Бабрак Кармаль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бабрак Кармаль
ببرک کارمل
Babrak Karmal (cropped).jpg
Прапор
3-й Голова Революційної ради Афганістану
27 грудня 1979 — 24 листопада 1986 року
Попередник: Хафізулла Амін
Наступник: Мухаммед Наджибулла
Прапор
14-й Прем'єр-міністр Афганістану
27 грудня 1979 — 11 червня 1981 року
Попередник: Хафізулла Амін
Наступник: Султан Алі Кештманд
 
Партія: НДПА1965)
Освіта: Кабульський університет
Народження: 6 січня 1929(1929-01-06)
Камарі, поблизу Кабула
Смерть: 3 грудня 1996(1996-12-03) (67 років)
Москва, Росія
° рак печінки[d]
Батько: Мухаммед Хусейн-хан
Дружина: Махбуба Кармаль (з 1956)
Нагороди:
Second ribbon bar of the Order of Saur Revolution.png

Медіафайли у Вікісховищі?

Бабра́к Карма́ль (6 січня 1929 — 3 грудня 1996) — голова Революційної ради Демократичної Республіки Афганістан (19791986).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Кабулі у родині армійського генерала. Пращури Кармаля по лінії батька були вихідцями з індійського Кашміра, які переїхали до Кабула за часів, коли Кашмір належав імперії Дуррані. На новому місці вони асимілювались із таджицькою громадою Кабула. Його батько приховував своє непуштунське походження і розмовляв тільки мовою пушту. Мати Кармаля була перськомовною пуштункою з племені Гільзаїв. Справжнім ім'ям Кармаля було Султан Хуссейн, яке він замінив на подібне, типове афганське ім'я. В Кабульському університеті захопився ідеями комунізму. 1965 року вступив до Народно-демократичної партії Афганістану (НДПА). Очолив фракцію «Парчам». У 1965—1973 роках був депутатом парламенту країни.

Після Квітневої революції 1978 року став заступником голови Революційної ради, але вже влітку 1978 року був усунутий з цього посту й відряджений послом до Чехословаччини. Восени 1978 року був звинувачений в організації антиурядової змови і знятий з посади посла. Залишився в еміграції.

Після введення сил Радянської Армії в Афганістан у грудні 1979 року став генеральним секретарем ЦК НДПА, головою Революційної ради й головою Ради міністрів (останній пост займав до 1981 року). 4 травня 1986 за рішенням 18-го пленуму ЦК НДПА Кармаля було звільнено «за станом здоров'я» від обов'язків генерального секретаря ЦК партії за умови збереження за ним членства у Політбюро. Усунення з посади було спричинено змінами в СРСР, де до влади прийшов Михайло Горбачов. Наприкінці 1986 року був усунутий і з посту голови Революційної ради.

Після залишення всіх посад він був змушений емігрувати й проживав у Москві: у перші роки еміграції — на дачі у Срібному Бору. Бабрак Кармаль мав велику повагу серед афганців: до еміграції під час першої після його відставки демонстрації в Кабулі люди, проходячи повз трибуну, кидали квіти не новому партійному керівнику Наджибуллі, а Кармалю; після заяв Наджибулли про «національне примирення» й необхідність перемовин із контрреволюціонерами армія була деморалізована і невдоволена таким різким і незрозумілим поворотом, згубним для революції й неможливим за правління Кармаля. Популярність Кармаля, яка ще більше зросла на тлі політики Наджибулли, спричинили пересторогу радянських керівників, які боялись повернення Кармаля до влади, тому до останнього приставили охорону й суворо контролювали його коло спілкування. Так тривало до кінця правління Горбачова. В останні роки життя стан здоров'я Бабрака Кармаля різко погіршився (хвороба нирок), він регулярно проходив курс лікування.

Помер 3 грудня 1996 року у 1-й міській лікарні міста Москви.

Джерела[ред. | ред. код]