Ахмед Феріт Тек

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ахмед Феріт Тек
тур. Ahmet Ferit Tek
Ahmet Ferit Bey Tek.jpg
Народився 7 березня 1878(1878-03-07)
Бурса, Османська імперія
Помер 25 листопада 1971(1971-11-25) (93 роки)
Стамбул, Туреччина
Поховання Q6014321?
Громадянство Туреччина Туреччина
Національність турок
Діяльність політик, дипломат
Alma mater Турецька військова академія[d] і Kuleli Military High School[d]
Заклад Стамбульський університет
Посада дипломат
Партія Республіканська народна партія

Ахмед Феріт-Бей Тек (тур. Ahmet Ferit Tek, * 7 березня 1878, Бурса, Османська імперія — 25 листопада 1971, Стамбул, Туреччина) — турецький державний діяч, політик і дипломат. Генеральний консул Османської імперії в Києві (Українська Держава) (1918). Міністр внутрішніх справ Туреччини (1923-1924).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 7 березня 1878, Бурса, Османська імперія. У 1894 році закінчив у Стамбулі військове училище (Kuleli), а 1896 році Військову академію. У 1897 закінчив курс при Генеральному штабі. Володів французькою та англійською мовами.

У 1897 році був прихильником конституційної монархії (младотурків) серед учнів, тим самим Ахмед Феріт був заарештований, тому що він намагався приховати свого однокласника і друга Юсуф Акчура. Він утримувався протягом 102 днів в кам'яних казармах (Taskisla). 8 вересня 1897 року Ахмед Феріт і інші були відправлені на поромі в Триполі у вигнання, де вони повинні були служити в рік у в'язниці. У 1897 Ахмед Феріт був амністований і його військове звання було повернуто. Потім він працював в Генеральному штабі Трипільського відділу. За цей час Ахмед Феріт познайомився зі своєю майбутньою дружиною. Разом з Юсуфом Акчуром у 1900 році втік на човні до Тунісу, а звідти до Парижу. У Парижі брав участь у політичному житті у вигнанні інших младотурків і одночасно відвідував Вищу школу політичних наук, яку він закінчив 29 червня 1903 року. Під час навчання в Парижі, він взяв участь у першому з'їзді младотурків, яке відбулося 4 лютого 1902-го.

Так як він не міг повернутися в Туреччину, то оселився в Єгипті і писав в Каїрі для турецької газети. Як тільки було оголошено Османську конституцію, він зміг повернутися до Стамбулу. Він отримав свою першу викладацьку посаду як професор в Університеті адміністративних наук, де викладав предмет політичної історії 18-го століття.

Після того, як депутат турецького парламенту, Сафет-паші, подав у відставку, Ахмед Феріт був обраний в провінції Кютах'я в парламент 18 листопада 1909-го. Після того, як він піддав критиці Республіканську партію, Ахмед Феріт був виключений з партії. На парламентських виборах 1912 року він не був переобраний.

Під час Балканських воєн Ахмет був капітаном де працював у Генеральному штабі у районі Чаталджа в Стамбулі, під час підписання Лондонського мирного договору (1913). Після війни він знову працював у партійній газеті. Газета була закрита в зв'язку з повідомленням про вбивство Махмуд Шевкет-паші 13 червня 1913-го року.

Політична діяльність[ред. | ред. код]

З 10 серпня 1918  — Генеральний консул Османської імперії в Києві. Для потреб консульства було відведено три кімнати в київському готелі Гладинюка, що розташовувався на розі вулиць Фундукліївської (нині Богдана Хмельницького) та Єлізаветинської (нині Пушкінська). Через рік, Україна була захоплена більшовиками, він повернувся в Стамбул.

Протягом короткого періоду був міністром інфраструктури в кабінеті Дамат Мехмед Ферід-паша. Став одним із засновників Національної турецької партії. Він був обраний від провінції Кютах'я до Османського парламенту від 12 січня 1920 року. Після того, як парламент був розпущений союзною окупаційною владою, Ахмет Феріт відправився до Туреччини, щоб приєднатися до національного опору під керівництвом Мустафа Кемаль Ататюрка.

30 травня 1920 Ахмед Тек був членом парламенту в Анкарі. З 17 липня 1920 — 19 травня 1921 — заступник міністра фінансів Туреччини. З 16 травня 1921 року він був міністром фінансів, але пробув в результаті суперечок в ході бюджетних переговорів не довго на цій посаді і подав у відставку з іншими міністрами 26 листопада 1921. Був обраний представляти Раду міністрів у Парижі. Тек брав участь як дипломат у мирних переговорах у Лозанні.

30 жовтня 1923 — 21 травня 1924 — Міністр внутрішніх справ Туреччини.

З 6 травня 1925 — Надзвичайний і Повноважний Посол Турецької Республіки в Лондоні. Він залишався протягом семи років на цій посаді, поки у 1932 році був призначений послом до Варшави, де очолював посольство до грудня 1939 року. У 1934 році він прийняв після введення прізвищ в Туреччині прізвище Тек. У 1939 році він працював в Міністерстві закордонних справ в Анкарі. 5 грудня 1939 року призначений послом Туреччини в Токіо. У 1943 році він був відправлений у відставку.

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Yenal Ünal, «Ahmet Ferit Tek», Bilgeoğuz Yayınları, İstanbul, 2009.
  • Necati Akder, "Seçkin Vatansever, Büyük Milliyetçi, Değerli Fikir ve Mefkûre Adamı Ahmet Ferit Üful Etti, Türk Kültürü, sayı: 110, 1971, s. 116—128.
  • BAŞBAKANLIK, Başbakanlık Cumhuriyet Arşivi (BCA), Bakanlar Kurulu Kararlar Kataloğu (BKKK).
  • Ali Birinci, Tarihin Gölgesinde Meşahir-i Meçhuleden Birkaç Zat, Dergâh Yayınları, İstanbul, 2001.