Африканський Союз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Африканський Союз
African Union
الاتحاد الأفريقي
Union africaine
Unión Africana
União Africana
Umoja wa Afrika
Прапор Африканського Союзу.svg
Прапор Африканського Союзу
African Union (orthographic projection).svg
Країни-члени Африканського Союзу
Абревіатура AU (укр. АС)
Гасло "Об'єднана й сильна Африка"
Гімн Let Us All Unite and Celebrate Togetherd
Тип Міжурядова організація
Засновано

Організація Африканської Єдності
25 травня 1963

Африканський Союз
9 липня 2002
Штаб-квартира Аддис-Абеба, Ефіопія
Йоганнесбург, ПАР
Місце діяльності Африка
Членство 55 держав[1]
Офіційні мови Арабська
Англійська
Іспанська
Французька
Португальська
Суахілі
Центральний орган Асамблея Глав держав та урядів
Офіс голови Президент Африканського союзуd
Голова Африканського Союзу Абдель Фаттах Ас-Сісі (2019-2020)
Голова комісії Африканського Союзу Муса Факі Мухаммад
Бюджет 792 486 283 $US (2018)[2]
Веб-сайт au.int/en

CMNS: Африканський Союз на Вікісховищі

Африканський Союз (АС, офіційне скорочення AU англійською мовою і UA рештою робочих мов) — міжурядова організація, що складається з 55 африканських країн. Організація була заснована 9 липня 2002 року як спадкоємиця об'єднаних Африканської Економічної Спільноти (AEC) і Організації Африканської Єдності (OAU). Адміністративний центром організації є місто Аддис-Абеба, столиця Ефіопії. Серед планів Африканського Союзу введення єдиної валюти (афро) та створення спільних збройних сил, як і інших атрибутів країни, таких як кабінет міністрів при голові урядової організації. Метою Союзу є допомога забезпечення в країнах Африки демократії, прав людини і стабільної економіки та, особливо, забезпечення припинення всіх міжафриканських конфліктів та створення ефективного спільного ринку.

Огляд[ред. | ред. код]

Африканський Союз, африканський еквівалент Європейського Союзу або Організації Американських Держав, має як політичні, так і адміністративні органи управління. Найвищим політичним органом Африканського Союзу є Асамблея, що складається з глав держав або урядів країн-членів, яку станом на 2013 рік очолює Хайле Маріам Десалень, прем'єр міністр Ефіопії. Його було обрано на засіданні Асамблеї в січні 2013 року. Секретаріатом Союзу служить Комісія АС, головою якої зараз є Нкосазана Дламіні-Зума, представник ПАР.

Інші органи управління АС включають Виконавчу раду, що складається з міністрів закордонних справ країн-членів; Постійний представницький комітет, що складається з послів країн-членів до Аддис-Абеби; Панафриканський Парламент; та Економічна, соціальна і культурна рада (ECOSOCC англійською), консультативний орган щодо справ співтовариства.

До Африканського Союзу входять усі країни континенту. 1984 року Марокко демонстративно вийшла з Організації Африканської Єдності (попередниці Африканського Союзу), протестуючи проти визнання Західної Сахари (під назвою Арабської Демократичної Республіки Сахраві) та надання їй членства в організації. Проте, Марокко зберігала особливий статус у межах АС і користувалася деякими службами Союзу, такими як Африканський Банк Розвитку. Делегати від Марокко також брали участь у важливих функціях АС та продовжували переговори щодо розв'язання конфліктів з Фронтом Полісаріо в Алжирі та Вільною зоною Західної Сахари. 2016 року Марокко заявила про своє бажання знов приєднатися до Африканського Союзу, сподіваючись зсередини впливати на політику АС щодо Західної Сахари[3].31 січня 2017 року, на 28-му саміті Африканського Союзу Марокко було знов прийнято до лав організації[4].

Першою військовою операцією АС на територію країни-члена було розміщення миротворців із ПАР, Ефіопії та Мозамбіку в Бурунді в травні 2003 року з метою забезпечення виконання мирного договору (див. Місія Африканського Союзу в Бурунді). Війська АС також були направлені до Судану із спробою забезпечити перемир'я у Дарфурському конфлікті. Зараз (2008) планується направлення військ до Сомалі, куди вже прибули миротворці з Уганди.

У межах АС були прийняті ряд важливих документів, що встановлюють низку норм та правил в масштабі континенту, були доповнено ряд попередніх. Серед цих документів Африканська конвенція про запобігання корупції та боротьбу з нею (2003) і Африканський статут щодо демократії, виборів та державного управління (2007), також як і Нове партнерство для розвитку Африки та пов'язана з ним Декларація про демократію, політичне, економічне та корпоративне управління[5].

Членство[ред. | ред. код]

Країни-члени[ред. | ред. код]

До Африканського Союзу входять такі країни[6]:

Країни з призупиненим членством[ред. | ред. код]

Мадагаскар Мадагаскар — членство призупинене після Малагасійської політичної кризи 2009 року[7].

Гвінея-Бісау Гвінея-Бісау — членство призупинене після державного перевороту у Гвінеї-Бісау 2012 року.

Центральноафриканська Республіка Центральноафриканська Республіка — членство призупинене після конфлікту в Центральноафриканській республіці в 2012–13 роках.

Єгипет Єгипет — членство призупинене після військового перевороту в Єгипті 2013 року.

Цілі та принципи[ред. | ред. код]

Згідно з Установчим актом Африканського союзу цілями організації є:

  • зміцнення єдності та солідарності африканських держав і народів Африки;
  • захист суверенітету, територіальної цілісності та незалежності держав-членів;
  • прискорення політичної та соціально-економічної інтеграції континенту;
  • просування та відстоювання загальних позицій з питань, що становлять інтерес для континенту та його народів;
  • сприяння міжнародному співробітництву відповідно до Статуту ООН і Загальної декларації прав людини;
  • зміцнення миру, безпеки та стабільності на континенті;
  • зміцнення та захист прав людини відповідно до Африканської хартії прав людини та народів та іншими інструментами по забезпеченню прав людини;
  • створення необхідних умов, завдяки яким континент зможе займати гідне місце в глобальній економіці і в міжнародних переговорах;
  • сприяння сталому розвитку на економічному, соціальному і культурному рівнях, а також інтеграції африканських економік;
  • сприяння співробітництву у всіх сферах людської діяльності з метою підвищення рівня життя населення Африки;
  • координація та гармонізація політики між існуючими і майбутніми регіональними економічними спільнотами з метою поступово досягнення цілей Африканського союзу;
  • прогрес у розвитку континенту через сприяння у наукових дослідженнях у всіх сферах, насамперед у сфері науки і технологій;
  • співробітництво з відповідними міжнародними партнерами в діяльності з викорінення хвороб та сприяння здоровому способу життя на континенті.

Згідно з Установчим акту Африканського союзу принципами діяльності організації є:

  • суверенна рівність і взаємозалежність між державами-членами Африканського союзу;
  • повага державних кордонів, які існували на момент отримання державами незалежності;
  • участь африканських народів у діяльності Африканського союзу;
  • вироблення спільної оборонної політики для африканського континенту;
  • мирне вирішення конфліктів між державами-членами Союзу допомогою відповідних заходів, схвалених Асамблеєю Африканського Союзу;
  • заборона на застосування сили і погрози силою між державами-членами Союзу;
  • невтручання держав-членів у внутрішні справи інших держав;
  • право Союзу втручання в справи держави-союзу за рішенням Асамблеї організації в разі військових злочинів, геноциду і злочинів проти людяності;
  • мирне співіснування держав-членів та їх право існувати у світі і безпеки;
  • право держав-членів звернутися до організації з проханням про її втручання в справи держави з метою відновлення миру та безпеки;
  • сприяння самодостатності в рамках Союзу;
  • сприяння рівності статей;
  • повага демократичних принципів, прав людини, верховенства закону та сумлінного державного управління;
  • сприяння соціальній справедливості з метою забезпечення збалансованого економічного розвитку;
  • повага недоторканності людського життя, засудження та відмова від безкарності і політичних вбивств, актів тероризму та підривної діяльності;
  • осуд і відмова від неконституційної зміни урядів.

Китай та Африканський Союз[ред. | ред. код]

Китай розглядає Африканський Союз як одного з ключових партнерів на африканському континенті. 1996 року Голова КНР Цзянь Цземінь відвідав штаб-квартиру Організації африканської єдності (попередниці АС), де виголосив промову під назвою "На шляху до нової історичної ери китайсько-африканської дружби". В ній він виклав п'ять принципів співробітництва Китая з країнами Африки:

  • прагнення до щирої дружби та надійного партнерства;
  • рівність у стосунках, взаємоповага до суверенітету та невтручання у внутрішні справи один одного;
  • прагнення до спільного розвитку на основі взаємної вигоди;
  • розширення співробітництва у міжнародних справах;
  • погляд у майбутнє та створення нового блискучого світу[8].

У новому столітті контакти між офіційними особами Китаю та Африканського Союзу відбуваються на регулярній основі[9]. У березні 2015 року КНР відкрила посольство при Африканському Союз[10]і. Першим китайським послом при організації став Кван Вейлін. У вересні 2018 року представництво АС відкрилося у Пекіні[11].

Співробітництво Китаю з Африканським Союзом вийшло на новий рівень, коли 2012 року КНР збудував для організації нову штаб квартиру в Аддис-Абебі, вартістю у $200 млн[12]. 2018 року ця будівля опинилася у центрі скандалу після публікації у французькій газеті Ле Монд, в якій стверджувалося, що Китай оснастив електронні системи штаб-квартири АС шпигунським обладнанням, яке пересилало всю зібрану інформацію на сервери у Шанхаї[13].

Україна та Африканський Союз[ред. | ред. код]

У 2016 році Україна отримала статус спостерігача при Африканському Союзі[14]. 22 червня 2016 року тимчасовий повірений у справах України в Ефіопії Михайло Кириченко вручив акредитаційного листа голові Африканського Союзу Нкосазані Дламіні-Зумі.[15]

Мови[ред. | ред. код]

Конституційний акт Африканського Союзу проголосив робочими арабську, англійську, французьку, португальську та африканські мови «за можливості»[16]. Протокол, що вніс зміни в Конституційний акт, прийнятий у 2003 додав до цього переліку іспанську, суахілі та «будь-яку африканську мову», а також означив шість мов як офіційні, а не робочі[17]. Практично, переклад документів Союзу навіть на чотири робочі мови створює значні затримки й проблеми.

Заснована у 2001 Африканська академія мов пропагує використання й зміцнення африканських мов серед народів Африки.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. African Union. Member States
  2. Financial Reports and Audited Financial Statements of the African Union (AU)
  3. Why did Morocco decide to join the African Union?. Middle East Monitor (en-GB). 2017-02-09. Процитовано 2020-01-18. 
  4. 28th African Union Summit Concludes With Swearing in of New Commission and Readmission of Morocco | African Union. au.int. Процитовано 2020-01-18. 
  5. Текст договорів АС: http://www.africa-union.org/root/au/Documents/Treaties/treaties.htm Архівовано 4 червень 2007 у Wayback Machine.
  6. Member States | African Union. au.int. Процитовано 2020-01-18. 
  7. "Africa rejects Madagascar 'coup'" bbc.co.uk 20 March 2009 Link accessed 20/03/09
  8. President Jiang Zemin's Visit to Six African Countries. www.fmprc.gov.cn. Процитовано 2020-01-23. 
  9. 中国和该组织(会议)关系 — 中华人民共和国外交部. www.fmprc.gov.cn. Процитовано 2020-01-23. 
  10. African Union. www.facebook.com (uk). Процитовано 2020-01-23. 
  11. 胡靓钰. AU officially launches representational office in Beijing - Xinhua | English.news.cn. www.xinhuanet.com. Процитовано 2020-01-23. 
  12. African Union opens new $200m HQ. BBC News (en-GB). 2012-01-28. Процитовано 2020-01-23. 
  13. A Addis-Abeba, le siège de l’Union africaine espionné par Pékin. Le Monde.fr (fr). 2018-01-26. Процитовано 2020-01-23. 
  14. Україна отримала статус спостерігача в Афросоюзі
  15. 10 тез про перемогу української дипломатії в Африці. Архів оригіналу за 26 червень 2016. Процитовано 26 червень 2016. 
  16. Article 25, Constitutive Act of the African Union.
  17. Article 11, Protocol on Amendments to the Constitutive Act of the African Union [1] Архівовано 8 грудень 2013 у Wayback Machine.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]