Перейти до вмісту

Ахмед Джафероглу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ахмед Джафероглу
Народився17 квітня 1899(1899-04-17) Редагувати інформацію у Вікіданих
Гянджа, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер6 січня 1975(1975-01-06) (75 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Стамбул, Туреччина Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняЦвинтар Зінджирлікую Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія
 Азербайджанська Демократична Республіка
 Туреччина Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьпрофесор Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materСтамбульський університет
Вроцлавський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьтюркологія Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладСтамбульський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий керівникFriedrich Giesed Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоНАНУ Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиNazan Ölçerd Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф
CMNS: Ахмед Джафероглу у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ахмед Джафероглу (тур. Ahmet Caferoğlu, азерб. Əhməd Cəfəroğlu; 17 квітня 1899(1899квітня17), Гянджа — 6 січня 1975, Стамбул) — турецький тюрколог, член азербайджанської еміграції[1], професор Стамбульського університету, Член-кореспондент Польської академії наук (1938), Угорської академії наук (1944)[2][3][4].

Один із авторів другого видання фундаментальної «Енциклопедії ісламу»[5].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 17 квітня 1899 року у місті Гянджа. 1902 року помер його батько[6]. 1905 року, під час вірмено-татарської різанини, його мати Говхар разом із сином переїхала до Самарканда, де Ахмед здобув початкову освіту[7]. 1909 року разом із сім'єю повернувся до Гянджи. Там Ахмед продовжив освіту у Гянджинській гімназії[8]. 1916 року вирушив до Києва і вступив там до Київського торговельного інституту[9][10]. 1918 року повернувся до Гянджи і вступив до армії АДР. Як офіцер-артилерист брав участь у звільненні Баку[11].

1919 року, після відкриття університету в Баку, вступив туди на історико-літературний факультет. Однак після окупації Баку більшовиками 28 квітня 1920 року йому довелося залишити Азербайджан. Він поїхав до Стамбула, де продовжив освіту в Стамбульському університеті на факультеті літератури[12]. 1924 року закінчив університет, якийсь час працював у бібліотеці теологічного факультету, пізніше влаштувався в Турецький центр асистентом[13].

Наприкінці 1925 року поїхав до Німеччини як стипендіат Міністерства закордонних справ Німеччини. Здобувши освіту в Берлінському університеті, пізніше закінчив Бреславський університет і здобув тюркологічну освіту. 15 травня 1929 року під керівництвом Фрідріха Гізе Ахмед Джафероглу захистив дисертацію на тему «Аналіз 75 азербайджанських баяти (сумна пісня) у гянджинському діалекті», після чого отримав звання доктора філософії з філології. Через пів року в Берліні його дисертацію видали окремою брошурою. 1929 року повернувся до Стамбула і був прийнятий на посаду доцента кафедри історії тюркської мови на факультет літератури університету. 1936 року став професором цього університету[14].

1937 року прийнятий до членів Товариства польських сходознавців, 1938 року став членом-кореспондентом Польської академії наук. 1944 року став членом-кореспондентом Академії наук Угорщини та Товариства Кереші Чома. З 1946 року — завідувач кафедри історії тюркської мови[12].

1949 року в Туреччині обраний представником Товариства міжнародної ономастики. Того ж року став членом Уральсько-Алтайської спільноти та Міжнародного центру діалектології. 1955 року нагороджений іспанським орденом Альфонсо ель Сабіо[en] за розвиток тюркологічної науки[15].

Один із засновників Товариства тюркської мови (до кінця життя був її членом). Засновник та головний редактор журналу «Азербайджан Юрд Більгісі». Спільнота «Туран», яка вела свою діяльність у столиці Аргентини Буенос-Айресі, обрала його своїм почесним членом[16].

У серпні 1973 року вийшов на пенсію з кафедри історії тюркської мови Стамбульського університету, якою керував безперервно протягом 27 років. Помер 6 січня 1975 року[17][6].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Önal, Kamil (2013). Prof. Dr. Ahmet Caferoğlu'nun Hayatı, Çalışma Alanları ve Bibliyografyası. Mayıs.
  2. ↑ İspaniya hökumətindən orden alan azərbaycanlı professor - FOTOLAR. Teleqraf.com (азерб.). 6 січня 2017. Процитовано 22 грудня 2024.
  3. ↑ Dünya türkologiyasında müstəsna imza - Əhməd Cəfəroğlu. www.anl.az. Процитовано 22 грудня 2024.
  4. ↑ Həsənova, Səlalə (2015). “Mühacirət irsimizin “Yurd Bilgisi”. YYSQ. с. 39.
  5. ↑ Bearman, P. J. (ред.). Encyclopaedia of Islam New Edition Online (EI-2 English). referenceworks (англ.). Процитовано 19 грудня 2024.
  6. ↑ а б ATTAR, Aygün; ŞİMŞİR, Sebahattin (2013). TÜRKİYE’DE YAŞAYAN AZERBAYCAN TÜRKLERİ. Анкара.
  7. ↑ Dilgam, Ahmad (2018). AHMET CAFEROĞLU VE ONUN KARS VİLÂYETİ NOTLARI (PDF). Bizim Ahıska dergisi.
  8. ↑ Əhmədli, Bədirxan (2017). Azərbaycan mühacirət ədəbiyyatı: təşəkkülü, problemləri, şəxsiyyətləri. Баку: “Elm və təhsil” Nəşriyyat-Poliqrafiya Müəssisəsi. с. 243.
  9. ↑ Ağazadə, Könül, ред. (2019). Əhməd Cəfəroğlu dünyası (PDF). Баку. с. 4.
  10. ↑ Türk dünyasının görkəmli alimi. www.anl.az. Процитовано 22 грудня 2024.
  11. ↑ Dilqəm Əhməd, «Fərqlilər», — С. 163
  12. ↑ а б Osman, Fikri Sertkaya (2022). Əhməd yenicə açılan Azərbaycan Darülfününün (1919) tarix-filologiya fakültəsinin Şərq bölməsinə daxil olur. Bu universitet də yarımçıq qalır, o Gürcüstana, oradan da Türkiyəyə keçir.
  13. ↑ Dilqəm Əhməd, «Fərqlilər», — С. 164
  14. ↑ Dilqəm Əhməd, «Fərqlilər», — С. 165
  15. ↑ Dilqəm Əhməd, «Fərqlilər», — С. 165
  16. ↑ Sayısı, Özel (1979). AHMET CAFEROĞLU. Анкара: Sevinç Matbaası. с. 8.
  17. ↑ Dilqəm Əhməd, «Fərqlilər», — С. 166

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ахмед_Джафероглу&oldid=44207545