Ашот Багратуні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ашот Багратуні
Рід Багратіди вірменські
Батько Sahak VII Bagratuni[1][2]

Ашот Багратуні (вірм. Աշոտ Բագրատունի; д/н —780) — 14-й гахерец ішхан (головуючий князь) в 775780 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Особисть його дискусійна: одні дослідники вважають, що був сином Саака III і самочино взяв титул гахерец ішхана; інші ототожнюють його з Ашотом, сином Смбата VII, ще одні вважають, що цей Ашот ніколи не носив титула.

Напевніше якщо він навіть оголосив себе гахерец ішханом і спарапетом, то був визнаний не всіма ішханами, а також не враховувався двором багдадського халіфа. Саме в цей час починається посилена колонізація вірменських земель мусулмьанами, насамперед арабами, що свідчить про послаблення авторитету головуючого князя. Помер у серпні 780 року. Новим гахерец ішханом халіф гарун ар-Рашид призначив Тацата Андзеваці.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Rene Grousset. L'Empire Du Levant: Histoire de la Question D'Orient. Payot; 1979.
  • Christian Settipani, Continuité des élites à Byzance durant les siècles obscurs. Les princes caucasiens et l'Empire du vie au ixe siècle, Paris, de Boccard, 2006, 634 p.