А-20 (танк)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
A-20-Tank.jpg

Дослідний зразок

А-20
Загальні дані
класифікація легкий танк
компонувальна схема класична
Виробництво та застосування
країна-виробник Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
роки виробництва 1939
кількість виробів, од. 1
основні країни-оператори Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Основні параметри
бойова маса, т 18,0
екіпаж, осіб 4
довжина, мм 5660
ширина, мм 2550
висота, мм 2411
кліренс, мм 428
Броня
тип броні сталева катана поверхнево загартована
  лоб корпусу, мм/град. 25 / 57°
  борт корпусу, мм/град. 25 / 0°
  корма корпусу (верх), мм/град. 16 / 47°
  корма корпусу (низ), мм/град. 16 / 45°
  дах корпусу, мм/град. 10
  днище, мм/град. 10
  борт башти, мм/град. 25 / 25°
Озброєння
калібр, марка та тип гармати 45-мм 20К
довжина ствола, кал. 46
боєкомплект гармати 152
приціли телескопічний ТОП, панорамний ТП-1
кулемети 2 × 7,62-мм ДТ-29
Силова установка, маневреність та мобільність
тип, марка двигуна V-подібний 12-циліндровий дизельний рідинного охолодження з безпосереднім уприскуванням В-2
потужність двигуна, к.с. (кВт) 500
підвіска типу Крісті
колісна формула 8×6
швидкість по шосе, км/год. 80
запас ходу по шосе, км 400
запас ходу по перетятій місцевості, км 350
питомий тиск на ґрунт, кг/см2 0,6—0,61
подоланний підйом, ° 39°
подоланний брід, м 1,5
Довоєнні танки виробництва заводу № 183. Ліворуч направо: А-8 (БТ-7М), А-20, Т-34 зр. 1940 з гарматою Л-11 і Т-34 зр. 1941 з гарматою Ф-34.

А-20 — радянський легкий колісно-гусеничний танк. Єдиний дослідний зразок був показаний у вересні 1939 року разом з А-32 на полігоні в Кубинці керівництву НКО і членам уряду. Після чого перевага була віддана А-32, який був потім доопрацьований до варіанту, який пішов в серійне виробництво під назвою Т-34.

Історія створення[ред. | ред. код]

У вересні 1938 року за підсумками розгляду макета танка БТ-20 комісією АБТУ РСЧА під головуванням Я. Л. Сквирської було прийнято рішення про виготовлення трьох танків (один колісно-гусеничний і два гусеничних) та одного бронекорпуса для випробувань обстрілом (згодом А-32). Таким чином, подальша робота в КБ-24 над проектом гусенично-колісного танка БТ-20 була припинена, а всі зусилля конструкторів були направлені на розробку двох нових танків — А-20 і А-32.

Після введення буквених індексів для машинобудівних виробництв у 30-х рр.. урядом СРСР, ці індекси стали використовуватися в найменуванні виробів виготовлених на цих виробництвах. Індекс «А» було присвоєно Харківському паровозобудівному заводі. «А-20» — виріб розроблений та виготовлений ХПЗ[1].

Провідний інженер — О. О. Морозов, головний конструктор — М. І. Кошкін.

До початку 1939 року КБ-24 виконало робочі креслення по А-20 і початок проектування А-20Г (Г — гусеничний), якому згодом було присвоєно позначення — танк А-32. У лютому на черговому засіданні Комітету Оборони було прийнято рішення про виготовлення дослідних зразків обох танків та виділення на це коштів.

При цьому за однією з версій військові, які бажали отримати «кавалерійський» танк, наполягали на споруді лише колісно-гусеничного А-20, і лише наполегливість керівника КБ-24 М. І. Кошкіна переконала комісію в необхідності та можливості споруди обох танків. За іншою версією, вимога про будівництво лише А-20 ґрунтувалося на тому, що в жорсткі терміни, конструктори можуть не впоратися з будівництвом двох машин, а кошти і час будуть витрачені марно.

Проте, в травні 1939 року обидва танки були виготовлені та почалися їх ходові випробування. За результатами випробувань А-20 показав трохи кращу рухливість при русі на колесах, але поступився А-32 в прохідності, крім того можливості ходової частини А-20 і не дозволяли посилити бронезахист та озброєння, тоді як на А-32 вже стояла 76-мм гармата Л-10, а товщина броні була більше на 5 — 10 мм і було можливо її подальше збільшення.

У вересні 1939 року після показу А-20 і А-32 на полігоні в Кубинці керівництву НКО і членам уряду було прийнято рішення про збільшення товщини броні А-32 до 45 мм, після чого почалися ходові випробування танка А-32, довантаженим баластом (при цьому на танку була встановлена ​​башта від А-20 з 45-мм гарматою). 19 грудня на засіданні комітету оборони, за результатами випробувань А-32, було прийнято постанову № 443, яка наказувала:

КОМІТЕТ ОБОРОНИ при РНК Союзу РСР
ПОСТАНОВЛЯЄ:
Прийняти на озброєння РСЧА:
Танк Т-32  — гусеничний, з дизель-мотором В-2, виготовлений заводом № 183 Наркомсреднемашпрома, з наступними змінами:
а) збільшити товщину основних бронелистів до 45 мм;
б) поліпшити оглядовість з танка;
в) встановити на танк Т-32 наступне озброєння:
1) гармату Ф-32 калібру 76 мм, спарену з кулеметом калібру 7,62 мм;
2) окремий кулемет в радиста — калібру 7,62 мм;
3) окремий кулемет калібру 7,62 мм;
4) зенітний кулемет калібру 7,62 мм.
Присвоїти вказаному танку назву Т-34.

До березня 1940 ХПЗ мав збудувати два танки та закінчити їх заводські випробування, загальний план випуску на 1940 рік встановлювався в 200 машин, з 1942 року СТЗ та ХПЗ повинні були повністю перейти на випуск Т-34 з планом 2000 танків на рік.

Опис конструкції[ред. | ред. код]

Броньовий захист А-20 була протикулевий та захищав екіпаж від 12,7-мм куль великокаліберного кулемета. Конструкція корпусу розроблена М. І. Таршіновим.

Примітка[ред. | ред. код]

  1. А. В. Исаев «Антисуворов» М., «Яуза»-«Эксмо», 2006 р., с. 144

Література[ред. | ред. код]

  • Л. Н. Васильева, И. Желтов, Г. Ф. Чикова. Правда про танк Т-34. — Москва : Атлантида — XXI век, 2005. — 480 с. — 5 000 прим. — ISBN 5-93238-079-9.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]