Баба Марта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мартениці на квітучому плодовому дереві

Ба́ба Ма́рта — міфічний персонаж болгарського фольклору. У народних віруваннях, поданих у прислів'ях та казках, її ім'я пов'язане з назвою місяця березня (март). У болгарських міфічних уявленнях уособлено три місяці — січень, лютий та березень. Січень та лютий представлені як брати із жорстоким характером — Великий Сечко та Маленький Сечко. Бабу Марту вважають їхньою сестрою, яка часом усміхнена і доброзичлива, часом непередбачувано зла.

Багато звичаїв та свят, присвячених прийдешній весні, пов'язані з Бабою Мартою та місяцем березнем. Найвідомішим звичаєм, пов'язаним із Бабою Мартою, є прикрашання людей та молоді мартеницею (скрученою біло-червоною ниткою) 1 березня — у день приїзду Баби Марти. Ритуали з переслідування змій та ящірок тривають протягом місяця, а також ворожіння, пов'язані з деякими перелітними птахами.

Казки Баби Марти[ред. | ред. код]

У фольклорі Баба Марта представлена як сестра чи дружина Великого Сечка (січень) та Маленького Сечка (лютий). Вона завжди ними незадоволена — або вони пили вино (якщо вони її брати), або робили якесь велике лихо. Стара жінка (наречена) злиться на них, внаслідок чого погода псується.

Згідно з популярною казкою, стара чабанка забрала свою отару в гори в останні дні березня, думаючи, що Баба Марта дасть їй гарну погоду, бо вона така ж стара, як і вона. Баба Марта розсердилася, позичила у свого брата Лютого кілька днів і дістала їх. Ці дні в народній традиції називаються «запозиченими днями», «позичальниками», «кількома днями». Марта випустила сильний сніг та хуртовини, які заморозили її козу та стадо в горах. Заморожені перетворилися на купу каміння, з якого стікала цілюща вода.

Святкування Баби Марти[ред. | ред. код]

У це свято проводяться обрядові дії, які, як вважають, сприяють добробуту. Учасниками цих урочистостей є жінки, дівчата та діти. Вважається, що вона не любить старих жінок, і вони жодним чином не повинні викликати її гнів. Баба Марта відзначається 1 березня, 9 березня (Младенці) і 25 березня (Благовіщення). Свята асоціюються з вітанням весни.

Спалення Баби Марти[ред. | ред. код]

Болгарське свято «Спалення Баби Марти» відзначається наприкінці зими, в останню суботу та неділю лютого. Воно закінчує зиму і готує людей до майбутньої весни.

1 березня[ред. | ред. код]

Мартениці

Свято Баби Марти в болгарських традиціях є символом весни і приносить побажання здоров'я та родючості на початку нового циклу в природі. Традиція пов'язана з давньою язичницькою історією Балканського півострова, пов'язаною з усіма землеробськими культами природи. Деякі з найбільш специфічних рис ритуалу 1 березня, і особливо зав'язування скручених біло-червоних вовняних ниток, є результатом багатовікової традиції, яка була властива фракійським (палеобалканським) та еллінським звичаям[1].

Легенда, яка виникла у 30-х роках минулого століття, пов'язує появу мартениці з праболгарами[2].

Звичай зав'язування мартениці (виті білі та червоні вовняні нитки) відомий у Болгарії, Румунії, Молдові, Албанії, Греції, Північній Македонії та Сербії. У Румунії мартениці зав'язують лише на руках жінок та маленьких дітей, а чоловіки можуть носити мартениці лише в потайному місці, наприклад, у взутті. У Греції мартениці зав'язують лише на дитячих руках. У Болгарії мартениці прив'язують також до молодняку та дерев, а також до чоловіків.

Найстарша жінка повинна ретельно прибрати будинок до сходу сонця, вийняти й розтягнути червону тканину — скатертину, постіль, постільну ремінь або фартух. Вважається, що це зробить Бабу Марту щасливою і сприятиме її доброті до будинку та мешканців. Скручена біла та червона вовняна нитка — мартениця — найчастіше зав'язується на руці у дітей, дівчат та молодих наречених. Молоді люди повинні виходити, «щоб їх бачила Баба Марта і раділа», а старі жінки не повинні виходити, бо «вони розсердять Бабу Марту».

У цей день у багатьох місцях ганяють змій та ящірок, розводять багаття, двір обводять брязканням металевих предметів та закликаннями.

Історія звичаю[ред. | ред. код]

Ритуальне використання червоних або біло-червоних тканин, стрічок, ниток, вузлів або пензликів було засвідчено на Балканах, у Малій Азії, Єгипті та на Близькому Сході ще з античних часів. У давнину червоний означав Богиню (народження і смерть), а білий — її Сина (Сонце, потойбічний світ, вічність). Традиції і сьогодні дотримуються в Румунії, Молдові, Північній Македонії, частині Греції, Болгарії, Сербії, Албанії, а також у частині сьогоднішньої України.

Модернізована традиція 1 березня[ред. | ред. код]

Щороку 1 березня болгари дарують одне іншому мартениці (мартенкі, байніци) — переплетені нитки, найчастіше червоні і білі, але є також зелені різних форм — для здоров'я і щастя. Болгари одягають мартениці на одяг або зап'ястя і бажають собі здоров'я та щастя словами «Щасливої Баби Марта».

1 березня вважається днем на ім'я Марта. Помилково часто до цієї дати додають іменини до імені Мартин, оскільки офіційним святом, згідно зі Священним синодом, є 14 квітня з нагоди святкування св. Мартина.

25 березня (Благовіщення)[ред. | ред. код]

У народній традиції свято асоціюється з віруваннями та звичаями щодо змій, зозуль та ведмедів, які, як вважають, прибувають або прокидаються і виходять цього дня. Баба Марта — їхня господарка.

У Північній Болгарії проводяться ритуали на честь змії — господаря будинку — їжа залишається на порозі будинку. Голова змії, вбитої на Благовіщення, вважається цілющою.

Ритуали переслідування змій та ящірок відомі по всій Болгарії. Двори підмітають, а сміття підпалюють. Діти стрибають через багаття заради здоров'я. Подекуди будинок оточений палаючою ганчіркою. Жінки та діти дзвенять плойками та житом на великих металевих посудах і вимовляють чарівні формули на кшталт: «Втікайте змії та ящірки, Благовіщення вас ущипне (Благовіщення вас переслідує)!»

Вважається, що перелітні птахи прилітають до Благовіщення. Особливо очікується кування зозулі, а кількість кування передбачає тривалість життя. Люди намагаються принести з собою гроші та хліб, щоб бути ситими та заможними, якщо їм закує зозуля. Коли кує зозуля, вважається, що приходять феї. Молоді діви не виходять рано вранці, щоб не зустріти фей.

Комерціалізація свята[ред. | ред. код]

В останні кілька років спостерігається тенденція до комерціалізації свята. У середині лютого розпочинаються масові продажі мартениць у жвавих громадських місцях, особливо інтенсивно у великих містах. Традиція ручного в'язання мартениць замінюється експортованою продукцією з Китаю, яка використовується більшістю торговців для отримання вищих прибутків, оскільки мартениці китайського виробництва в кілька разів дешевші за інші на ринку[3]. Серед багатого різноманіття видів мартениць є також (кітч, нетрадиційні) із зображеннями відомих виконавців поп-фолку, а також казкових та мультиплікаційних персонажів[4].

Література[ред. | ред. код]

  • Българска народна митология. Енциклопедичен речник. Съст. Анани Стойнев. Изд. гр. «7М+Логис», София, 1994.

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Енциклопедия Древна Тракия и траките – Мартеницата, Ваня Лозанова. Архів оригіналу за 13 січня 2020. Процитовано 1 березня 2021.
  2. Етнологът Иглика Мишкова: Мартеницата никога не се изхвърля, за да не си изхвърли човек и късмета [Архівовано 19 січня 2012 у Wayback Machine.], 1 март 2011 г. Агенция «Фокус».
  3. www.novinar.net[недоступне посилання]
  4. demotivirai.me. Архів оригіналу за 21 квітня 2012. Процитовано 26 травня 2022.