Ахалі-Атоні

містечко 

Ахалі-Атоні Афон Ҿыц, ახალი ათონი, Νέος Άθως
Монастир
Монастир
Основні дані
43°05′16″ пн. ш. 40°48′45″ сх. д. WD:43°5'16.2"N, 40°48'45.4"E
Країна	Грузія
Мхаре	Абхазька АР
Муніципалітет	Ґудаутський WD:Гудаутський район
Засновано	III ст.
Перша згадка	III століття
Населення	1 308 (2003) WD:1518 осіб (2011)
Часовий пояс	(UTC+4)
Міста-побратими	Сергієв Посад (2007), Рязань, Саров, Калазетта, Сремські Карловці (23 грудня 2014), Арзамас
Телефонний код	+995-0444
Автомоб. ном.	ABH
Поштовий індекс	6900  (Пошта Грузії)
Місцева влада
Вебсторінка	abkhazia.gov.ge/cities/NEW-ATHOS
Ідентифікатори і посилання
GeoNames	615912
OpenStreetMap	r2612381 ·R
Відстань
До центру краю
До Тбілісі
Карта
Ахалі-Атоні Ахалі-Атоні (Грузія)
Ахалі-Атоні у Вікісховищі

Павільйон залізнична станція «Псирцха»

Ахалі-Атоні, Афон-Ц'иц. Новий Афон (абх. Афон Ҿыц, Afon Tshyts, груз. ახალი ათონი, Akhali Atoni, Novyy Afon, грец. Νέος Άθως, Neos Athos) — кліматичний приморський передгірний курорт субтропічної зони Абхазії.

Розташований на Чорноморському узбережжі, за 18 км від Сухумі, на висоті 50—800 м над р. м.

Пересічна річна т-ра +14,8°.

Морські купання. Купальний сезон — з травня до жовтня.

Показання: хвороби органів дихання нетуберкульозного характеру, деякі захворювання нервової й серцево-судинної систем та ін.

Ранні назви — Псирцха, Анакопія.

У Новому Афоні є безліч визначних пам'яток, пам'яток природи й історії:

• Новоафонський монастир і монастирський комплекс
• Грот і храм апостола Симона Кананіта в ущелині річки Псирцхі
• На вершині Іверської гори — руїни древнього храму й Анакопійської фортеці (цитаделі)
• Під Іверською горою й у околицях Нового Афона є низка карстових печер, зокрема відкрита у 1961 Новоафонська печера
• Приморський парк і системи ставків, що живляться водами річки Псирцхі (відоме озеро з лебедями)
• Водоспад і електростанція, побудована у 1902 р.
• Генуезька вежа — фрагмент укріплень Анакопії XI—XIII століть
• Покровська церква

Історія

Місто має давню історію. Перші згадування про нього III сторіччя — на той час Анакопія була найбільшим торговельним пунктом. Розкопки показують високий рівень матеріальної культури жителів Анакопії.

У V столітті абхази побудували на Іверській горі Іверську фортецю.

Наприкінці VIII століття абхазький володар Леон II, скориставшись внутрішніми заворушеннями в Візантії, оголосив себе незалежним абхазьким царем. При ньому Анакопія стала столицею абхазького царства і була нею до перенесення царської резиденції до міста Кутаїсі.

На території Нового Афона існувала генуезька колонія Нікопсія.

У 1874 році в Псирцху прибутли російські ченці з Пантелеймоновського монастиря Старого Афона в Греції, які у 1875 біля підніжжя Афонської гори заснували Ново-Афонський Симоно-Канонітский монастир.

Під час російсько-турецької війни 1877-78 років будівництво монастиря було припинено; завершено будівництво у 1879 році.

У 1880 році ченці побудували виноробний завод.

У 1888 році монастир відвідав Олександр III. За для вшанування цієї події, на місці зустрічі царя з настоятелем монастиря, ченці побудували каплицю і розбили Царську алею.

У 1890-х роках Новий Афон перетворився на найбільший релігійний центр на чорноморському узбережжі Кавказа.

У 1924 році уряд Радянської Абхазії закрило Ново-Афонский монастир тому, що ченці протидіяли новій владі.

Див. також

• Новоафонський монастир
• Новоафонська печерна залізниця
• Новоафонська печера
• Анакопійська фортеця
• Анакопійська гора
• Анакопія

Джерела

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Неофіційний сайт Нового Афона [Архівовано 17 березня 2022 у Wayback Machine.](рос.)
• Фотогалерея Абхазія [Архівовано 19 червня 2021 у Wayback Machine.](рос.)