Перейти до вмісту

Баблер рудоголовий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Баблер рудоголовий
Рудоголовий баблер (підвид P. r. dusiti, Національний парк Кхао Яй, Таїланд)
Рудоголовий баблер (підвид P. r. dusiti, Національний парк Кхао Яй, Таїланд)

Голос рудоголового баблера (номінативний підвид)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Pellorneidae
Рід: Баблер (Pellorneum)
Вид: Баблер рудоголовий
Pellorneum ruficeps
Swainson, 1832
Підвиди

(Див. текст)

Посилання
Вікісховище: Pellorneum ruficeps
Віківиди: Pellorneum ruficeps
EOL: 920789
ITIS: 561900
МСОП: 22715859
NCBI: 98146

Ба́блер рудоголовий[2] (Pellorneum ruficeps) — вид горобцеподібних птахів родини Pellorneidae. Мешкає в Південній і Південно-Східній Азії. Виділяють низку підвидів[3][4][5].

Довжина птаха становить 15-17 см. Голова верлика, хвіст довгий і вузький. Верхня частина тіла коричнева, тім'я руде або каштанове, над очима широкі світлі "брови". Нижня частина тіла біла, груди і боки поцятковані темними смугами. Самці дещо більші за самиць і сильніше поцятковані. Представники різних підвидів дещо різняться за забарвленням.

Підвиди

[ред. | ред. код]

Виділяють двадцять вісім підвидів:[6][7]

  • P. r. olivaceum Jerdon, 1839 — північно-західна Індія;
  • P. r. ruficeps Swainson, 1832 — західна і центральна Індія;
  • P. r. pallidum Abdulali, 1982 — південно-східна Індія;
  • P. r. punctatum (Gould, 1838) — західні Гімалаї;
  • P. r. mandellii Blanford, 1871 — від Непалу до Аруначал-Прадешу;
  • P. r. chamelum Deignan, 1947 — південь Ассаму і схід Бангладеш;
  • P. r. pectorale Godwin-Austen, 1877 — схід Аруначал-Прадешу і північна М'янма;
  • P. r. ripleyi Deignan, 1947 — схід Ассаму (Північно-Східна Індія);
  • P. r. vocale Deignan, 1947 — Маніпур (Північно-Східна Індія);
  • P. r. stageri Deignan, 1947 — північно-східна М'янма;
  • P. r. shanense Deignan, 1947 — від східної М'янми до південно-східного Юньнаню;
  • P. r. hilarum Deignan, 1947 —центральна М'янма;
  • P. r. victoriae Deignan, 1947 — західна М'янма;
  • P. r. minus Hume, 1873 — південна М'янма;
  • P. r. subochraceum Swinhoe, 1871 — південно-східна М'янма і західний Таїланд;
  • P. r. insularum Deignan, 1947 — острови Мьєй[en];
  • P. r. acrum Deignan, 1947 — західний і південний Таїланд, північ Малайського півострова;
  • P. r. chthonium Deignan, 1947 — північно-західний Таїланд;
  • P. r. indistinctum Deignan, 1947 — крайня північ Таїланду;
  • P. r. elbeli Deignan, 1956 — Північно-Східний Таїланд;
  • P. r. dusiti Dickinson & Chaiyaphun, 1970 — схід центрального Таїланду;
  • P. r. oreum Deignan, 1947 — південний Юньнань, північний Лаос і північно-західний В'єтнам;
  • P. r. vividum La Touche, 1921 — південно-східний Юньнань, північний і центральний В'єтнам;
  • P. r. ubonense Deignan, 1947 — Північно-Східний Таїланд, південний Лаос і північно-східна Камбоджа;
  • P. r. deignani Delacour, 1951 — південний В'єтнам і східна Камбоджа;
  • P. r. dilloni Delacour, 1951 — крайній південь В'єтнаму і південно-східна Камбоджа;
  • P. r. euroum Deignan, 1947 — південний і південно-східний Таїланд, західна Камбоджа;
  • P. r. smithi Riley, 1924 — острови Сіамської затоки.

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Рудоголові баблери поширені в Індії, Гімалаях та в Південно-Східній Азії[8]. Вони живуть в густому підліску тропічних лісів, в бамбукових і чагарникових заростях, на плантаціях, в ярах, поблизу річок і струмків. Зустрічаються на висоті від 500 до 1200 м над рівнем моря. Не мігрують.

Поведінка

[ред. | ред. код]

Рудоголові баблери живляться безхребетними, яких шукають в підліску[8]. Гніздування відбувається під час сезону дощів. Гніздо куполоподібне з бічним входом, в кладці від 2 до 5 яєць. Пташенята покидають гніздо через 12-13 днів після вилупллення[9][10][11].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Pellorneum ruficeps. Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 13 грудня 2021.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Jønsson, Knud A.; Fjeldså, Jon (2006). A phylogenetic supertree of oscine passerine birds (Aves: Passeri). Zoologica Scripta. 35 (2): 149—186. doi:10.1111/j.1463-6409.2006.00221.x.
  4. Rasmussen PC; JC Anderton (2005). Birds of South Asia. The Ripley Guide. Volume 2. Washington DC and Barcelona: Smithsonian Institution & Lynx Edicions. с. 425—426.
  5. Baker, ECS (1922). Fauna of British India, including Ceylon and Burma. Birds. Volume 1 (вид. 2nd). London: Taylor and Francis. с. 238—242.
  6. Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (October 2021). Babblers, scimitar babblers, ground babblers, Alcippe fulvettas. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 30 вересня 2018. Процитовано 23 жовтня 2021.
  7. Mayr E; R A Paynter Jr, ред. (1964). Check-list of Birds of the World. Volume 10. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 241—245.
  8. а б Ali, Salim & S.D. Ripley (1996). Handbook of the Birds of India and Pakistan. Volume 6 (вид. 2nd). New Delhi: Oxford University Press. с. 114—122.
  9. Whistler, Hugh. Popular Handbook of Indian Birds (вид. 4th). London: Gurney and Jackson. с. 53—54.
  10. Betham R M (1903). The nest of the Yellow-browed Bulbul (Iole icterica) and the Spotted Babbler (Pellorneum ruficeps). J. Bombay Nat. Hist. Soc. 15 (2): 346—347.
  11. Hume AO (1889). Oates, EW (ред.). The nests and eggs of Indian Birds. Volume 1 (вид. 2nd). London: R H Porter. с. 100.