Ахієзер Наум Ілліч

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ахієзер.

Наум Ілліч Ахієзер
рос. Наум Ильич Ахиезер
Народився	6 березня 1901 Чериков, Могилівська область, Російська імперія
Помер	3 червня 1980 Харків, СРСР
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	математик, викладач університету
Alma mater	Київський інститут народної освіти
Галузь	теорія функцій
Заклад	Харківський університет, Казахський гірничо-металургійний інститут, Московський енергетичний інститут
Посада	професор
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	Доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник	Граве Дмитро Олександрович
Відомі учні	Гандель Юрій Володимирович; Зуховицький Семен Израїлевич; Левітан Борис Мойсейович; Томчук Юлій Якович
Аспіранти, докторанти	Левітан Борис Мойсейович Гандель Юрій Володимирович
Членство	АН УРСР, Харківське математичне товариство
Брати, сестри	Ахієзер Олександр Ілліч
Нагороди	PL Chebyshev Gold Medald (1948)
Ахієзер Наум Ілліч у Вікісховищі

Нау́м Іллі́ч Ахіє́зер (6 березня 1901, Чериков, нині Могильовської області, Республіка Білорусь— 3 червня 1980, Харків) — український та радянський математик, доктор фізико-математичних наук (1936), професор (1941), член-кореспондент АН УРСР (1934).

Біографія

Наум Ілліч Ахієзер народився 6 березня 1901 року в місті Чериков Могильовської губернії в сім’ї земського лікаря. Його молодший брат, Олександр Ілліч Ахієзер, згодом став відомим фізиком-теоретиком, академіком НАН України. У 1918 році Н. І. Ахієзер закінчив класичну гімназію в Мстиславлі та вступив на фізико-математичний факультет Петроградського університету, однак невдовзі повернувся до Черикова, де викладав математику і фізику. У 1922 році він вступив до Київського інституту народної освіти, який закінчив у 1923 році. Одночасно працював учителем математики в київських школах. У 1925 році розпочав навчання в аспірантурі під керівництвом Д. О. Граве. У 1928 році захистив дисертацію «Аеродинамічні досліди», що мала прикладний характер, але містила й суттєві математичні результати.

У 1933 році за запрошенням С. Н. Бернштейна він переїхав до Харкова. У 1934 році був обраний членом-кореспондентом Всеукраїнської академії наук, так тоді називалася Національна академія наук України. У 1935 році Н. І. Ахієзер стає директором Українського науково-дослідного інституту математики і механіки, створеного за ініціативою С. Н. Бернштейна. З перервою через Німецько-радянську війну та декілька післявоєнних років Н. І. Ахієзер працював на цій посаді до закриття інституту у 1950 році. Він залучив до роботи в інституті таких відомих математиків, як М. Г. Чеботарьов та М. Г. Крейн. У 1934–1940 роках разом з М. Г. Крейном опублікував великий цикл спільних робіт, присвячених теорії апроксимації та проблемі моментів Маркова.

У післявоєнні роки він очолював кафедру теорії функцій, а потім кафедру математичної фізики в Харківському університеті, а також кафедру математичної фізики в Харківському політехнічному інституті. З 1947 року до кінця життя Н. І. Ахієзер очолював Харківське математичне товариство та редагував його науковий журнал. У 1958 році його було запрошено як пленарного доповідача Міжнародного математичного конгресу в Единбурзі (доповідь не відбулася). У 1960-х роках за ініціативою Б. І. Вєркіна був створений Фізико-технічний інститут низьких температур АН УРСР, де в 1961–1963 роках Н. І. Ахієзер, продовжуючи працювати в університеті, очолював відділ теорії функцій. У 1963 році за його ініціативою в Харкові було створено фізико-математичну школу № 27 (нині Харківський фізико-математичний ліцей № 27).

Науковий доробок

Н.І.Ахієзер отримав важливі результати в теорії наближень, зокрема, в екстремальних задачах, де він майстерно застосовував методи геометричної теорії функцій комплексної змінної. Належна йому ідея застосування в цих питаннях конформного відображення (у поєднанні з класичними чебишовськими методами) по-новому висвітлила усе коло питань про функції, що найменше відхиляються від нуля. Він установив фундаментальний зв’язок між оберненою задачею для важливих класів диференціальних і скінченнорізницевих операторів другого порядку з кінцевим числом лакун у спектрі та задачею обернення Якобі для абелевих інтегралів. Цей зв’язок привів до явних розв’язків оберненої задачі для так званих операторів зі скінченною кількістю лакун у спектрі. На початку 1960-х років, досліджуючи цю обернену спектральну задачу для операторів Шредінгера зі скінченною кількістю лакун, він увів клас функцій — нині відомих як функції Бейкера—Ахієзера, — які відіграють ключову роль у теорії нелінійних інтегровних рівнянь протягом останніх 50 років.

Відзнаки

Лауреат премії імені П. Л. Чебишова АН СРСР (1949).

Монографії

Ахиезер Н. И. Классическая проблема моментов. — Харьков: Гостехиздат УССР, 1938. — 84 с. (розширене видання: Классическая проблема моментов и некоторые вопросы анализа, связанные с нею. — Москва: Физматлит, 1961).

Ахиезер Н. И., Крейн М. Г. О некоторых вопросах теории моментов. — Харьков: ГОНТИ УССР, 1938. — 256 с. (англ.: Some Questions in the Theory of Moments. — Providence, RI: American Mathematical Society, 1962).

Ахиезер Н. И. Лекции по теории аппроксимации. — Москва; Ленинград: Гостехиздат, 1947. — 323. с. (2-е изд., перераб. и доп.: Москва: Наука, 1956; англ.: Theory of Approximation. — New York: Frederick Ungar Publishing Co., 1956; Dover, 1992).

Ахиезер Н. И. Элементы теории эллиптических функций. — Москва; Ленинград: Гостехиздат, 1948. — 291 с. (2-е изд., перераб. и доп.: Москва: Наука, 1970; англ.: Elements of the Theory of Elliptic Functions. — Providence, RI: American Mathematical Society, 1990).

Ахиезер Н. И., Глазман И. М. Теория линейных операторов в гильбертовом пространстве. — Москва: Наука, 1966. — 544 с. (3-е изд., испр. и доп.: Харьков: Изд-во Харьковского университета, 1977; англ.: Theory of Linear Operators in Hilbert Space. — New York: Frederick Ungar Publishing Co., 1961; Dover, 1993).

Ахиезер Н. И. Теория аппроксимации. — Москва: Наука, 1956. — 472 с. (англ.: Theory of Approximation. — New York: Frederick Ungar Publishing Co., 1956; Dover, 1992).

Лекційні курси та підручники

Ахиезер Н. И. Лекции по вариационному исчислению. — Харьков: Гостехиздат, 1955.

Ахиезер Н. И. Лекции об интегральных преобразованиях. — Харьков: Вища школа, 1984.

Інші праці

Ахиезер Н. И. Академик С. Н. Бернштейн и его работы по конструктивной теории функций. — Харьков: Харьковский государственный университет, 1955.

Зібрання праць

Ахиезер Н. И. Избранные труды по теории функций и математической физике. — Харьков: Акта, 2001. — Т. 1–2.

Вшанування пам'яті

На державному рівні

16 грудня 2020 року Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2021 році», в якій зазначається про урочисте відзначення на державному рівні 2021 року «6 березня - 120 років із дня народження Наума Ахієзера (1901-1980), вченого, математика»

Інше

• На згадку про вченого створено Фонд імені Н. І. Ахієзера, мета якого — підтримка молодих математиків Харкова.
• У жовтні 2001 року на будівлі Харківського фізико-математичного ліцею № 27, вулиця Мар’їнська, 12/14, відкрили меморіальну дошку на честь Н. І. Ахієзера.
• 24 травня 2018 року в Харкові, на будинку по вулиці Багалія, 17, де проживав вчений, відкрили меморіальну дошку на честь Н. І. Ахієзера.
• На його честь названа константа Ахієзера-Крейна-Фавара.
• На його честь названі функції Бейкера—Ахієзера
• Вулиця Ахієзерів в Харкові названа на честь братів Н. І. Ахієзера та О .І. Ахієзера.

Література

• Балтага В., Дринфельд Г., Левин Б. Наум Ильич Ахиезер: (К 50-летию со дня рождения) // УМН. — 1951. — Т. 6, № 2 (42).
• Математика в СССР за сорок лет: Обзорные статьи. 1917—1957. — Т. 1. — М., 1959.
• Крейн М. Г., Левин Б. Я. Наум Ильич Ахиезер: (К 60-летию со дня рождения) // УМН. — 1961. — Т. 16, № 4 (100).
• Математика в СССР: Биобиблиография. 1958—1967. — Т. 2, вып. 1. — М., 1969.
• История отечественной математики: В 4-х томах. — К., 1970.
• Березанский Ю. М. и др. Наум Ильич Ахиезер // УМН. — 1971. — Т. 26, вып. 6 (162).
• Колмогоров А. Н. и др. Наум Ильич Ахиезер (некролог) // УМН. — 1981. — Т. 36, № 4 (220).
• Любич Ю. И. Наум Ильич Ахиезер // Теория функций и функциональный анализ и их приложения. — Х., 1991. — Вып. 56.
• Ахиезер О. Н., Ушакова И. В., Хоменко К. Д. Ахиезер Наум Ильич // Енциклопедія сучасної України. — Т. 1. — К., 2001. — С. 815—816.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Ахієзер Наум Ілліч // Вкарбовані в літопис науки / уклад. О. І. Вовк, А. В. Григор'єв, С.. М.. Куделко; гол. ред. В. С. Бакіров. — 2-ге. — Харків : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2020. — С. 22. — 376 с. — ISBN 978-966-285-613-2.

Зовнішні посилання

• Ахієзер Наум Ілліч(англ.) у проєкті «Математична генеалогія».
• Профіль автора в zbMATH: https://zbmath.org/authors/?q=ai:akhiezer.naum-ilyich
• MacTutor History of Mathematics Archive — Наум Ахієзер: https://mathshistory.st-andrews.ac.uk/Biographies/Akhiezer/