Ашахманів Павло Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ашахманів Павло Іванович
Павло Ашахманів
Народження 1885(1885)
Прикаспійська область
Смерть 1942(1942)
Ташкент
Країна Російська імперія
 УНР
СРСР СРСР
Приналежність  Армія УНР,
Прапор Радянської армії Радянська армія
Освіта Павловське військове училище
Звання  Капітан
 Підполковник
 Генерал-майор
Командування командир полку Дієвої армії УНР
Війни / битви Перша світова війна, Громадянська війна в Росії і німецько-радянська війна
Нагороди Орден Червоного Прапора

Павло́ Іва́нович Ашахма́нів (*1885 — †1942, Ташкент) — командир полку Дієвої армії УНР.

Народився у 1885 році у Прикаспійській області, походив з родини військовослужбовця. Закінчив кадетський корпус, у 1906 році — Павлівське військове училище. Випускник Офіцерської стрілецької школи.

Станом на 1 січня 1910 року — поручик 225-го піхотного резервного Лісового полку (Саратов). З 1912 року — курсовий офіцер Чугуївського військового училища. У 1917 році — викладач кулеметної справи Чугуївського військового училища. Останнє звання у російській армії — капітан.

У 19181919 рр. — командир кулеметної сотні Інструкторської школи старшин Армії Української Держави, згодом — Дієвої армії УНР. За гетьманату Павла Скоропадського був підвищений до звання військового старшини. З 18 серпня 1919 року — командир 2-го Пластунського запасного полку Дієвої армії УНР у Могилеві-Подільському. У жовтні 1919 року, після зайняття Могилева-Подільського військами Збройних Сил Півдня Росії дезертирував з українського війська, перейшов до білих.

У грудні 1919 року потрапив під Одесою у полон до червоних. Служив у РСЧА, очолював полк та бригаду. За бої проти військ Російської армії Петра Врангеля був нагороджений орденом Червоного Прапора. Залишився на службі в РСЧА після кількох чисток 19221924 рр.

У 1924 році закінчив Вищі академічні курси РСЧА. Згодом — начальник 21-ї стрілецької дивізії РСЧА. Під час репресій воєначальників 19301931 рр. та 19371939 рр. не постраждав. З 1935 року — комбриг РСЧА. З 1940 року — генерал-майор, викладач Військової академії імені М. Фрунзе.

Помер та похований у Ташкенті.

Джерела[ред. | ред. код]