Ахікар
| Ахікар | |
|---|---|
 | |
| Місце проживання | Ассирія  |
| Діяльність | sage |
| |
Ахікар (Ахіакар, івр. אחיקר; VIII-VII ст. до н. е.) — відоме ім'я в арамейській традиції. За легендами, писар царів Ассирії Сін-аххе-еріба (705-680 рр. до н. е.) та Асархаддона (680-669 рр. до н. е.). Відомий збіркою своїх повчань відомий як «Слова Ахікара», що є найдавнішим відомим арамейським літературним твором[1]. Ім'я Ахіакара згадується у Старому Завіті (Книга Товита).
Найдавнішим зразком є фрагментарний папірус із чотирнадцяти колонок (можливо, спочатку двадцяти однієї): I-II колонки — початок розповіді; III-XVI — збірка висловів; XVII-XIX — решта розповіді та XX — місце для останньої колонки. Знайдений у 1907 році в руїнах єврейського поселення на острові Елефантина у Верхньому Єгипті, папірус є копією, що датується кінцем V ст. до н.е.[1]
До відкриття Елефантини Ахікар був відомий у кількох набагато пізніших версіях, найважливішими з яких є сирійська та вірменська[2]. Текст містить два тексти. Перший — це оповідь, яскрава історія про інтриги, що відбуваються при дворі ассирійських царів Сін-аххе-еріба та Асархаддона (VIII–VII століття до н.е.), і розповідає про мудрого радника на ім'я Ахікар та його підступного племінника Надав. Другий — це збірка мудрих висловів (дві збірки в пізніх версіях, одна арамейською). Давні дебати щодо правильного порядку висловів, схоже, були вирішені нещодавнім дослідженням, яке переставило їх відповідно до частково стертого підтексту, що містить низку послідовних дат[3].
Розділ арамейського тексту, присвячений мудрості, містить близько ста висловів: афоризмів, загадок, настанов тощо, багато з яких неповні. Вони демонструють багато паралелей з літературою мудрості інших народів Близького Сходу, зокрема Вавилонії. Біблійних паралелей з арамейською мовою небагато; пізніші версії мають більше (наприклад, притчі про царя дерев (Судді 9.7-15) і оповідь про Амасія — царя юдейського та Йоаса — царя ізраїльського (II Царі 14)). Арамейський текст неєврейського походження, але на час написання книги Товита (бл. II ст. до н.е.) ця історія була відома серед євреїв за межами Елефантини, а сам Ахікар зображувався як юдей[4].
Книга Товита 11.19:
Прибули також Ахіяхар і Надав, братаничі Товита, щоб з Товією повеселитись. Сім днів тягнулося весілля.
Книга Товита 14.10:
(переклад Івана Хоменка)[5]Глянь, моя дитино, що Надав зробив Ахіяхарові, який виховав його! Хіба не звів його живим у могилу? І відплатив йому Бог за те знущання ввічі: Ахіяхар вийшов до світла Божого, а Надав спустився у темряву відвічну, бо намагався вбити Ахіяхара. За свої добродійства цей урятувався від сіті смерти, що Надав поставив на нього, а Надав потрапив у сіть смертну й там загинув.
Декілька прикладів висловів Ахікара[1]:
- Удар для слуги, / догана для рабині, / і для всіх твоїх слуг - дисципліна!
- Цар прекрасний, як Шамаш, / і велич його славна / для тих, хто з миром ступає по землі.
- Я носив солому і тягав сіль, / але немає нічого більш обтяжливого, ніж [борг].
- ↑ а б в Lindenberger, J. M. (2012). Ahiqar. The Encyclopedia of Ancient History.
- ↑ Harris, J. R., Conybeare, F. C., and Lewis, A. S. (1913) The story of Ahikar from the Aramaic, Syriac, Arabic, Armenian, Ethiopic, Old Turkish, Greek and Slavonic versions. Cambridge.
- ↑ Porten, B. and Yardeni, A. (1993) Textbook of Aramaic documents from ancient Egypt, vol. 3: 23–53. Jerusalem.
- ↑ Tob 1:21–2, 2:10, 11:18, 14:10
- ↑ Святе Письмо. — Вид-во Українського Біблійного Товариства, 1994. — XVII, 352 с.
- Contini, R. and Grottanelli, C. (2005) Il saggio Ahiqar: fortuna e trasformazioni di uno scritto sapienziale. Brescia.
- Harris, J. R., Conybeare, F. C., and Lewis, A. S. (1913) The story of Ah:ik ˙ ar from the Aramaic, Syriac, Arabic, Armenian, Ethiopic, Old Turkish, Greek and Slavonic versions. Cambridge.
- Kottsieper, I. (1990) Die Sprache der Ahiqarspru¨che. Berlin.
- Lindenberger, J. M. (1983) The Aramaic proverbs of Ahiqar. Baltimore.
- Lindenberger, J. M. (1985) “Ahiqar.” In J. H. Charlesworth, ed., The Old Testament pseudepigrapha, vol. 2: 479–507. Garden City.
- Porten, B. and Yardeni, A. (1993) Textbook of Aramaic documents from ancient Egypt, vol. 3: 23–53. Jerusalem.
- Sachau, E. (1911) Arama¨ische Papyrus und Ostraca aus einer ju¨dischen Militärkolonie zu Elephantine. Berlin.
- Weigl, M. (2009) Die arama¨ischen Achikar-Spru¨che aus Elephantine und die alttestamentliche Weisheitsliteratur. Berlin.
- Achikar (Das wissenschaftliche Bibellexicon im Internet) [Архівовано 13 лютого 2011 у Wayback Machine.] (нім.)
- Lindenberger, J. M. (2012). Ahiqar. The Encyclopedia of Ancient History.
