Б'єрк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Докладніше: Ісландське ім'я
Б'єрк
Björk
Зображення
На концерті в квітні 2007
Основна інформація
Повне ім'я Б'єрк Квюдмюндсдоуттір
Дата народження 21 листопада 1965(1965-11-21) (56 років)
Місце народження Ісландія, Рейк'явік
Роки активності 1976 — дотепер
Громадянство Ісландія Ісландія
Національність ісландка
Професія співачка, акторка, музика, композиторка
Співацький голос сопрано
Інструменти фортепіано, флейта, арфа, губна гармоніка, кларнет
Жанр рок, альтернативний рок, панк-рок, джаз, електронна музика
Гурт «Tappi Tíkarrass» (1982—1984)
«KUKL» (1983—1986)
«Sykurmolarnir» (1986—1992)
Лейбл One Little Indian, Polydor, Universal Records, Elektra, Atlantic, Nonesuch, Warner Bros., Megaforce, RED
Нагороди
Автограф Björk signature.png
www.bjork.com
CMNS: Файли у Вікісховищі

Б'єрк[1] Квюдмюндсдоуттір (ісл. Björk Guðmundsdóttir, ісл. вимова: [pjœr̥k ˈkvʏðmʏntsˌtouʰtɪr̥] ( прослухати); нар. 21 листопада 1965(19651121), Рейк'явік) — ісландська співачка, музикантка, композиторка та авторка пісень, акторка. Номінувалась на 13 нагород «Греммі», нагороду Кіноакадемії «Оскар», дві нагороди «Золотого Глобуса»[2] та Премію Європейської кіноакадемії (European Film Awards).[3]

Відома експресивним вокалом та інтересом до різних стилів музики. Сингли Б'єрк «It's oh so quiet»,[4] «Army of me» та «Hyperballad» побували в британській топ-10.[5][6] Лейблом «One little Indian» у 2003 році продано 15 мільйонів альбомів по всьому світу. Б'єрк посіла 36 місце серед «100 найвидатніших жінок рок-н-ролу» та 8 місце серед «22-х найвидатніших голосів у музиці».[7]

Поза музичною кар'єрою, Б'єрк виконала роль жінки із проблемами зору, що піддається знущанням на виробництві, у фільмі 2000 року «Танцюристка в темряві» Ларса фон Трієра, за що отримала нагороду «Найкраща акторка» на Каннському кінофестивалі 2000 року[8] та номінацію на «Оскар» за вклад у саундтрек «Я бачила це все».[9]

«Біофілія» Б'єрк 2011 року продавався як інтерактивний альбом із додатком із власною освітньою програмою. Б'єрк підтримує різноманітні екологічні програми.

Повномасштабна ретроспективна виставка, присвячена Б'єрк, відбулася в Нью-Йоркському музеї сучасного мистецтва 2015 року.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 21 листопада 1965 року у Рейк'явіку.

Б'єрк має сина (нар. 1986) і доньку (нар. 2002).

Музична кар'єра[ред. | ред. код]

Музична кар'єра Б'єрк розпочалася в 11 років, коли вона навчалася грі на фортепіано в початковій школі. Після шкільного виступу, на якому Б'єрк виконала пісню 70-х — 80-х років англійської співачки Тіни Чарлз «I love to love», її вчителька відправила запис дівчини до єдиної в усій країні ісландської радіостанції «RÚV». Запис транслювався на всю Ісландію і привабив представників фірми «Fálkinn» укласти контракт із Б'єрк. Дебютний альбом співачки з однойменною назвою «Björk» був записаний, коли їй було 11 років і випущений в Ісландї в грудні 1977.[10]

Проте Б'єрк рано захопилася панк-роком: вже в 14 років вона створила дівочий панк-рок-гурт «Spit and Snot» (1979). В 1980 році закінчила музичну школу.

В 1981 році Б'єрк і басист Якоб Магнуссон (Jakob Magnússon) формують новий гурт  — «Jam-80», що пізніше стає відомим під назвою «Tappi Tíkarrass». Невдовзі гурт випустив сингл «Bítið fast í vítið» (того ж року). Наступний альбом гурту «Miranda» вийшов у грудні 1983 року.

Згодом Б'єрк починає співпрацю з Ейнаром Ерном Бенетіктссоном (Einar Örn Benediktsson) — ісландським попспіваком і трубачем, Ейнаром Мелаксом (Einar Melax) з ісландського панк-гурту «Purrkur Pillnikk», а також з іншими музикантами з гурту «Þeyr».

Автором пісень «Isobel», «Bachelorette», «Jóga», «Oceania», «Wanderlust» є ісландський письменник Сьйоун.

Стиль[ред. | ред. код]

За три десятиліття сольної кар'єри Б'єрк розробила еклектичний та авангардний музичний стиль,[11][12] що включає аспекти електронної,[11][13][14][15] танцювальної,[15][16] альтернативної танцювальної музики,[17] трип-хопу,[18] експериментальної музики,[19][20] глітчу,[12] джазу,[12][21] альтернативного року,[22][23] інструментальної[11] та сучасної класичної музики.[14][20] Музика Б'єрк постійно піддається критичному аналізу та дослідженню, оскільки її складно віднести до певної категорії в музичному жанрі.[24] Хоча Б'єрк часто називає себе попспівачкою,[25] її вважають «неспокійною експериментальною творчою силою».[26][25]

Її альбом «Дебют», який включає електронну музику, хауз, джаз та трип-хоп, був зарахований до числа перших альбомів, у якому було використано електронну музику в мейнстримній попмузиці.[27][28]

Голос[ред. | ред. код]

Б'єрк володіє сопрано, діапазон якого варіюється від мі малої октави до ре третьої октави.[29][30][31][32] Її голос описують як «еластичний» і «сальтовий», а також хвалять за володінням джазовим стилем скет, за унікальні вокальні стилі та подачу.[33] Наприкінці 2012 року повідомлялося, що Б'єрк перенесла операцію на поліпах у голосових зв'язках.[34]

Дискографія[ред. | ред. код]

  • Björk (1977)
  • Debut (1993)
  • Post (1995)
  • Homogenic (1997)
  • Vespertine (2001)
  • Medúlla (2004)
  • Volta (2007)
  • Biophilia (2011)
  • Vulnicura (2015)
  • Utopia (2017)

Фільмографія[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ім'я Björk записане згідно з чинним правописом, та попри це в українському інформаційному просторі також поширена помилкова форма Бйорк.
  2. Бйорк: Нагороди та номінації. Кіноріум. Процитовано 21.11.2020. 
  3. Українська актриса вперше номінована на «європейський Оскар». Волинські новини. Процитовано 21 листопада 2020. 
  4. Chartsurfer.de. It's Oh So Quiet von Björk. www.chartsurfer.de. Архів оригіналу за 6 липня 2019. Процитовано 21 листопада 2020. 
  5. Bjork | full Official Chart History | Official Charts Company. www.officialcharts.com. Архів оригіналу за 21 грудня 2021. Процитовано 21 листопада 2020. 
  6. Roberts, David (2004). British hit singles & albums (вид. 17th ed). Enfield: Guinness. ISBN 0-85112-199-3. OCLC 56443162. 
  7. MTV'S 22 GREATEST I VOICES IN MUSIC TELEVISION MUSIC. me.me (англ.). Процитовано 21 листопада 2020. 
  8. Festival de Cannes - From 15 to 26 may 2013. archive.vn. 20 вересня 2012. Архів оригіналу за 20 вересня 2012. Процитовано 21 листопада 2020. 
  9. Björk's Swan Dress Part of Met Museum's Camp Exhibition. Iceland Review (амер.). 8 травня 2019. Архів оригіналу за 25 травня 2019. Процитовано 21 листопада 2020. 
  10. Down the rabbit hole with Björk's first album, recorded at the age of eleven. DangerousMinds. 27 серпня 2013. Архів оригіналу за 6 лютого 2018. Процитовано 5 лютого 2018. 
  11. а б в Alex Ross (26 березня 2014). How Björk broke the sound barrier. The Guardian. Архів оригіналу за 7 квітня 2015. Процитовано 16 квітня 2015. 
  12. а б в Telekom. Björk. Electronic Beats. Архів оригіналу за 24 січня 2016. Процитовано 2 січня 2016. 
  13. Hampton, Dream (January 2002). As quiet as it's kept. Vibe. Архів оригіналу за 27 липня 2020. Процитовано 30 березня 2016. 
  14. а б Sandall, Robert (23 березня 2008). Down time: Bjork. The Sunday Times. Архів оригіналу за 9 квітня 2016. Процитовано 30 березня 2016. 
  15. а б Allen, Liam (28 липня 2011). Bjork on Biophilia and her debt to UK dance music. BBC. Архів оригіналу за 24 травня 2015. Процитовано 16 квітня 2015. 
  16. (Pytlik, 2003, с. 197)
  17. Ostroff, Joshua (16 вересня 2013). Björk's Been ARTPOP Since Before Gaga Was Born This Way. The Huffington Post. Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 30 березня 2016. 
  18. Phares, Heather. Post- Björk. AllMusic. AllMedia Network. Архів оригіналу за 1 березня 2016. Процитовано 6 березня 2016. 
  19. Cragg, Michael (26 березня 2014). 10 of the best: Björk. The Guardian. Архів оригіналу за 23 лютого 2017. Процитовано 16 квітня 2015. 
  20. а б Roberts, Randall (22 січня 2015). Review: On 'Vulnicura,' Bjork is heavy and at her most personal. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 30 березня 2016. 
  21. Joslyn Layne. Björk / Gudmundar Ingólfsson Trio. AllMusic. Архів оригіналу за 8 квітня 2015. Процитовано 25 квітня 2015. 
  22. Simpson, Dave (8 січня 2015). Björk, KUKL and Purrkur Pillnikk – the anarcho-punk roots of Iceland's music scene. The Guardian. Архів оригіналу за 18 грудня 2015. Процитовано 16 квітня 2015. 
  23. Stephen Cook. The Sugarcubes – Stick Around for Joy. AllMusic. Архів оригіналу за 2 травня 2015. Процитовано 25 квітня 2015. 
  24. Björk at MoMA: It's oh so disappointing. The Economist. The Economist Newspaper Limited. 16 березня 2015. Архів оригіналу за 16 квітня 2015. Процитовано 25 квітня 2015. 
  25. а б Dylan S (18 січня 2010). Bjork – Post. SputnikMusic. Процитовано 30 березня 2016. 
  26. Schjeldahl, Peter (17 березня 2015). MOMA's Embarrassing Björk Crush. The New Yorker. Condé Nast. Архів оригіналу за 8 квітня 2015. Процитовано 25 квітня 2015. 
  27. Debut Turns 20. Stereogum. Архів оригіналу за 5 жовтня 2018. Процитовано 23 вересня 2014. 
  28. Bjork's 'Debut' Turns 20: Backtracking " Music News, Reviews, and Gossip. Idolator.com. Процитовано 23 вересня 2014. 
  29. GCSE Bitesize Western Voice Classification. BBC. Архів оригіналу за 17 жовтня 2015. Процитовано 9 грудня 2011. 
  30. Grant, Sarah H. (5 грудня 2012). Album Review: Björk – bastards. Consequence of sound. Архів оригіналу за 10 січня 2013. Процитовано 30 грудня 2012. 
  31. Walton, Sam (22 листопада 2017). Björk – Utopia Review. Loud and Quiet. Архів оригіналу за 29 серпня 2019. Процитовано 26 листопада 2017. 
  32. Kristobak, Ryan (20 травня 2014). Comparing The Top Artists, Past And Present, By Vocal Range. Huffington Post. Архів оригіналу за 25 травня 2014. Процитовано 27 травня 2014. 
  33. Layne, Joslyn (1990). Björk / Gudmundar Ingólfsson Trio review. Allmusic. Архів оригіналу за 30 грудня 2012. Процитовано 30 грудня 2012. 
  34. Bjork undergoes throat surgery. BBC. 23 листопада 2012. Архів оригіналу за 16 січня 2013. Процитовано 29 грудня 2012.