Перейти до вмісту

Баасизм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Прапор Арабської соціалістичної партії Баас

Баасизм (араб. البعثية, al-Baʿthīyah IPA: [albaʕˈθijja], від بعث baʿth IPA: [baʕθ], що означає "відродження") — це арабська націоналістична ідеологія, що виступає за створення єдиної арабської держави під керівництвом баасистської авангардної партії, що діє у межах революційно-соціалістичної моделі. Ідеологія офіційно ґрунтується на теоріях сирійських інтелектуалів Мішеля Афляка[en] (у версії іракського крила партії Баас[en]), Закі аль-Арсузі[en] (у версії сирійського крила[en]) та Салаха ад-Діна аль-Бітара[en]. До відомих баасистських лідерів сучасності належать колишній президент Іраку Саддам Хусейн і колишні президенти Сирії Хафез аль-Асад та його син Башар аль-Асад.

Баасизм пропагує «просвітлення арабів» і відродження їхньої культури, цінностей і суспільства. Ідеологія також передбачає створення однопартійних держав і заперечує політичний плюралізм на невизначений період — теоретично партія Баас використовує невизначений час для формування «просвітленого» арабського суспільства. Баасизм ґрунтується на принципах арабського націоналізму, панарабізму та арабського соціалізму, що виражено у гаслі «Єдність, Свобода, Соціалізм» (араб. وَحْدَةٌ، حُرِّيَّةٌ، اِشْتِرَاكِيَّةٌ, Waḥda, Ḥurriyya, Ishtirākiyya).[1]

Баасизм пропагує соціалістичну економічну політику, зокрема державну власність на природні ресурси, протекціонізм, розподіл земель селянам і планову економіку. Хоча теоретики баасизму черпали натхнення у західних соціалістів, вони відкидали марксистську концепцію класової боротьби, вважаючи, що вона шкодить єдності арабів. Баасисти стверджують, що соціалізм є єдиним шляхом для розвитку сучасного арабського суспільства та його об'єднання.[2]

Дві баасистські держави, що існували — Ірак і Сирія — прагнули запобігти критиці своєї ідеології за допомогою авторитарного управління.[3] Державною ідеологією Баасистської Сирії був необаасизмультраліве відгалуження баасизму, розвинене асадистським керівництвом сирійської партії Баас, яке суттєво відрізнялось від баасизму Афляка і Бітара. Тим часом Іракська партія Баас перебувала під впливом саддамізму, що мав більш праву політичну орієнтацію, і це врешті призвело до міжбаасистського конфлікту між двома баасистськими державами.[4] Обидва баасистські режими впали. Іракський — внаслідок вторгнення очолюваної США коаліції до Іраку у 2003 році, а сирійський — внаслідок нового повстанського наступу в Сирії у 2024 році на тлі громадянської війни в Сирії.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Bar, Shmuel (2006). Bashar's Syria: The Regime and its Strategic Worldview (PDF). с. 364—365. Архів оригіналу (PDF) за 23 липня 2011. Процитовано 8 березня 2013.
  2. Bar, Shmuel (2006). Bashar's Syria: The Regime and its Strategic Worldview (PDF). с. 364, 365. Архів оригіналу (PDF) за 23 липня 2011. Процитовано 8 березня 2013. In practice, the economic doctrine of the Ba’th eschewed private enterprise and called for a state directed economy, much like the USSR. According to the basic documents of the party: the national wealth is the property of the state; the traditional distribution (i.e., the holding of most arable land by absentee landowners who leaded the land out to the peasants) is unjust and therefore it must be corrected; farming land should be allocated according to the capability to husband it; factories will be cooperative; trade will be controlled by the state.
  3. Sammy, Ketz (15 грудня 2024). Once a leading force, Assad's Baath party wiped off Mideast politics: analysts. Al-Monitor (англ.). Процитовано 20 грудня 2024.
  4. Sassoon, 2012, p. 30, The rift between the Ba'th parties in Syria and Iraq widened. In February 1966, a military coup by the party's left wing in Syria forced 'Aflaq and the Syrian leadership to seek refuge in Iraq. From that point on, despite short periods of rapprochement, the chasm between the so-called left-wing in Syria and the right-wing supported by al-Bakr and Saddam Hussein was never bridged..

Література і посилання

[ред. | ред. код]