Ахатина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ахатина гігантська
Gonidomus pagodus (4609287904).jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Молюски (Mollusca)
Клас: Черевоногі (Gastropoda)
Ряд: Легеневі (Pulmonata)
Родина: Stylommatophora
Рід: Ахатини
Вид: Ахатина гігантська
Біноміальна назва
Lissachatina fulica
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Achatina
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Achatina
EOL logo.svg EOL: 452699
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 6536

Ахати́на гіга́нтська (лат. Lissachatina fulica або лат. Achatina fulica) або Гігантський африканський равлик — вид наземних молюсків класу черевоногих (Gastropoda) підкласу легеневих (Pulmonata) родини Achatinidae. Найбільший наземний равлик в світі, широко розповсюджений в тропічних і субтропічних країнах, де є сільськогосподарським шкідником. Високоінвазивний вид, лише завдяки суворому карантину змогли запобігти інвазії равлика в США, Японії та Австралії. В країнах Європи з помірним кліматом, зокрема в Україні, виживання виду в природі неможливе, тому ахатина гігантська популярна як домашня тварина.

Фізіологія[ред. | ред. код]

Ахатина гігантська порівняно з людською рукою

В природі ахатина гігантська може досягати ваги в 450 грамів та нарощувати мушлю завдовжки до 40 сантиметрів. У неволі зазвичай розміри удвічі менші. Колір мушлі варіюється залежно від раціону, зазвичай вона смугаста, жовтих і червоно-коричневих відтінків. Молюск активний при температурі від 9° C до 29° C, при температурі від 2° C до 8° C впадає в сплячку. Ахатини харчуються зеленими частинами рослин і плодами. Для побудови раковини ахатина охоче поїдає вапняні породи, раковини мертвих молюсків, крейду і шкаралупу яєць. Ахатини — гермафродити, тобто кожна особина має як чоловічі, так і жіночі статеві органи. При низькій щільності популяції можливе самозапліднення.

Число яєць в кладці близько 200, равлик може робити 10-12 кладок щороку. Розмір одного яйця становить 4,5-5,5 мм, за формою воно нагадує куряче. Яйця мають білий колір і досить щільну шкаралупу. Розвиток ембріонів можливий при температурі від 24° C і триває від декількох годин до місяця. Новонароджені ахатини перші кілька днів харчуються залишками власного яйця. Ахатини досягають статевої зрілості в 6-15 місяців і живуть до 5-6, іноді 10 років. Ведуть переважно нічний спосіб життя, хоча у вологу погоду можуть виповзати і вдень. Зазвичай же світлий час доби вони проводять в затишних місцях, закопуючись в ґрунт[1].

Поширення[ред. | ред. код]

Ахатина гігантська походить з узбережь Східної Африки, де мешкає у теплому вологому кліматі. Випадковим чином або як джерело їжі молюск був рознесений людиною по інших континентах. До початку XIX століття равлик потрапив на Мадагаскар, у Мавританію, на Коморські острови, Майотту та Реюньйон. Вірогідно в 1847 його було занесено натуралістами до Індії та в 1900-х на Шрі-Ланку, поширився в Непал[2] і з вантажами потрапив на Малайський півострів[3]. Незадовго до початку Другої світової війни і під час неї равлика було рознесено японцями по Південно-східній Азії, Тайваню і численних островах Тихого океану[4]. В 1980 ахатина гігантська опинилася на Карибських островах, Мартиніці, у Гваделупі[5]. В 1990-х молюска виявлено в Бразилії[6], Колумбії, Еквадорі, Перу[7]. Також він з'явився у Південній Африці, Гані й Марокко[8]. Інвазію ахатини гігантської до Австралії, Японії та США було успішно зупинено впродовж другої половини XX століття[9][4].

Значення для людини[ред. | ред. код]

Молоді ахатини та пошкоджена ними папайя

Ахатина гігантська є шкідником сільськогосподарських рослин у тропічних і субтропічних регіонах та розносником хвороб і паразитів як рослин (какао, чорний перець, кокосова пальма, папайя, ваніль, баклажан, мандарин), так і тварин і людини. Зокрема, равлики розносять збудників менінгоенцефаліту[1]. Міжнародним союзом охорони природи їх внесено до переліку 100 найінвазивніших видів у світі[10].

Для боротьби з поширенням ахатини гігантської застосовуються фізичне знищення молюсків і кладок їх яєць, встановлення огорож. Хімічними засобами боротьби є метальдегід, хлорид натрію, що спричиняють зневоднення і загибель молюсків. Виявлено репелентний ефект екстрактів каскабели й аннони[1].

В країнах з помірним кліматом ахатини часто утримуються як домашні тварини. Молюсків поміщають в тераріуми щонайменше втричі більші за розміри равлика з вологим ґрунтом за температури 22-28°C. Годують фруктами й овочами, такими як кабачок, морква, селера, гарбуз, яблуко, помідор, огірок, баклажан, кавун. Ріст мушлі вимагає окремого джерела кальцію, також необхідне джерело чистої води[11]. З огляду на високу інвазивність виду, в деяких країнах, таких як США, утримання вдома ахатини гігантської незаконне[12].

Слиз цих молюсків застосовується в косметології для виготовлення кремів, що стимулюють виробництво колагену. Збір слизу не завдає шкоди тварині та не вимагає спеціального впливу на неї[13][14].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в GISD: Achatina fulica. www.iucngisd.org. Процитовано 2018-12-29. 
  2. Bequaert JC (1950) Studies on the Achatinidae, a group of African land snails. Bull Mus Comp Zool Harvard 105: 1–216.
  3. Mead AR (1961) The Giant African Land Snail: a problem in economic malacology. USA: University of Chicago Press. 257 p.
  4. а б Eosinophilic meningitis beyond the Pacific Basin: The global dispersal of a peridomestic zoonosis caused by angiostrongylus cantonensis, the nematode lungworm of rats. Social Science & Medicine (en) 34 (2). 1992-01-01. с. 199–212. ISSN 0277-9536. doi:10.1016/0277-9536(92)90097-A. Процитовано 2018-12-29. 
  5. Schotman CYL (1989) Data sheet on the Giant African Land Snail Achatina fulica Bowdich (Mollusca: Achatinidae). In: PROVEG No. 19. FAO Regional Office of Latin America and the Caribbean Plant Quarantine Action Program 16–21.
  6. Paiva CL (1999) Introdução de Achatina fulica (Mollusca, Achatinidae) no Brasil: responsabilidade profissional e informaçãotécnica. In: Bovi MLA, Betti JA, VeigaRFA, editors. I Encontrosobre Educação Ambientalna Agricultura, 9 e 10 de setembro de 1999. Brazil: Campinas, Instituto Agronômico. 56 p.
  7. Borrero FJ, Breure ASH, Christensen CC, Correoso M, Avila VM (2009) Into the Andes: three new introductions of Lissachatina fulica (Gastropoda, Achatinidae) and its potential distribution in South America. Tentacle 17: 6–8.
  8. Raut SK, Barker GM (2002) Achatina fulica Bowdich and other Achatinidae as pests in tropical agriculture. In: Barker GM, editor. Molluscs as Crop Pests. Hamilton, New Zealand: CABI Publishing. pp. 55–114.
  9. Mead AR (1961) The Giant African Land Snail: a problem in economic malacology. USA: University of Chicago Press. 257 p.
  10. IUCN/SSC Invasive Species Specialist Group (ISSG). www.issg.org. Процитовано 2018-12-29. 
  11. Giant African Snail - Achatina fulica | Keeping Insects (en-US). Процитовано 2018-12-29. 
  12. Giant African Land Snails Are Illegal and Not Good as Pets. The Spruce Pets. Процитовано 2018-12-29. 
  13. Thai snails kept 'happy' and healthy for their cosmetic slime. Reuters (en). 2018-05-18. Процитовано 2018-12-29. 
  14. How Skin Care With Snail Mucin Gets Made. The Klog (en-US). 2018-09-04. Процитовано 2018-12-29. 

Посилання[ред. | ред. код]