Ахієзер Наум Ілліч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Naum Iljitsch Achijeser.jpg

Нау́м Іллі́ч Ахіє́зер (*6 березня 1901, Чериков, нині Могильовської області— †3 червня 1980, Харків) — український та радянський математик. Доктор фізико-математичних наук (1936), професор (1941). Член-кореспондент Всеукраїнської Академії Наук (1934).

Біографія[ред.ред. код]

Народився в сім’ї земського лікаря, отримав середню освіту (7 класів гімназії, 1918); викладав математику і фізику у трудовій школі. Закінчив Київський ІНО (1923) та аспірантуру (1928). Цього ж року відкрив глибокий зв’язок між задачею про знаходження полінома, що найменше відхиляється від нуля, та функцією Ґріна. У 1928-1933 одночасно працював у київських інститутах та Ніжинському ІНО. Від жовтня 1933 до вересня 1941професор, завідувач кафедри теорії функцій і одночасно у 1935-1940 — директор Інституту математики Харківського університету, де під керівництвом С. Бернштейна розробив конструктивну теорію функцій; водночас за сумісництвом — завідувач кафедри математики і теоретичної аеродинаміки Харківського авіаційного інституту. Від жовтня 1941 до жовтня 1943професор, завідувач кафедри вищої математики Казахстанського гірничо-металургійного інституту (Алма-Ата), паралельно працював в інших ВНЗах, де продовжував займатися проблемами теорії функцій.

Від листопада 1943 до квітня 1947професор кафедри вищої математики Московського енергетичного інституту. Від вересня 1947 до квітня 1950 — директор Інституту математики при Харківському унніверситеті, де створив потужний колектив математиків. Водночас від вересня 1947 до вересня 1955 — завідувач кафедри теорії і математичної фізики Харківського політехнічного інститутуту, залишаючись професором Харківського університету за сумісництвом. Від вересня 1955 до серпня 1961 — знову завідувач кафедри теорії функцій, згодом математичної фізики (1963–1974) Харківського університету, де працював професором до кінця життя. У 1961-1963 — завідувач відділу, від 1963 — старший науковий співробітник, від 1970 — науковий консультант Фізико-технічного інституту низьких температур АН УРСР (Харків). Від 1947 впродовж багатьох років очолював Харківське математичне товариство; редагував його журнал.

Ахієзер — визначний продовжувач розпочатого ще П. Чебишевим та С. Бернштейном напряму в теорії наближень функцій. Йому належать видатні результати в теорії апроксимації, проблемі моментів, теорії інтегральних рівнянь, теорії функцій комплексного змінного. У наукових працях гармонійно поєднував класичні теорії функцій комплексного змінного з сучасними методами функціонального аналізу. Це дало можливість Ахієзеру вирішити низку важких завдань: задачу про поліном з кількома фіксованими коефіцієнтами, що найменше відхиляються від нуля на інтервалі або системі інтервалів; задачу про вагому апроксимацію поліномами та інші. Запропонував метод вирішення зворотної задачі спектрного аналізу для важливих класів спектр. щільностей. Пізніше цей метод отримав вдале застосування, що дало можливість знайти рішення низки нелінійних рівнянь математичної фізики. Ахієзеру належать видатні заслуги у створенні Харківської математичної школи.

Родина[ред.ред. код]

Його брат Олександр — відомий фізик-теоретик.

Відзнаки[ред.ред. код]

Лауреат премії імені П. Чебишева АН СРСР (1949). Нагороджений медаллю Л. Ейлера АН СРСР (1957).

Праці[ред.ред. код]

  • Новий вивід необхідних умов приналежності цілої функції цілого порядку до певного типу // Записки фізико-математичного відділу ВУАН. Том 1, випуск 3. Київ, 1925;
  • Аеродинамічні дослідження. Київ, 1928;
  • Аеродинаміка. Харків; Київ, 1932;
  • Курс теорії функцій. Випуск 1. Харків; Київ, 1933;
  • Некоторые вопросы теории моментов. Харків, 1938 (співавтор);
  • Об одном классе симметрических операторов в L2. Харків, 1939;
  • Лекции по теории аппроксимации. Москва; Ленинград, 1947; Москва, 1965;
  • Элементы теории эллиптических функций. Москва; Ленинград, 1948; Москва, 1970;
  • Работы по теории потенциала. Москва; Ленинград, 1949 (співавтор);
  • Теория линейных операторов в гильбертовом пространстве. Москва, 1950; 1966; Харків, 1978. Том 1-2 (співавтор);
  • Академик С. Н. Бернштейн и его работы по конструктивной теории функций. Харків, 1955;
  • Лекции по вариационному исчислению. Москва, 1955;
  • Обобщение неравенства С. Н. Берштейна для производных от целых функций // Исследования по современным проблемам теории функций комплексного переменного. Москва, 1960 (співавтор);
  • Классическая проблема моментов. Москва, 1961;
  • Вклад С. Н. Бернштейна в теорию дифференциальных уравнений с частными производными // УМН. 1961. № 2 (співавтор);
  • Континуальный аналог некоторых теорем о теплицевых матрицах // УМЖ. 1964. № 4;
  • Математическая физика, функциональный анализ: Сборник статей Харьков, 1969;
  • Математика и механика: Сборник статей Харьков, 1971;
  • Математика: Сборник статей Харьков, 1973;
  • Вариационное исчисление. Харьков, 1981;
  • Лекции об интегральных преобразованиях. Харьков, 1984; Математика XIX века. Москва, 1987 (співавтор).

Література[ред.ред. код]

  • Балтага В., Дринфельд Г., Левин Б. Наум Ильич Ахиезер: (К 50-летию со дня рождения) // УМН. 1951. Том 6, выпуск 2(42);
  • Математика в СССР за сорок лет: Обзорных статей. 1917-1957. Том 1. Москва, 1959;
  • Крейн М. Г., Левин Б. Я. Наум Ильич Ахиезер: (К 60-летию со дня рождения) // Там само. 1961. Том 16, выпуск 4 (100);
  • Математика в СССР: Биобиблиография. 1958-1967. Том 2, Выпуск 1. Москва, 1969;
  • История отечественной математики: В 4-х томах Київ, 1970;
  • Березанский Ю. М. и др. Наум Ильич Ахиезер // УМН. 1971. Том 26. Выпуск 6(162);
  • Колмогоров А. Н. и др. Наум Ильич Ахиезер (некролог) // Там само. 1981. Том 36, выпуск 4 (220);
  • Любич Ю. И. Наум Ильич Ахиезер // Теория функций и функциональный анализ и их приложения. Харків, 1991. Выпуск 56;
  • О. Н. Ахієзер, І. В. Ушакова, К. Д. Хоменко Енциклопедія сучасної України. — Т. 1. — Київ, 2001., стор. 815-816
  • Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.