Бабинський Іван Андрійович
Іва́н Андрі́йович Ба́бинський (? – до 1650) — руський (український) шляхтич з роду Бабинських, гербу Бій (Bojcza). Зем'янин у Луцькому повіті Волинського воєводства та Овруцькому старостві Київського воєводства Речі Посполитої. Державний та військовий діяч.
| Іван Бабинський | ||
 | ||
| Герб Бій (Bojcza) | ||
| ||
|---|---|---|
| Попередник: | Андрій Бабинський | |
| Наступник: | Юрій Бабинський | |
| Смерть: | 1650 | |
| Поховання: | Дорогобуж | |
| Підданство: | Корона Польська | |
| Релігія: | православ'я, католицизм | |
| Рід: | Бабинські | |
| Шлюб: |
Ганна Загоровська, Софія Миньківська, Христина Харлинська | |
| Діти: | Юрій, Олександр, Катерина, Марина | |
Біографія та діяльність[ред. | ред. код]
Іван Бабинський менший син Андрія Бабинського. Володів землями на Волині та Поліссі, зокрема частинами сіл: Бабин, Бабин (корецький), Кам'яне, Лінчин, Скорч, Тожир. Мав нерухомість у Корці, Луцьку та Мозирі.[1] Фігурує як учасник звернення до варшавського сейму 8 березня 1616 року. У ньому волинська шляхта зверталася до короля задля дотримання своїх зобов'язань, що були затверджені його коронаційною присягою. Поміж іншого у зверненні йшлося про утиски православної Церкви, про повернення відібраних володінь у Києво-Печерського та Жидичинського монастирів. Також було подано прохання щодо звільнення міста Луцьк від військового постою, питання утримання «кварцяного війська», та отримання винагород за заслуги перед країною.[2] У 1619 році згадується як маршалок мозирський.
Відомо, що був у шлюбі тричі:
- Перший шлюб — Ганна Загоровська.
- Другий шлюб — Софія Миньківська.
- Третій шлюб — Христина Харлинська, донька луцького старости.
Старший син Юрій Бабинський учасник посполитого рушення під час Хмельниччини. Брав участь у боях поблизу Любліна.[3] У його тестаменті від 1650 року йшлося про те, що батько — Іван Бабинський та брат Олександр були поховані в Дорогобужі при Успенському монастирі. Старша донька Івана Бабинського — Катерина, володіла більшістю маєтків по смерті батька і братів. Вона у шлюбі за Юрієм Гораїном. Менша донька Марина Іванівна — черниця Підборецького монастиря ордену василіян у Дубно.[1]
Джерела[ред. | ред. код]
- Stecki T.J. «Z boru i stepu. Obrazy i pamiątki». – Kraków, 1888. – S. 121.
- Національно-визвольна війна в Україні. 1648-1657. Збірник за документами актових книг / Музичук О. В. Сухих Л. А. Страшко В. В. ЦДІАК України, м. Київ. 2008. – 1011 с. Ст. 223.
- Архив ЮЗР. Ч. 2, т. 1 : Постановления дворянских провинциальных сеймов в ЮЗР. 1861. — LXIV. 530. Ст. 103—115.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Stecki T.J. (1888). «Z boru i stepu. Obrazy i pamiątki» (польська) . Краків. с. 121.
- ↑ Архив ЮЗР. Ч. 2, т. 1 : Постановления дворянских провинциальных сеймов в ЮЗР. 1861. — LXIV. 530 (староукраїнська та російська) . Санкт Петербург. с. 103—115.
- ↑ Національно-визвольна війна в Україні. 1648-1657. Збірник за документами актових книг / Музичук О. В. Сухих Л. А. Страшко В. В. ЦДІАК України, м. Київ. 2008. – 1011 с. Ст. 223 (українська) .
 | Ця стаття містить перелік посилань, але походження тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність внутрішньотекстових джерел-виносок. |
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |