Аґенор Ґолуховський (молодший)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аґенор Марія Адам Ґолуховський
WP Agenor Goluchowski der Jüngere.jpg
Аґенор Марія Ґолуховський
Народився 25 березня 1849(1849-03-25)
містечко Скала, Борщівський повіт або Львів
Помер 28 березня 1921(1921-03-28) (72 роки)
Львів або Відень, Австрія
Громадянство Австро-Угорщина, Австрійська республіка
Національність поляк
Діяльність дипломат
Alma mater Віденський університет
Учасник Перша світова війна
Титул граф
Попередник Ґустав Кальнокі
Наступник Алоїз Лекса фон Еренталь
Партія Польський клуб[d]
Батько Агенор Голуховський (старший)
Родичі Аґенор Ромуальд Онуфрій Ґолуховський (старший) — батько
У шлюбі з принцеса Анна Мюрат
Діти Аґенор Марія, Войцех Марія, Кароль Марія
Нагороди
Орден Чорного орла
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Кавалер 1 класу ордена Залізної Корони
Кавалер командорського хреста із зіркою ордена Франца Йосифа
Орден Святого Андрія Первозванного
Кавалер ордена Золотого руна
володів маєтками на Борщівщині
  • Медіафайли у Вікісховищі?
  • володів маєтками на Борщівщині

Аґенор Марія Адам Ґолуховський (молодший) (пол. Agenor Maria Gołuchowski, 25 березня 1849, містечко Скала, нині смт Скала-Подільська, Борщівський район, Тернопільська область, за іншими даними — Львів[1] — 28 березня 1921, Відень, Австрія, або Львів) — польський граф, австрійський дипломат і державний діяч. Син намісника Аґенора Ґолуховського. Доктор права.

Володів маєтками у Скалі, селах Бурдяківці, Іванків і Лосяч на Борщівщині.

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив Віденський університет.

Багато років знаходився на дипломатичній службі: в 1872 р. призначений аташе у Берліні, потім радник посольства в Парижі (1883—1887), у 1887—1894 роках — посол Австро-Угорщини в Румунії.

На посаді міністра закордонних справ[ред. | ред. код]

У зв'язку з успішною роботою на дипломатичному терені з 16 травня 1895 року призначений міністром закордонних справ й імператорського двору.

Граф Аґенор Марія Ґолуховський проводив обережну, загалом консервативну політику, уникав проявляти ініціативу у вирішенні важливих питань. У той же час його роботу можна назвати успішною. Він підготував австро-російську угоду від квітня 1897 року про збереження статус-кво на Балканах, що привело до розрядки напруженості і в регіоні, і між двома країнами. При ньому покращилися стосунки Австро-Угорщини з Великою Британією й Італією.

У 1897 і 1900 роках Ґолуховський зумів з Італією узгодити та вирішити албанське питання.

24 жовтня 1906 року Ґолуховський на вимогу Угорщини пішов у відставку.

Сім'я[ред. | ред. код]

У 1885 одружився в Парижі з правнучкою Йоахіма Мюрата і Кароліни Бонапарт — принцесою Анною Мюрат (1863—1940), в шлюбі з якою мав трьох синів:

  • Аґенор Марія (1886—1956) — граф, 3-й ординат на Скалі.
  • Войцех Аґенор (1888—1960) — граф, сенатор ІІ-ої Речі Посполитої.
  • Кароль Марія (1892- ?) — граф.

У парламенті[ред. | ред. код]

З 1895 року А. М. Ґолуховський — член верхньої палати австро-угорського парламенту. У 1907 році очолив там впливову польську фракцію.

Під час Першої світової війни активно виступав з гаслом Триалізму — перетворення дуалістичної Австро-Угорської монархії в триалістичну, Австро-Угорсько-Польську, з включенням у її склад російської Польщі. З цією метою в 1915 році відвідував окуповану Варшаву.

Нагороди і відзнаки[ред. | ред. код]

Почесний громадянин Кракова, Ряшева і Освенцима.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Robert A. Kann. Goluchowski, Agenor Graf von. // Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 6, Duncker & Humblot, Berlin 1964, S. 638.
  2. Kronika. Dzienniczek ważniejszych wydarzeń // Gazeta Sanocka, Nr 57 z 3 maja 1896. — S. 4.
  3. Łoza S. Order domowy rycerski pw. świętego Huberta // «Broń i Barwa», r. II, nr 3. — 1935. — S. 63.
  4. Czerwiński P. Zakon Maltański i stosunki jego z Polską na przestrzeni dziejów. — S. 160.
  5. A Szent István Rend tagjai. archive.is. 2013-01-05. Процитовано 2018-01-17. 
  6. Hof- und Staatshandbuch der Österreichisch-Ungarischen Monarchie. — Wien 1918. — S. 81.
  7. Hof- und Staatshandbuch der Österreichisch-Ungarischen Monarchie. — Wien 1918. — S. 161.
  8. Najjaśniejszy Pan w Petersburgu // Gazeta Lwowska, 30 kwietnia 1897. —S. 2.
  9. Wiadomości z miasta i prowincyi // Postęp, 10 marca 1900. — S. 3.

Джерела[ред. | ред. код]