БА-20

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
БА-20
БА-20 в експозиції Музею історії України в Другій Світовій війні
БА-20 в експозиції Музею історії України в Другій Світовій війні
Тип легкий бронеавтомобіль
Історія використання
На озброєнні 19361957
Оператори СРСР
Історія виробництва
Виробник СРСР
Виготовлення 19361942
Виготовлена
кількість
2114
Характеристики
Вага 2,52
Довжина 4310
Ширина 1750
Висота 2130
Обслуга 3

Підвищення −13…+23°

Броня сталева катана
Лоб: 9
Борт: 6
Корма: 6
Дах: 4
Днище: 4
Башта: лоб: 9, борт: 9, корма: 9, дах: 4
Другорядне
озброєння
1 × 7,62-мм ДТ-29
боєкомплект: 1386
зв'язок: радіостанція 71-ТК-1
Двигун ГАЗ-М-1, рядний 4-циліндровий карбюраторний з рідинним охолодженням
50
Питома потужність 19,8
Підвіска на листових ресорах
4×2
Дорожній просвіт 235
база: 2845
колія: 1440
Швидкість шосе: 90
бездоріжжя: 36
Прохідність підйом: 12
стінка: 0,24
рів: 0,35
брід: 0,5

БА-20 у Вікісховищі

БА-20 — радянський легкий бронеавтомобіль 1930-х років. Створений в 1936 році на шасі легкового автомобіля ГАЗ-М1. Серійно вироблявся з 1936 по 1942, всього було випущено 2114 бронеавтомобілів цього типу, в різних варіантах, в тому числі бронедрезини. БА-20 використовувався Червоною Армією в боях на Халхин-Голі і радянсько-фінській війні, а також на початковому етапі німецько-радянської війни. Зняті з озброєння в перші повоєнні роки.

Трофейні БА-20 також використовувалися Німеччиною, Румунією і Фінляндією (зняті з озброєння фінської армії тільки в 1957 році).

Серійні модифікації[ред. | ред. код]

  • Базова модель БА-20 випускалася з 1936 по 1938 рр. була обладнана радіостанцією 71-ТК-1 з поручневою антеною, розміщеною навколо башти. Корпус зварений з катаних листів, збільшили, загалом повторивши компонувальну схему ранніх бронеавтомобілів.
  • На модифікацію БА-20М була встановлена ​​кулестійка башта конічної форми, до складу екіпажу ввели радиста, що обслуговував вдосконалену дуплексну рацію 71-ТК-3 зі штирьовою антеною, розташованої по лівому борту, був збільшений запас ходу до 450 км, бойова маса БА-20М зросла до 2,62 т. Випускалася з 1938 по 1942 рр.
  • Модель ФАІ-М, гібрид бронекорпуса ФАІ і шасі БА-20. Бойова маса ФАІ-М зменшилася до 2 тонн. Таких моделей було випущено бл. 350 одиниць.
  • Залізничний варіант БА-20, з можливістю переобладнання силами екіпажу в легку бронедрезину. Швидкість по залізниці становила 80 км/год, а запас ходу — 430—540 км. Маса БА-20 зросла до 2,78 тон.
  • Модель БА-21 розроблена на початку 1939 р. Товщина броні була збільшена до 10-11 мм. У лобовому листі розмістили додатковий кулемет ДТ, вогонь з якого належало вести радистові. Максимальна швидкість — 52,6 км/год. Маса БА-21 зросла до 3,24 тонн.
  • Модель ЛБ-23 розроблена в кінці 1939 р. Модель оснастили потужним шестициліндровим двигуном ГАЗ-11, тим самим збільшивши швидкість до 71,5 км/год.

Був на озброєнні[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в М. Коломиец. Легкие бронеавтомобили Красной Армии довоенной постройки. — Москва : Стратегия КМ, 2007. — С. 79. — (Фронтовая иллюстрация № 2/2007) — 2000 прим. — ISBN 5-90126-601-3.

Література[ред. | ред. код]

  • М. Коломиец. Легкие бронеавтомобили Красной Армии довоенной постройки. — Москва : Стратегия КМ, 2007. — 79 с. — (Фронтовая иллюстрация № 2/2007) — 2000 прим. — ISBN 5-90126-601-3. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]