Бабич Євген Макарович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ice hockey pictogram.svg
Євген Бабич
Особові дані
Повне ім'я Євген Макарович Бабич
Дата народження 7 січня 1921(1921-01-07)
Місце народження Москва, РРФСР
Дата смерті 11 червня 1972(1972-06-11) (51 рік)
Місце смерті Москва, СРСР
Зріст 170 см
Вага 73 кг
Позиція правий нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1946–1950
1950–1953
1953–1957
 
1946–1949
1950
ЦБЧА (Москва)
ВПС (Москва)
ЦСК МО (Москва)
Футбол
ЦБЧА (Москва)
ВПС (Москва)
 ? (52)
 ? (45)
 ? (47)
 
9 (1)
4 (0)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1953–1957 СРСР 64 (26)
Нагороди і звання
Орден Трудового Червоного Прапора — 1957
Заслужений майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Євген Макарович Бабич (рос. Евге́ний Мака́рович Ба́бич; нар. 7 січня 1921, Москва, РРФСР — пом. 22 жовтня 1972, Москва) — радянський хокеїст, правий нападник.

Олімпійський чемпіон. Найкращий правий крайній нападник першого десятиріччя радянського хокею.

Клубна кар'єра[ред.ред. код]

Спортивна біографія розпочалася у хокеї з м'ячем. Володар кубка СРСР 1945, 1946.

У першому чемпіонаті СРСР з хокею із шайбою забив чотири голи та отримав срібну нагороду за друга місце ЦБЧА у турнірі. На протязі трьох наступних сезонів грав у ланці з Всеволодом Бобровим та Анатолієм Тарасовим, а команда тричі поспіль вигравала національний чемпіонат.

1950 року переходить до ВПС. Виступає у першій атакувальній трійці команди, поряд з Всеволодом Бобровим та Віктором Шуваловим. Його партнери, відомі бомбардири, значну кількість своїх голів забили саме з передач Євгена Бабича. За три сезони у ВПС виграв три чемпіонати та один кубок СРСР.

У 1953 році були об'єднані ВПС та ЦБРА. Бабич, з партнерами, повертається до своєї першої команди. Незважаючи на протиріччя з головним тренером, Анатолієм Тарасовим, був одним з лідерів клубу на протягом наступних чотирьох сезонів. За цей час виграв два чемпіонати та три кубки СРСР. Всього у чемпіонатах СРСР провів 170 матчів (144 голи).

Провів по декілака матчів за ЦБЧА та ВПС у чемпіонаті СРСР з футболу. У першому ж матчі відзначився забитим голом у ворота тбіліського «Динамо».

Виступи у збірній[ред.ред. код]

У лютому-березні 1948 року брав участь у трьох матчах збірної Москви з найсильнішою європейською клубною командою того часу, празьким ЛТЦ. У двох перших поєдинках забив по голу. Це були перші неофіційні поєдинки збірної СРСР, яка виступала під прапором збірної Москви.

У складі національної збірної здобув золоту нагороду на Олімпійських іграх 1956 у Кортіна-д'Ампеццо. Автор першої закинутої шайби радянської збірної на олімпійських турнірах.

Чемпіон світу 1954, 1956; другий призер 1955, 1957. На чемпіонатах Європи — три золоті (1954–1956) та одна срібна нагорода (1957). На Олімпійських іграх та чемпіонатах світу провів 27 матчів (шість закинутих шайб), а всього у складі збірної СРСР — 64 матчі (26 голів)[1].

Тренерська діяльність[ред.ред. код]

У сезоні 1952/53 замінив на посаді граючого тренера ВПС травмованого Всеволода Боброва. З червня по листопад 1961 року очолював ЦСКА. У 1962–1963 працював на посаді головного тренера ленінградського СКА, а в 1969–1970 — омського «Каучука».

Нагороди та досягнення[ред.ред. код]

Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (1957). Заслужений майстер спорту СРСР (1953).

Нагороди Команда Кіл. Роки
Олімпійські ігри
Золото СРСР 1 1956
Чемпіонат світу
Золото СРСР 2 1954, 1956
Срібло СРСР 2 1955, 1957
Чемпіонат Європи
Золото СРСР 3 1954, 1955, 1956
Срібло СРСР 1 1957
Чемпіонат СРСР
Золото ЦСК МО (Москва) 5 1948, 1949, 1950, 1955, 1956
Золото ВПС (Москва) 3 1951, 1952, 1953
Срібло ЦСК МО (Москва) 3 1947, 1954, 1957
Кубок СРСР
Володар ВПС (Москва) 1 1952
Володар ЦСК МО (Москва) 3 1954, 1955, 1956
Фіналіст ВПС (Москва) 1 1951

Примітки[ред.ред. код]

  1. Всі матчі збірної СРСР на сайті Хоккейные архивы [1]

Джерела[ред.ред. код]