Аґенор Ґолуховський (молодший)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аґенор Марія Адам Ґолуховський
WP Agenor Goluchowski der Jüngere.jpg
Аґенор Марія Ґолуховський
Народився 25 березня 1849(1849-03-25)
містечко Скала, Борщівський повіт або Львів
Помер 28 березня 1921(1921-03-28) (72 роки)
Львів або Відень, Австрія
Громадянство Австро-Угорщина, Австрійська республіка
Національність поляк
Діяльність дипломат
Відомий завдяки державний діяч
Alma mater Віденський університет
Учасник Перша світова війна
Титул граф
Попередник Ґустав Кальнокі
Наступник Алоїз Лекса фон Еренталь
Партія Польський клуб[d]
Батько Агенор Голуховський (старший)
Родичі Аґенор Ромуальд Онуфрій Ґолуховський (старший) — батько
У шлюбі з принцеса Анна Мюрат
Діти Аґенор Марія, Войцех Марія, Кароль Марія
Нагороди
Орден Чорного орла
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Кавалер 1 класу ордена Залізної Корони
Кавалер командорського хреста із зіркою ордена Франца Йосифа
Орден Святого Андрія Первозванного
Кавалер ордена Золотого руна
володів маєтками на Борщівщині

Аґенор Марія Адам Ґолуховський (молодший) (пол. Agenor Maria Gołuchowski, 25 березня 1849, містечко Скала, нині смт Скала-Подільська, Борщівський район, Тернопільська область, за іншими даними — Львів[1] — 28 березня 1921, Відень, Австрія, або Львів) — польський граф, австрійський дипломат і державний діяч. Син намісника Аґенора Ґолуховського. Доктор права.

Володів маєтками у Скалі, селах Бурдяківці, Іванків і Лосяч на Борщівщині.

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив Віденський університет.

Багато років знаходився на дипломатичній службі: в 1872 р. призначений аташе у Берліні, потім радник посольства в Парижі (1883—1887), у 1887—1894 роках — посол Австро-Угорщини в Румунії.

На посаді міністра закордонних справ[ред. | ред. код]

У зв'язку з успішною роботою на дипломатичному терені з 16 травня 1895 року призначений міністром закордонних справ й імператорського двору.

Граф Аґенор Марія Ґолуховський проводив обережну, загалом консервативну політику, уникав проявляти ініціативу у вирішенні важливих питань. У той же час його роботу можна назвати успішною. Він підготував австро-російську угоду від квітня 1897 року про збереження статус-кво на Балканах, що привело до розрядки напруженості і в регіоні, і між двома країнами. При ньому покращилися стосунки Австро-Угорщини з Великою Британією й Італією.

У 1897 і 1900 роках Ґолуховський зумів з Італією узгодити та вирішити албанське питання.

24 жовтня 1906 року Ґолуховський на вимогу Угорщини пішов у відставку.

Сім'я[ред. | ред. код]

У 1885 одружився в Парижі з правнучкою Йоахіма Мюрата і Кароліни Бонапарт — принцесою Анною Мюрат (1863—1940), в шлюбі з якою мав трьох синів:

  • Аґенор Марія (1886—1956) — граф, 3-й ординат на Скалі.
  • Войцех Аґенор (1888—1960) — граф, сенатор ІІ-ої Речі Посполитої.
  • Кароль Марія (1892- ?) — граф.

У парламенті[ред. | ред. код]

З 1895 року А. М. Ґолуховський — член верхньої палати австро-угорського парламенту. У 1907 році очолив там впливову польську фракцію.

Під час Першої світової війни активно виступав з гаслом Триалізму — перетворення дуалістичної Австро-Угорської монархії в триалістичну, Австро-Угорсько-Польську, з включенням у її склад російської Польщі. З цією метою в 1915 році відвідував окуповану Варшаву.

Нагороди і відзнаки[ред. | ред. код]

Почесний громадянин Кракова, Ряшева і Освенцима.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Robert A. Kann. Goluchowski, Agenor Graf von. // Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 6, Duncker & Humblot, Berlin 1964, S. 638.
  2. Kronika. Dzienniczek ważniejszych wydarzeń // Gazeta Sanocka, Nr 57 z 3 maja 1896. — S. 4.
  3. Łoza S. Order domowy rycerski pw. świętego Huberta // «Broń i Barwa», r. II, nr 3. — 1935. — S. 63.
  4. Czerwiński P. Zakon Maltański i stosunki jego z Polską na przestrzeni dziejów. — S. 160.
  5. A Szent István Rend tagjai. archive.is. 2013-01-05. Процитовано 2018-01-17. 
  6. Hof- und Staatshandbuch der Österreichisch-Ungarischen Monarchie. — Wien 1918. — S. 81.
  7. Hof- und Staatshandbuch der Österreichisch-Ungarischen Monarchie. — Wien 1918. — S. 161.
  8. Najjaśniejszy Pan w Petersburgu // Gazeta Lwowska, 30 kwietnia 1897. —S. 2.
  9. Wiadomości z miasta i prowincyi // Postęp, 10 marca 1900. — S. 3.

Джерела[ред. | ред. код]