Ашшур-назір-апал II

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Зображення царя в профіль
Ашшур-назір-апал II на троні

Ашшур-назір-апал II (аккадською «Ашшур бережи спадкоємця») — ассирійський цар, син Тукульті-Нінурти, правив 25 років з 883 по 859[1].

На початку свого правління Ашшур-назір-апал здійснив кілька походів у месопотамські степи проти арамейських племен, які змусив підкоритися собі. Війна велася з надзвичайною навіть як для ассирійців жорстокістю — полонених саджали на палю, здирали з живих шкіру тощо[2]. Також ходив походами у верхів'я Великого і Малого Забів, а також до витоків Тигру в країну Наїрі де захопив багату здобич та рабів. 879 року до нашої ери ассирійські війська перейшли Євфрат і захопили багате місто Каркемиш. 876 року армія на чолі з царем перетнула Євфрат і вдерлася до Сирії. Ніхто з місцевих правителів не наважився вийти на бій. Фінікійські міста — Тір, Сидон, Бібл и Арвад змушені були відкупатися від Ашшур-назір-апала даниною. Цар зі своїм військом пройшов долиною Оронту, перетнув гори Аману і вийшов до Середземного моря, у водах якого за давнім звичаєм омив свою зброю, про що розповів у надписі біля річки Нахр-ель-Кельб. На берегах Оронту була збудована фортеця. З цього походу ассирійці привезли величезну здобич і угнали десятки тисяч людей.

Ашшур-назір-апал переніс столицю держави до Кальху на Тигрі. Місто постало на лівому березі Тигру північніше старої священної столиці Ашшуру. В місті поселели багатьох з захоплених у походах полоненних. Цар розбудував місто, і під кінець його правління воно вже було співставне зі старими столицями — Ашшуром та Ніневією. Для водопостачання нової столиці та полів навколо за наказом царя було викопано великий канал.

Ашшур-назір-апал ходив війною на Вавилонію. Як і його дід Адад-нерарі II, він не плюндрував Вавилон, а обмежився анексією невеликих прикордонних земель. Окрім того цар провів кілька походів у повсталі чи просто непокірні областя. Ці походи мали вигляд запеклого терору — населення вирізалося в найжорстокіший спосіб.

Примітки[ред.ред. код]

  1. В різних джерелах трапляються також датування 884-859 (Константин Рыжов. Все монархи мира. Древний Восток. Москва, 2001 г.) чи 884-858 (Тиханович Ю.Н., Козленко А.В. 350 великих. Краткое жизнеописание правителей и полководцев древности. Древний Восток; Древняя Греция; Древний Рим. Минск, 2005). Якщо зсув дат на один ріками можна списати на розбіжості в перераховуванні років ассирійського календаря на наш, то загальна тривалість правління в цих джерелах завідомо невірна, оскільки за «Списоком ассирійських царів» (дивіться Правителі Ассирії) Ашшур-назір-апал II царював 25 років, а не в 26 чи 27
  2. Щоправда з ассирійцями важко сказати, що саме було для них незвичним — вони були рідкісними недолюдками і різниця тут хіба в масштабах.