Бабин Яр (поема)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бабин Яр
Жанр поема
Автор Євтушенко Євген Олександрович
Мова російська
Опубліковано 1961

«Бабин Яр»поема, написана в 1961 році в Києві Євгеном Євтушенком з мотивів дискримінації і геноциду євреїв. На основі цієї поеми композитор Дмитро Шостакович написав симфонію. Поема була перекладена на 72 мови[1] і зробила Євтушенко всесвітньо відомим[2].

Історія створення[ред. | ред. код]

Євтушенко згадує, що перші вірші про трагедію Бабиного Яру опублікували Ілля Еренбург і Лев Озеров, які ввійшли до Києва у 1944 році разом з Червоною армією. Він прочитав ці вірші у 1944 році у віці 11 років. Вірші Озерова справили на Євтушенко сильне враження[3]. Також Євтушенко говорив, що давно збирався написати вірші, спрямовані проти антисемітизму.

Потрапивши вперше в Бабин Яр у 1961 році разом із письменником Анатолієм Кузнєцовим, Євтушенко був вражений відсутністю якого-небудь пам'ятника загиблим. Більш того, на місці масових розстрілів було звалище.

Ця ситуація так подіяла на поета, що він написав поему за кілька годин, сидячи в готелі Першими вірш почули  Іван Драч і Віталій Коротич, які зайшли до Євтушенка у готельний номер. Потім він прочитав поему по телефону Олександру Межирову. Після цього запланований виступ Євтушенка місцева влада спробувала скасувати, але відступили перед загрозою великого скандалу[4].

На наступний день Євтушенко публічно прочитав у Києві новий вірш. Він починався словами «Над Бабьим Яром памятников нет…» ("Над Бабиним Яром пам'ятників немає..."). Поема «Бабин Яр» стала одним з елементів прориву двадцятирічного мовчання про цю трагедію.

19 вересня 1961 року вірш було опубліковано у «Літературній газеті». Перед публікацією головний редактор Валерій Косолапов сказав, що йому треба порадитися з дружиною, оскільки після публікації його звільнять. Тим не менш, він прийняв позитивне рішення[5][6].

У 1962 році Пауль Целан переклав поему німецькою мовою[7][8], на іврит — Евен Шоша[9], а до п'ятдесятиріччя публікації газета "Макор Рішон" опублікувала переклад Зєева Гейзеля, який зберіг поетичний лад оригіналу. Всього вона була перекладена на 72 мови.

Реакція[ред. | ред. код]

Поема викликала невдоволення серед деякої частини суспільства, а також керівництва держави. Зокрема, Євтушенко звинувачували в випинанні трагедії євреїв на тлі інших жертв нацизму.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Михаил Бузукашвили. (16 января 2011). Евгений Евтушенко о «Бабьем Яре». Номер 2 (181) Журнал "Чайка". Архів оригіналу за 2012-09-11. Процитовано 2012-2-11. 
  2. Цвибель Д. (2008). От Станции Зима к Бабьему Яру. netzulim.org. Архів оригіналу за 2012-09-11. Процитовано 2012-2-11. 
  3. Евгений Евтушенко о трагедии Бабьего Яра. Русская служба Би-би-си. Архів оригіналу за 2012-09-11. Процитовано 2012-2-10. 
  4. Евгений Евтушенко. Украина не должна допустить бестактность. Русская Служба "Голоса Америки". Архів оригіналу за 2012-09-11. Процитовано 2012-2-12. 
  5. Алфавит Инакомыслия. Бабий Яр. Передача первая. Радио Свобода. Архів оригіналу за 2012-09-11. Процитовано 2012-2-11. 
  6. Сарнов Б.. Голос крови. lechaim.ru. Архів оригіналу за 2012-09-11. Процитовано 2012-2-11. 
  7. Литература-Немецкий. Виртуальный музей «Еврейская жизнь Буковины». Процитовано 2015-6-13. 
  8. Eric Kligerman. Sites of the uncanny: Paul Celan, specularity and the visual arts p.12, 2007 ISBN 978-3-110-19135-6
  9. Он всем антисемитам, как еврей. netzulim.org. Архів оригіналу за 2012-09-12. Процитовано 2012-2-11. 

Посилання[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Евгений Евтушенко. Я пришёл к тебе, Бабий Яр… История самой знаменитой симфонии XX века. М., Текст[ru], 2012.