Перейти до вмісту

Бабенкове (Ізюмський район)

Координати: 49°15′5″ пн. ш. 37°20′16″ сх. д. / 49.25139° пн. ш. 37.33778° сх. д. / 49.25139; 37.33778
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Бабенкове
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район Ізюмський район
Тер. громада Ізюмська міська громада
Код КАТОТТГ UA63040090020055671 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка Бабенкове 
Основні дані
Засноване 1788.
Колишня назва Злодіївка
Населення 429
Площа 1,294 км²
Густота населення 331,53 осіб/км²
Поштовий індекс 64318
Телефонний код +380 5743
Географічні дані
Географічні координати 49°15′5″ пн. ш. 37°20′16″ сх. д. / 49.25139° пн. ш. 37.33778° сх. д. / 49.25139; 37.33778
Середня висота
над рівнем моря 		93 м
Водойми Сухий Ізюмець
Місцева влада
Адреса ради 64300, Харківська обл., Ізюмський р-н, м. Ізюм, пл. Центральна, 1
Карта
Бабенкове. Карта розташування: Україна
Бабенкове
Бабенкове
Бабенкове. Карта розташування: Харківська область
Бабенкове
Бабенкове
Мапа
Мапа

CMNS: Бабенкове у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Бабенкове.

Бабе́нкове (раніше — Злодіївка) — село в Україні, у Ізюмській міській громаді Ізюмського району Харківської області. Населення становить 429 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Бригадирівська сільська рада.

Географія

[ред. | ред. код]

Село Бабенково знаходиться на ріці Сухий Ізюмець, за 7 кілометрів від міста Ізюм, вище за течією, на відстані 2 км знаходиться село Бригадирівка, західніше — колишнє село Водорезівка.

На відстані одного кілометру проходить автомобільна траса до міста Ізюм Р79.

Історія

[ред. | ред. код]

Виникнення села

[ред. | ред. код]

Село вперше згадується на мапі 1788 року.

Злодіївка

[ред. | ред. код]

Достовірних фактів пов'язаних із назвою села не збереглося, але за народними переказами збереглася легенда. Три століття тому в селі оселилася чаклунка. На той час чари прирівнювалися до злодійства. От і причепилася до відьми назва «злодійка», а хутір довгий час називали Злодіївкою. Землі були родючими і швидко заселилися панами. Досі збереглися назви ярків, де вони мешкали: Йосипівський, Греково, Фесівка. У 1910 році через місто Ізюм було прокладено залізницю і село почало активно забудовуватися.

Бабенкове

[ред. | ред. код]

Існує кілька версій пов'язаних з перейменуванням села. Перша версія: назва Злодіївка була не до вподоби. Селяни вирішили перейменувати село на Бабенкове. Друга версія: боялися, що ця назва може накликати біду. Третя — служив на цих землях козак Бабенко і за добру службу йому подарували хутір, який і назвали на його честь. Проте, серед істориків немає однозначних висновків з приводу назви.

Село розміщене поблизу річки Сухий Ізюмець і налічує 177 дворів. Населення становить 429 чоловік.

Радянська окупація почалась у 1918 році, того ж року було створено і перший колгосп.

Під час радянської окупації було збудовано фельдшерсько-акушерський пункт, крамницю та початкову школу та сільський клуб з бібліотекою.

Оскільки село поруч із містом, то робітників було більше, ніж колгоспників. У селі діяла філія заводу будматеріалів — видобували крейду та вапно.

На сьогодні ці землі орендують ПП «Золота нива», АПК «Хлібопродукт», ТОВ «Югран». У центрі села є братська могила загиблим воїнам, які полегли у роки Другої світової війни[1].

У 2004 році було ліквідовано молочно-товарну ферму.

У 2009 році було закрито місцеву школу.

12 червня 2020 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Ізюмської міської громади[2].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Ізюмського району (1923—2020), село увійшло до складу новоутвореного Ізюмського району[3].

Населення

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 455 осіб, з яких 218 чоловіків та 237 жінок[4].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 429 осіб[5].

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:

Мова Відсоток
українська 93,01 %
російська 6,53 %
молдовська 0,23 %
інші 0,23 %

Об'єкти соціальної сфери

[ред. | ред. код]
  • Клуб.
  • Бібліотека.

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Уродженці села:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Статтю створено за матеріалом завідувачки Бабенківської сільської бібліотеки С. Перевозник. «Ізюмщина Краєзнавча», видавництво «Кроссроуд», Харків, 2009. Укладачі: П. Т. Журова, Ю. Ю. Шелест, В. М. Лисаченко, Н. В. Федосенко, К. В. Малютіна, Л. І. Щибря, Є. В. Гевліч, В. Е. Воронін, І. Г. Гончаренко. с 2(укр.)
  2. ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 1 лютого 2023.
  3. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  4. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Харківська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  5. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Харківська область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  6. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Харківська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]


Харківська область Це незавершена стаття з географії Харківської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бабенкове_(Ізюмський_район)&oldid=42955465