблизу Афону
Результат: Перемога російського флоту
Сторони
Flag of Russia.svg Російська імперія Османська імперія Османська імперія
Командувачі
Сенявін Дмитро Миколайович,
Грейг Олексій Самуїлович
Сеїт-Алі,
Бекір-бей
Військові сили
10 лінійних кораблів 10 лінійних кораблів,
5 фрегатів,
3 корвети,
2 брига
Втрати
77 вбитих,
189 поранених
2 лінійних кораблі,
2 фрегати,
1 шлюп,
2 брига,
1 лінійний корабель захоплений,
до 1000 вбитих,
774 полонених

Афонська битва — морська битва, що відбулась 1 липня 1807 року поблизу Афонського півострова в Егейському морі між російським та турецьким флотами під час російсько-турецької війни 1806–1812 років.

Була частиною Другої Архіпелазької експедиції російського флоту.

Передумови[ред.ред. код]

Протягом місяця після поразки турецького флоту в Дарданельській битві російський флот під командуванням віце-адмірала Д. М. Сенявіна маневрував, намагаючись виманити турків з проток.

22 червня турецька ескадра (10 лінійних кораблів, 5 фрегатів, 3 корвети, 2 брига, 1196 гармат) під командуванням Сеїта-Алі вийшла з протоки Дарданелли з метою захопити острів Тенедос — основну військово-морську базу російського флоту, яка блокувала протоки. Д. М. Сенявін, командувач російського флоту (10 лінійних кораблів, допоміжне судно, флотилія малих озброєних грецьких суден, 754 гармати) демонстративними діями спеціально дав можливість турецькій ескадрі вийти з протоки, а потім відрізав їй шлях до відступу в Дарданелли. 27 червня, коли російська ескадра знаходилась в районі острова Імброс, турецькі кораблі підійшли до острова Тенедос та обстріляли фортецю. Наступного дня з анатолійського берега турки переправили на острів десант (7 000 чоловік), який почав облогу фортеці. 29 червня російська ескадра підійшла до Тенедоса. Побачивши її, турецька ескадра негайно вийшла в море. Сенявін зміг її знайти тільки 1 липня біля острова Лемнос, поблизу півострова Афон. Того ж дня відбувся бій.

План битви[ред.ред. код]

Турецький флот мав перевагу в артилерії: 1196 гармат проти 754 російських. Турецькі кораблі були більш швидкохідними. Все це враховувалось російським командуванням при розробці плану битви. План Сенявіна передбачав, що російський флот займе навітряне положення та атакує в першу чергу 3 лінійних кораблі противника. Ударів по кожному з них мали завдавати по 2 російських кораблі з одного борту. Цим досягалась суттєва перевага росіян в артилерійському вогні. Іншим кораблям ставилась задача підтримати атакуючих та перешкодити силам турецького флоту прийти на допомогу своїм флагманам. При цьому враховувалась психологія турецьких моряків, які запекло бились лише доти, доки в строю знаходився флагманський корабель.

Хід битви[ред.ред. код]

Афонська битва 1 липня 1807 року

Ранком 1 липня за сигналом Сенявіна 3 тактичні групи (по 2 кораблі в кожній) наблизились на дистанцію картечного пострілу з турецькими флагманськими кораблями та зав'язали запеклий бій. Дві інші тактичні групи під командуванням Сенявіна оточили головні кораблі авангарду турецького флоту та атакували їх. Близько 12 години турецький ар'єргард спробував надати допомогу своїм флагманам, але російські кораблі атакою зірвали цю спробу. В 2-ій половині дня турки почали безладний відступ.

У важкому стані опинився 2-ий флагманський корабель турецької ескадри під командуванням капітан-бея Бекір-бея, на якому були збиті всі реї та зірвані всі паруси і який йшов на буксирі за лінійним кораблем і двома фрегатами. Побачивши російську ескадру, турки кинули свого флагмана напризволяще, який був взятий на абордаж.

2 липня турецька ескадра, упіймавши попутний вітер, почала відходити на північ до острова Тасос, а лінійний корабель та два фрегати (що раніше допомагали Бекір-бею) були відрізані від неї російською ескадрою. 3 липня Сенявін відрядив за ними контр-адмірала Грейга з 3 лінійними кораблями. Турецькі моряки, побачивши погоню, викинули свої кораблі на берег та спалили їх.

Вранці 4 липня у відступаючій турецькій ескадрі вибухнув ще один лінійний корабель, а два пошкоджені фрегати затонули біля острова Самотракі.

Всього в Афонській битві турецький флот втратив 3 лінійних кораблі, 4 фрегати та корвет. З 20 турецьких кораблів в Дарданелли повернулись всього 12.

Російська ескадра втрат в кораблях не мала.

5 липня Сенявін припинив переслідування противника та вирішив повернутись на допомогу обложеному Тенедосу, але через зустрічний вітер прибув туди лише 7 липня. Турецький десант здався, і залишивши всі свої гармати, був перевезений на анатолійський берег.

Атака турецького флоту ескадрою контр-адмірала А.Грейга
(Картина з книги В. Б. Броневського «Записки морського офіцера»
«Російський флот після Афонської битви»"
(О. П. Боголюбов)

Особливості тактики[ред.ред. код]

В Афонській битві Сенявін здійснив атаку флагманських кораблів противника зосередженими силами ескадри, збагатив військово-морське мистецтво новими способами ведення бою: атака кільватерної колони противника декількома тактичними групами кораблів у взаємодії одна з одною, що знижувало ефективність вогню противника в момент зближення і дозволяло якнайшвидше зайняти вигідні позиції для артилерійського удару; зосередження переважаючих сил для удару по флагманських кораблях ворожої ескадри в центрі з одночасним оточенням його авангарду; атака 1 корабля противника 2-ма своїми з одного борту; сковування сил ар'єргарда.

Наслідки[ред.ред. код]

Перемога російського флоту зміцнила його становище в Середземному морі та дозволила посилити блокаду Дарданелл. Туреччина більш, ніж на десятиліття втратила боєздатний флот. Поразка турецького флоту та успіхи російської армії на дунайському та кавказькому фронтах змусили турків 24 серпня підписати перемир'я з Росією.

Джерела[ред.ред. код]

  • Афонское сражение 1807 // Советская военная энциклопедия / под ред. Н. В. Огаркова. — М.: Воениздат, 1980. — Т. 1. — 638 с. — (в 8-ми т). — 105 000 экз.