Афра Бен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Афра Бен (англ. Aphra Ben; 10 липня 1640 — 16 квітня 1689) — англійська романістка і драматургиня, одна з найбільших авторів епохи Реставрації. Вважається першою професійною письменницею в історії Англії. Відзначена на Поверсі спадщини Джуді Чикаго.

Афра Бен
Aphra Behn by Peter Lely.jpg
Афра Бен, англійська письменниця
Ім'я при народженні Афра
Псевдо Астрея
Народилася 10 липня 1640(1640-07-10)
Уай поблизу Кентербері
Померла 16 квітня 1689(1689-04-16) (48 років)
Лондон, Королівство Англія
Поховання Вестмінстерське абатство
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Діяльність прозаїк, драматург
Сфера роботи поезія
Мова творів англійська
Жанр любовний роман
Magnum opus Oroonoko[d], The Forc'd Marriage[d], The Dutch Lover[d], Abdelazer[d], The Town Fop or, Sir Timothy Tawdry[d], The Rover[d], The Feign'd Curtizans[d], The City Heiress[d], The Luckey Chance[d], The Emperor of the Moon[d], The Widow Ranter, or, the History of Bacon in Virginia[d], The Younger Brother, or, The Amorous Jilt[d], The Fair Jilt[d], Agnes de Castro, or, the Force of Generous Love[d], Love-Letters Between a Nobleman and His Sister[d] і The History of the Nun[d]

Афра Бен у Вікісховищі?
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Життєпис[ред. | ред. код]

Відомості про життя Афри Бен досить скупі, суперечливі і не в усьому достовірні. Народилася у селищі Уай поблизу Кентербері (графство Кент) у родині цирюльника Бартолом'ю Джонстона. Події її молодості практично невідомі; є непрямі відомості, що Афра отримала католицьке виховання і навіть збиралася стати черницею. 1663 року Афра побувала на англійській цукровій плантації на річці Суринам, де за власним бажанням довго спілкувалася з чорношкірим невільником знатного походження, чию історія згодом поклала в основу роману «Оруноко, або Царствений раб» (Oroonoko, or the Royal Slave).

Повернувшись до Англії, одружилася з купцем німецького або голландського походження Йоханом Беном, що жив у Лондоні. Шлюб проіснував лише кілька років, можливо, будучи фіктивним і слугуючи заради зміцнення становища у суспільстві та для маскування бісексуальних нахилів Афри (вона зізнавалася в любові як до чоловіків, так і до жінок, і в її творах чимало подібних натяків).

До 1666 року Бен домоглася впливу при дворі, виконувала секретні доручення Карла II в Антверпені під час англо-голландської війни; в таємному листуванні користувалася ім'ям Астрея, що стало потім її літературним псевдонімом. Таємна служба не принесла Бен доходу: король постійно затримував плату за шпигунські послуги, так що Бен довелося деякий час провести в борговій в'язниці.

У 1669 році, після того, як невідома особа оплатила її борги, Афра Бен розпочала діяльність професійної письменниці. За сприяння лондонських письменників і драматургів швидко завоювала успіх як авторка любовних повістей, театральних п'єс, романів, віршів.

Афра Бен померла 16 квітня 1689 року, похована у Вестмінстерському абатстві.

Творчість[ред. | ред. код]

Портрет Афри Бен

Багато з п'єс Афри Бен пройняті, в дусі літератури часів Реставрації, відвертою еротикою; деякі з них є переробками більш ранніх творів. Велику славу їй принесли прозові твори: сатиричні і любовні новели, романи «Любовне листування дворянина та його сестри» (Love-Letters Between a Nobleman and His Sister, 1684) і «Оруноко або Царствений раб» (Oroonoko, or the Royal Slave, 1688), що вважається вершиною її творчості.

Головний герой «Оруноко» розвиває традиції галантного роману, — чорношкірий принц Оруноко, що вирушає в Новий Світ на пошуки проданої в рабство коханої Імоінди і заради любові до неї сам стає невільником. Не винісши жорстокого поводження, він піднімає рабське повстання, під час якого гине Імоінда. Схоплений рабовласниками, Оруноко піддається нелюдським тортурам (які переносить зі стоїчним спокоєм) і вмирає. Образ Оруноко вважається одним з ранніх зразків «благородного дикуна» в європейській літературі.

Визнання[ред. | ред. код]

До початку XX століття творчість Афри Бен була майже невідома широкому читацькому колу. Одним з перших критиків Бен був поет Олександр Поуп, який вважав її творчість легковажною (сама письменниця вміло захищалася від його звинувачень).

Становище змінилось у 1913 році з виходом зібрання творів Афри Бен, підготовленого Монтег'ю Саммерсом. З цього моменту популярність її творів починає стрімко наростати, особливо завдяки Вірджинії Вулф, що високо їх оцінювала; за її словами, Афра Бен «добилася для жінок права висловлювати свої думки».

Починаючи з 1960-х років інтерес до творчості Бен переживає справжній бум: її творам присвячується величезна кількість робіт, вони вивчаються в університетах, визнаються класикою англійської літератури.

Особливу увагу до Афри Бен демонструють критики/ні й письменниці феміністських поглядів. Найбільш популярним об'єктом досліджень та критичних інтерпретацій став роман «Оруноко», у якому виокремлюють теми рабства, раси й колоніалізму.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.