Бабино (Україна)
| село Бабино | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Львівська область |
| Район | Самбірський район |
| Тер. громада | Стрілківська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA46080170020088971 
|
| Основні дані | |
| Населення | 377[1] |
| Площа | 1,005 км² |
| Густота населення | 477,61 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 82094 |
| Телефонний код | +380 3238 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°19′7″ пн. ш. 22°50′36″ сх. д. / 49.31861° пн. ш. 22.84333° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
493 м |
| Водойми | р. Мшанець |
| Відстань до районного центру |
28 км |
| Найближча залізнична станція | Лопушанка-Хомина |
| Відстань до залізничної станції |
10 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 82092, Львівська обл., Самбірський р-н, с. Стрілки |
| Карта | |
  Бабино | |
 Бабино | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Ба́бино (інші назви — Бабине, Бабина, Головецько Горішне: найперша історична назва — Грозьова Горішня) — село в Україні, Стрілківської сільської громади у Самбірському районі Львівської області. Орган місцевого самоврядування — Стрілківська сільська рада.
Село тягнеться, по суті, одною вулицею вздовж річки Мшанець, у прирічковій долині, що між хребтом Оровим та горою Маґура-Лімнянська. На північному сході від села розташовані дві вершини Орового хребта — Кичерка (724 м) і Горб (739 м). Умовно село Бабино можна поділити на декілька частин: початок села, або "Між Калиничами" яка знаходиться по правому боці від мосту. Далі прямо одною вулецею тягнется "Вогін" , тягнется аж до школи. Наступне місце немає назви але воно розташоване між "Заваткою" яка тягнется від кінця села до межі з цією частиною яка знаходиться біля потічка коло "Бульянки" і "Вогоном"
Село виникло у XVI ст. і мало назву Грозьова Горішня, про що свідчить напис на "Антологіоні" львівського друку в місцевій церкві.[2]
В "Лопушанському архіві" знайшли дозвіл № 273556 з дня 10.11.1916 на відкриття господарчих млинів, зокрема Миколи Мицака в Головецькому (Бабина)[3].
У 2023 р. село Бабина разом із довколишніми селами ввійшло до мережі історико-туристичних маршрутів "БойкоМандри", яка створюється за підтримки УКФ та Стрілківської територіальної громади.[4][5] [6][7][8]
.jpg)
У селі є дерев'яна церква Богоявлення Господнього, збудована 1898 року[9] на місці попередньої з 1742 року[10]. Належить до одного з перших сакральних дерев'яних споруд у неоукраїнському стилі, зведених за проєктом Василя Нагірного.[11] Є пам’яткою архітектури місцевого значення (охоронний номер 2393-м, Рішення виконкому Львівської обласної Ради народних депутатів від 13.12.1991 № 671).
Судячи з підтвердження короля Сиґізмунда ІІ Августа від 13 червня 1561 року дозволу самбірського старости на заснування другої церкви в Головецькому, то перша церква в селі постала незадовго після цього. Її засновником був Яків (Яцько) з Тур'я ВицівськийКаганович.[2]
1578 року привілеї церкви підтвердив та надав лан землі польський король Стефан Баторій.
1582 року в самбірському ґродському суді розглядали скаргу священика Яцка Вицівського, будівничого церкви у Головецьку Горішньому, проти князя вицівського Івана, який теж хотів збудувати нову церкву, на що не отримав дозволу[2] (слід зауважити, що історично "князями" також називали священиків).
Про існування церкви в XVII ст. свідчить напис "... до церкви Богоявлення Господнього Ґурна Грозьова АХЧД (1694)".[2]
У 1742 році збудували нову дерев'яну церкву. В акті візитації 1766 року візитатор відзначив, що "церква з дерева різаного в три верхи виведена, з тих з одним заломом, а два - з двома. Вікна в наві з підвдня три, з півночі одне, у вівтарі зі сходу одне, з півночі і півдня по два. Двері від заходу. Ріка (емпора) з дверима від заходу (на галереї), з двома вікнами. Дзвони у верху над бабинцем (емпорою)".[12]
За неперевіреними даними, у 1746 році була збудована нова церква.[2]
1898 року в селі звели нову дерев'яну церкву, проєкт якої розробив Василь Нагірний. Про час її спорудження свідчить вирізьблена дата на надпоріжнику західних дверей "1898". Про ініціаторів і благодійників будівництва сповіщає напис на металевій таблиці, вставленій в одвірок: "Въ часъ душпастырства о. Димитрія Марчака, старшихъ братей св. церкви: Николая Музычака, Николая Мацьковича, Федья Бардына и пивця церковного Ивана Угрыньчака, фундаторы ч. Василь Сеґинь, каменосѣчець зъ Грозьовой и добровольніи датки громадянъ въ часѣ отбутой св.. миссіи на дни 6-го юлія 1897 года".[13]
Була парохіяльною церквою Жукотинського деканату Перемиської єпархії УГКЦ.
Від 1961 по 1989 рік стояла зачиненою. Мешканці села не допустили перетворити її склад і постійно доглядали.
Розташована на західному кінці села при дорозі, на рівній ділянці.
Сучасна церква - хрещата трибанна орієнтована будівля, зведена зі смерекових брусів на кам'яному підмурівку. Має зрубну конструкцію, збудована на плані хреста, із замкнутими з трьох сторін вівтарем і раменами трансепта.
До квадратної нави прилягають гранчастий вівтар, укорочені гранчасті бічні рамена та прямокутний бабинець. Нава, бабинець та пресбітерій перекриті куполами на восьмигранних тамбурах.
При вівтарі з двох боків розташовані невеликі прямокутні захристії.
Наву вінчає наметова баня зі сліпим ліхтарем і маківкою, посаджена на великий світловий восьмерик. Подібні дещо менші бані на світлових восьмериках вінчають бабинець і вівтар.
Бічні рамена вкриті п'ятисхилими дахами, їх гребені на кінцях увінчані маківками.
Церкву оперізує піддашшя, оперте на профільовані випусти зрубів.
Вхід у церкву розташований в західній частині бабинця. Стіни надопасання оббиті бляхою та завершені профільованим ґзимомсом, прорізані півциркульно завершеними вікнами, в торцевих стінах всіх рамен - круглі вікна. Вся будівля покрита листовим металом.
Нава об'єднана з раменами високими лучковими арковими прорізами.
Хори, оперті на випусти, тягнуться в бабинці вздовж трьох стін.
Стіни - відкритий немальований зруб.
Іконостас початку ХХ ст. чотириярусний на арці, різьблений і золочений, з традиційною прорамою. Ікони академічного письма, ймовірно, котрогось із перемиських малярів (можливо, Олександра Скрутка).
При північній стіні нави збереглася казальниця, зроблена водночас з іконостасом.
.png)
Поряд з церквою (на південний захід від неї) стоїть дерев'яна двоярусна квадратна дзвіниця, ймовірно, старша за сам храм, покрита чотирисхилим дахом. Нижній її ярус зрубний, квадратовий в плані, з північного боку прибудований ґанок. Другий ярус відділений від першого піддашшям, опертим на профільовані випусти вінців зрубів, стовпови, вкритий восьмибічним наметом, увінчаний сліпим ліхтарем з маківкою.
Біля церкви є могильний цвинтар.[10]
У 1928 році в Бабинім проживало 350 осіб, серед яких було 11 євреїв та 39 школярів.
2001 року населення села становило 480 осіб.
- ↑ https://en.m.wikipedia.org/wiki/Babyno
- ↑ а б в г д Василь Слободян. Українське сакральне мистецтво Старосамбірського району. 2015. - С. 90
- ↑ Курій Василь, Лопушанський Роман. Найрідніша в світі Лопушанка-Хомина. 2019
- ↑ Гром, Наталія. БойкоМандри: туристичні маршрути Стрілківської громади.
- ↑ Strilky Territorial Community. Cities for Cities (брит.). Процитовано 14 листопада 2023.
- ↑ IgnBor (24 вересня 2023). У Стрілківській громаді проєкт «БойкоМандри» поєднається із сусідами-поляками. Leopolis.news (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
- ↑ ❗️Новий туристичний проєкт «БойкоМандри» – актуальний, як ніколи ❗️ «БойкоМандри» – це три піші та веломаршрути, що пролягають через гори мальовничої... | By Бойківщина | Facebook (укр.), процитовано 14 листопада 2023
- ↑ БойкоМандри. boykomandry.com. Процитовано 15 листопада 2023.
- ↑ Головецько (Бабина). Церква Богоявлення Господнього 1898. Архів оригіналу за 31 травня 2017. Процитовано 18 квітня 2017.
- ↑ а б "BIESZCZAD". Rocznik Towarzystwa opieki nad zabytkami. Ddział w Michniowcu. 1995. Maciej Augustyn, Andrzej Szczerbicki. "Cerkiew w dolinie potoku Mszaniec". Str. 18-28.
- ↑ Василь Слободян. Українське сакральне мистецтво Старосамбірського району. 2015. - С. 93
- ↑ НМЛ, відділ рукописів, Ркл-496, арк. 47 зв.-48зв.
- ↑ Василь Слободян. Українське сакральне мистецтво Старосамбірського району. 2015. - С. 92
- Hołowiecko 1) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 110. (пол.)
- «Перепис церков і населення Старосамбірщини. 1928 рік»
- Погода в селі Бабино [Архівовано 4 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- https://decentralization.gov.ua/newgromada/4244/composition [Архівовано 11 квітня 2021 у Wayback Machine.]
- https://strilky-gromada.gov.ua/ [Архівовано 5 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
