Б'ярке Інгельс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Б'ярке Інгельс
Bjarke Ingels in Frankfurt.20150617.jpg
Ім'я при народженні дан. Bjarke Bundgaard Ingels
Народився 2 жовтня 1974(1974-10-02)[1][2] (48 років)
Копенгаґен, Данія[3]
Країна Flag of Denmark.svg Данія
Місце проживання VM Housesd
Діяльність архітектор, викладач університету
Галузь архітектура[4] і дизайн[4]
Alma mater Данська королівська академія витончених мистецтв
Знання мов англійська[4]
Magnum opus Oceanixd
Нагороди
IMDb ID 1921464

Б'ярке Бундгард Інгельс (дан. Bjarke Bundgaard Ingels, данська вимова: [ˈpjɑːkə ˈpɔnkɒ ˈe̝ŋˀl̩s] ; нар. 2 жовтня 1974 року) — данський архітектор, засновник і креативний партнер архітектурного бюро Bjarke Ingels Group[en] (BIG).

У Данії Інгельс уславився після того, як спроєктував два житлові комплекси в Ерестаді[en], новому районі Копенгагена : VM Houses[en] та Mountain Dwellings[en]. У 2006 році він заснував Bjarke Ingels Group, штат якої виріс за 10 років до 400 осіб і яка відзначилася такими проєктами, як житловий комплекс 8 House в Ерестаді, VIA 57 West[en] на Манхеттені, Каліфорнійська штаб-квартира Google Маунтін-Вью (розроблений спільно з Томасом Хевервиком[en]), парк Суперкилен[en] і електростанція Amager Bakke, що працює на відходах, остання включає гірськолижний схил і скеледром на фасаді будівлі.

З 2009 року Інгельс став переможцем численних архітектурних конкурсів. У 2012 році він переїхав до Нью-Йорку, де ще й до проєктування VIA 57 West компанія виграла конкурс на кращий проєкт з поліпшення захисту Манхеттена від повеней після урагану Сенді, а також у свій час проєктувала нову будівлю Світового торгового центру 2. Про Інгельса та його компанію 2017 року знято документальний фільм «Час BIG».

У 2011 році видання Wall Street Journal надало Інгельсу звання «Інноватора року» в галузі архітектури[5], а в 2016 Time Magazine включив його до "100 найвпливовіших людей[6]

Походження та ранні роки[ред. | ред. код]

Інгельс народився в Копенгагені в 1974 в сім'ї Кнуда Йенсена (дан. Knud Jensen), інженера з волоконно-оптичних кабелів, і матері-дантинса Єлизабет Інгельс (дан. Elisabet Ingels). Всі троє дітей носять прізвище матері, оскільки це ім'я, за висновком сім'ї, цікавіше[7].

У 1993 Б'ярке почав шестирічний курс навчання в Школі архітектури при Датській королівській академії витончених мистецтв. Перші два роки він переважно відточував свої навички малювання, але згодом познайомився з архітектурою. За його словами, він усвідомив, що «архітектура — це не лише форма мистецтва. Вона не може існувати поза соціальними, економічними та політичними обставинами». Його захопила тектоніка та роботи профільних архітекторів: Алвара Аалто, Алвару Сіза та Енріка Міраллеса. Бажання працювати з Міралесом і пожити в Барселоні спонукали Б'ярку вступити до Вищої технічної школи архітектури (ісп. Escola Tècnica Superior d'Arquitectura), що входить до складу Політехнічного університету Каталонії. Однак незабаром він розчарувався в абстрактності та відірваності від реальності ідей у майстерні Міралеса. Проте нове оточення в Барселоні перетворило Інгельса на «цілком нову людину». Там же в Барселоні 1998 року він заснував партнерство з ще чотирма студентами для конкурсної роботи над проєктом з розширення університетського кампусу. Серед десяти фірм вони вийшли у фінал, отримали 90 тисяч доларів на подальше проєктування, але через відсутність спільного бачення не змогли виграти конкурс. Після програшу партнерство розпалося[7][8].

У 1999 році Б'ярке повернувся до Копенгагена, закінчив Академію, після чого влаштувався на стажування в Роттердам у бюро OMA архітектора Рема Колхаса. З архітектурою та книгами Колхаса Б'ярке познайомився ще у Барселоні. Він захопився його ідеями і перейнявся «розумінням архітектури як інструменту суспільства, а не автономної форми мистецтва». Щоб отримати стажування у іменитого архітектора, він ще на п'ятому році навчання зібрав величезне портфоліо експериментальних проєктів, серед яких, наприклад, був проєкт підземного автосалону. Це портфоліо забезпечило йому місце в OMA, де його першою роботою став проєкт Центральної бібліотеки Сіетла, побудованої в 2004[7][8].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
  2. The Fine Art Archive — 2003.
  3. Deutsche Nationalbibliothek, Staatsbibliothek zu Berlin, Bayerische Staatsbibliothek et al. Record #135633273 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  4. а б в Czech National Authority Database
  5. Richard B. Woodward (28 жовтня 2011). Building a Better Future. Wall Street Journal. Архів оригіналу за 13 квітня 2022. Процитовано 24 листопада 2020. 
  6. Rem Koolhaas (20 квітня 2016). Bjarke Ingels. Time. Архів оригіналу за 13 квітня 2022. Процитовано 24 листопада 2020. 
  7. а б в Ian Parker (10 вересня 2012). High Rise (англ.). New Yorker. Архів оригіналу за 14 вересня 2021. Процитовано 24 листопада 2020. 
  8. а б Владимир Белоголовский (19 листопада 2010). Архитектура как социальный заказ. Беседа с Бьярке Ингельсом. Archi.ru. Архів оригіналу за 21 березня 2017. Процитовано 24 листопада 2020. 

Посилання[ред. | ред. код]