Бабаєв Агаджан Гельдийович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бабаєв Агаджан Гельдийович
туркм. Agajan Babaýew
Народився 10 травня 1929(1929-05-10) (88 років)
Мари, Марийський велаят, Туркменістан
Громадянство
(підданство)
Туркменістан
Галузь наукових інтересів географія
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Науковий ступінь Доктор географічних наук
Нагороди
Державна премія СРСР Орден «Знак Пошани»

Агаджа́н Гельди́йович Баба́єв (туркм. Agajan Babaýew, * 10 травня 1929, Мари) — туркменський географ, фахівець із вивчення та освоювання пустель; дійсний член Академії наук Туркменістану, член-кореспондент Російської академії наук, член Ісламської академії наук.

Закінчив географічний факультет Ашгабатського педагогічного інституту (1949). В 1950–1960 роках викладав у Туркменському державному університеті. Кандидатську дисертацію захистив 1953 року, докторську — 1968. 1959 року був обраний головою Географічного товариства Туркменістану. Від 1960 займає (з перервою в сімдесяті роки) посаду директора Інституту пустелезнавства та екологічних проблем (цей інститут був установою Академії наук Туркменістану, а після того, як Туркменбаши розпустив академію, підпорядкований міністерству охорони навколишнього середовища). Від 1965 року член-кореспондент, а від 1975 академік Академії наук Туркменістану, від 1976 — член-кореспондент Академії наук СРСР (зараз Російської академії наук). 1975 року був обраний президентом АН Туркменістану; обіймав цю посаду до 1986 року, коли Ніязов (тоді перший секретар комуністичної партії Туркменської РСР) ініціював його відставку. Незважаючи на спротив Ніязова, був знов обраний 1989 і очолював академію аж до її розпуску Ніязовим у 1993 році.

1993 року обраний членом Ісламської академії наук (міжнародної).

Автор понад трьохсот наукових праць та п’яти монографій (зокрема, «Пустеля Кара-Куми», «Оазисні піски Туркменістану та шляхи їх засвоєння»). Брав участь у багатьох наукових експедиціях, географія яких охоплювала Монголію, Індію, Алжир, Лівію, Китай, Іран.

Засновник та головний редактор міжнародного журналу «Проблеми освоєння пустель».

Заслужений діяч науки Туркменістану (1979), лауреат Державної премії СРСР (1981) та премії Карпінського (Німеччина, 1990).

Очолював Комітет по державних преміях імені аль-Хорезмі (з 1992 року).

Двічі обирався депутатом Верховної ради СРСР. У добу перебудови підтримував неформальні демократичні організації «Агзибірлік» та клуб «Пайхас». В часи правління Туркменбаши йому було заборонено виїзд із країни[1].

Джерела[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]