Баакульське царство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Баакульське царство,
Баакуль («Місце кісток»)
царство класичних майя
кінець VIII-початок IX ст.

Варіанти запису титулу «Священний Володар Баакуля», так званого «емблемного ієрогліфа» Баакульського царства. of Баакульське царство,

Варіанти запису титулу «Священний Володар Баакуля», так званого «емблемного ієрогліфа» Баакульського царства.

Siyahchan ake map.jpg
Царства майя в басейні Усумасінти у VIII ст. (жовтим кольором позначено Баакуль).


Столиця Танха’баакуль; Токтан; Лакам Ха’ (Паленке)
Династія Лінія Токтан-Лакамхи

Баакульське (Баакальське, Баакельське) царство, Баакуль (майя BAAK-la) — держава давніх майя на території східної частини сучасного штату Чіапас, Мексика. Існувала у IVVIII ст.

Рання історія[ред. | ред. код]

Питання про час і обставини формування Баакульської держави залишається доволі дискусійною проблемою, щодо якої серед істориків досі немає одностайної думки. Місцева міфологічна традиція пов'язувала заснування династії Баакульських володарів з часами прадавнини і легендарною місцевістю Матвіль, місцезнаходження якої невідомо. Царі Баакуля вважали себе нащадками «Тріади» богів, які народилися на початку сучасного циклу ери з 5200 років. Відповідно до «Династичних текстів Паленке», перший міфічний цар Баакуля Муваан-Мат нібито народився 13 грудня 3121 року до н. е. і коронувався 28 вересня 2325 року до н. е.[1]

Першим історичним царем Баакуля, відповідно до ретроспективного тексту зі збудованого наприкінці VII ст. «Храму Хреста», був К'ук'-Балам I, який правив у 431—435 роках і мав титул «Священний Володар Токтана». Проте, на Стелі 6 з городища Ель-Тортугеро під 353 роком згадується подія, яка сталася у Танха'баакулі (Танха'баакалі). Як зазначає Олександр Сафронов, саме це місце мало б бути першою столицею, оскільки воно дало назву царству. Подібним чином інше царство давніх майя, Пач'ан, також отримало назву від своєї столиці Танха'пач'ану. Наразі ми не можемо ототожнити Танха'баакуль з якимось відомим археологічним городищем, хоча Дмитро Беляєв припускає, що це давня назва Ель-Тортугеро. Якщо Баакульське царство зі столицею в Танха'баакулі дійсно існувало вже у середині IV ст., то К'ук'-Балам I, вірогідно, належав до баакульської династії і став засновником її бокової гілки, яка утвердилася в Токтані. Де саме знаходився Токтан, досі невідомо.[2] Ед Барнхарт, автор проекту карти Паленке, ототожнював Токтан з найбільш раннім архітектурним комплексом Паленке — групою Пікота, розташованою в західній частині городища.[3] За іншою гіпотезою, Токтан слід ототожнювати з групами Науйака, Лемон або П'єдрас-Болас.

Лакам Ха’ (власне, центральна частина Паленке на ріці Отолум) вперше згадується у джерелах лише під 490 роком. На межі V—VI ст. (в часи третього або четвертого правителя) царі Токтана переносять свою резиденцію в Лакамху.

Таким чином, династію, засновану К'ук'-Баламом І, умовно називають «Лінією Токтан-Лакамхи». Вірогідно, вже починаючи з V ст. паралельно співіснували дві династичні лінії баакульських царів: одна з центром в Ель-Тортугеро, друга з центром у Токтані, пізніше у Лакам Ха’ (Паленке). Джерела свідчать, що дві династії ворогували між собою, принаймні з початку VI ст. царі Токтан-Лакамхи претендують на титул «Володарів Баакуля». Особливо жорстким було протистояння у 1-й половині — середині VII ст. Найвідоміший правитель з лінії Ель-Тортугеро Балам-Ахав (644—679) був відверто ворожим до Лакамхи. Про це свідчить його війна проти царства Хууште-К'ух, з якого походила дружина тогочасного володаря Лакамхи К'ініч-Ханааб-Пакаля. Втім, невдовзі після смерті Балам-Ахава Ель-Тортугеро підкоряється владі Лакамхи.

Про ранніх володарів Баакуля відомо надзвичайно мало. За винятком так званої «Чаші Каспера», у Паленке не виявлено письмових джерел V—VI ст. З пізніших записів відомі дати народження і воцаріння перших правителів, є згадки про здійснення ними святкових церемоній з нагоди закінчення календарних періодів, яким майя надавали великої ваги, а також про те, що царі затверджували на посадах «К'ан-Токських володарів», які могли бути впливовими сановниками чи управителями якоїсь залежної від царства території. До 599 року немає надійних свідчень про якусь зовнішньополітичну активність Баакуля, його взаємини з іншими державами майя.

Невдалі війни з Канулем[ред. | ред. код]

Рубіж VI—VII ст. виявився переломним для Баакульського царства. У ті часи наймогутнішою політією у строкатому політичному світі майя було Канульське царство, столиця якого спочатку розташовувалася в Цибанче, а пізніше була перенесена до Калакмуля. Канульські володарі шляхом посадження на місцях лояльних до себе царів встановили контроль над широким простором — площа лише південних територій, де визнавалася гегемонія канульських царів, сягала 48000 км², а як далеко простягалася їхня влада на північ достеменно невідомо.[4] У басейні ріки Усумасінти головним противником експансії Кануля став саме Баакуль. У 599 та 611 роках канульська армія двічі захоплювала і спустошувала Лакамху. Попри це канульським володарям так і не вдалося включити Баакуль до сфери свого впливу на тривалий час.

Розквіт Баакуля[ред. | ред. код]

У 615 році царем Баакуля став 12-річний К'ініч-Ханааб-Пакаль I (615683). На правління цього володаря та його сина К'ініч-Кан-Балама II (683702) припадає час найвищого розквіту Баакуля. К'ініч-Ханааб-Пакаль I стабілізував внутрішнє становище Баакульського царства, з перемінним успіхом вів тривалі війни з Канулем та його союзниками. Значною є розгорнута К'ініч-Ханааб-Пакалем та його сином будівельна програма. Починаючи з середини 640-х років К'ініч-Ханааб-Пакаль I збудував «Забутий Храм», основну частину Палацу, «Храм XIII». Окрасою Паленке, що вражає своєю красою і величчю, є Храм Написів — гробниця, збудована К'ініч-Ханааб-Пакалем I для самого себе. К'ініч-Кан-Балам II від батька не відстав. Він не лише завершив розпочате батьком будівництво «Храму Написів», а й збудував храми знаменитої «Групи Хреста»: Храм Хреста, «Храм Сонця» та «Храм Хреста з Листям». У 687692 роках у залежність від Баакуля потрапили держави басейну Усумасінти: Піпа, Амаль, Анайте та інші. Проте 7 жовтня 692 року баакульське військо зазнало тяжкої поразки від царства Попо' (Тоніна) і Баакуль швидко втратив контроль над завойованими територіями.

Баакуль у VIII ст[ред. | ред. код]

У VIII ст. правителі Баакуля продовжували зовнішню та внутрішню політику своїх попередників. Спроби К'ініч-К'ан-Хой-Читама II (702 — близько 721?) взяти реванш за поразку 692 року успіху не мали: 27 серпня 711 року військо цього царя так само було розбите правителем Попо' К'ініч-?-К'аком (другий елемент імені поки не розшифровано), а сам Баакульський володар, вірогідно, потрапив у полон. Важливою віхою в історії пізнього Баакуля стало правління К'ініч-Акуль-Мо'-Наба III (721 — після 736). За часів цього володаря великий вплив мав його сахаль (намісник однієї з областей, на які ділилося царство) і Йахавк'ак' («володар вогню», вірогідно, воєначальник баакульської армії) Чак-Сууц'. У 723—729 роках Чак-Сууц' здійснив низку переможних походів на Лівобережжя Усумасінти і розширив сферу впливу Баакульського царства. У цей час у Паленке знову пожвавилося будівництво, були збудовані «Храм XVIII», «Храм XIX», «Храм XXI».

К'ініч-Акуль-Мо'-Наб III востаннє згадується як цар під 736 роком, а перша згадка про наступного правителя датується лише груднем 746 року. Не виключено, що після смерті К'ініч-Акуль-Мо'-Наба III Баакуль охопила внутрішня династична криза. Про наступних царів збереглися лише уривчасті відомості. З пізніх правителів варто відзначити К'ініч-К'ук'-Балама II, за наказом якого було створено «Панель 96 ієрогліфів», що вважається шедевром ієрогліфічної каліграфії майя.

Кінець Баакульського царства[ред. | ред. код]

Найпізніша згадка про царя в Паленке датується листопадом 799 року. Останнього Баакульського володаря звали Вак-Чам-Ханааб-Пакаль або Ханааб-Пакаль ІІІ. На думку Альберта Давлетшина, присутність у його імені календарної дати Вак-Чам («6 Смерть»), не характерна для царів класичних майя, свідчить про те, що він, можливо, належав до групи майя-чонталь і був прибульцем, який скинув стару династію.[5] Джоел Скідмор, автор спеціального дослідження про правителів Паленке, вважає, що подібні «календарні» імена були наслідком посилення в ту пізню епоху мексиканського впливу.[6] У Паленке дійсно знайдено предмети, характерні для індіанських культур узбережжя Мексиканської затоки, проте відсутність у городищі слідів зумисної руйнації робить гіпотезу про зовнішнє вторгнення як причину загибелі Баакульського царства сумнівною.

У IX ст. низини майя, на яких сформувалася класична цивілізація, охопила загальна криза, причини якої досі до кінця не з'ясовано. Населення залишило більшість класичних центрів на всій території низин (не лише в басейні Усумасінти), а класичні держави занепали. Водночас обірвалася традиція встановлення монументальних пам'яток, тому вже починаючи з термінального класичного періоду (850—1000 роки) ми, крім кількох рідкісних винятків, не маємо письмових джерел з історії майя. Спорожнілі давні міста, зокрема й Паленке, вкрилися джунглями і були забуті аж до їхнього «другого відкриття» у XIX ст.

Правителі Баакуля[ред. | ред. код]

Лінія Ель-Тортугеро

  • Акуль-К'ук' («Черепаший Кецаль») — (поч. VI ст.?)
  • Ік'-Муй-Муваан І («Чорна Хмарна Сова») — (поч. VII ст. — 644)
  • Балам-Ахав («Ягуар-Володар») — (644—679)
  • Ік'-Муй-Муваан ІІ — (679-поч. VIII ст.)

Лінія Токтан-Лакамхи

Примітки[ред. | ред. код]

  1. 1. Martin Simon and Nikolai Grube. Chronicle of the Maya Kings and Queens: Deciphering the Dynasties of the Ancient Maya. London, 2000. P. 159
  2. 2. Сафронов Александр Владимирович. Государства майя западного региона в классический период. Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук — Москва 2006, страницы 72-74
  3. 3. Skidmore Joel. The Rulers of Palenque: A Beginner's Guide. Fifth edition. 2010 // Mesoweb, Р. 9-11
  4. 4. http://www.mezoamerica.ru/indians/city/calacmul.html
  5. 5. Сафронов Александр Владимирович. Государства майя западного региона в классический период. Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук — Москва 2006, страница 149. (рос.)
  6. 6. Skidmore Joel. The Rulers of Palenque: A Beginner's Guide. Fifth edition. 2010 // Mesoweb, Р. 91. (англ.)

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Martin, Simon and Nikolai Grube. Chronicle of the Maya Kings and Queens: Deciphering the Dynasties of the Ancient Maya. London, 2000 (англ.)
  • Skidmore, Joel. The Rulers of Palenque: A Beginner's Guide. Fifth edition. 2010 // Mesoweb: [1]. (англ.)
  • Сафронов А. В. Государства майя западного региона в классический период. Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук. Москва 2006. (рос.)