Бабченко Микола Федотович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Федотович Бабченко
Микола Федотович Бабченко

Час на посаді:
червень 1938 — 1946
ПопередникРадченко Хома Порфирійович
Наступникпосада скасована

Час на посаді:
1946 — березень 1947
Попередникпосада введена
НаступникПанасюк Денис Харитонович

Народився1906
Макіївка, Таганрозький округ, Область Війська Донського, Російська імперія
Померлистопад 1970
Київ, СРСР
Політична партіяКПРС
Професіяукраїнський радянський політичний і державний діяч
Нагороди
Орден ЛенінаОрден Червоної Зірки  — 1943
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»Медаль «20 років перемоги у ВВВ» — 1965
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»

Мико́ла Федо́тович Ба́бченко (1906, Макіївка, Російська імперія — листопад 1970, Київ, СРСР) — український радянський державний діяч, народний комісар (міністр) юстиції Української РСР. Голова Комісії з амністії при Президії ЦВК УСРР. Депутат Верховної Ради УРСР 1–2-го скликань. Кандидат у члени ЦК КП(б)У (1940–1946). Член ЦК КП(б)У (1946–1949)

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в родині робітника в місті Макіївка, тепер Донецької області. Трудову діяльність розпочав у дванадцятирічному віці робітником шахти. Член ВКП(б) з 1929 року.

У 1931 році закінчив Харківський інститут радянського будівництва і права. 3 1931 року — на відповідальній комсомольській роботі.

З 1935 року працював помічником прокурора, прокурором у справах промисловості й транспорту Народного комісаріату юстиції УСРР, обирався членом, а згодом головою Комісії з амністії при Президії ЦВК УСРР. З 1937 року — заступник прокурора УРСР із нагляду за місцями ув'язнення НКВС.

З червня 1938 року — народний комісар юстиції УРСР. З 1941 по 1943 рік — заступник військового прокурора Південно-Західного, згодом Сталінградського і Центрального фронтів.

З березня 1943 по березень 1947 року — народний комісар (міністр) юстиції УРСР. З 1947 по 1953 рік — на відповідальній роботі в органах прокуратури Української РСР.

26 червня 1938 року та 9 лютого 1947 року обирався депутатом Верховної Ради УРСР відповідно 1-го та 2-го скликань. З 1 жовтня 1938 року — член Комісії по попередньому розгляду скарг та клопотань про помилування при Президії Верховної Ради УРСР[1].

Потім — персональний пенсіонер союзного значення в місті Києві, де й помер у листопаді 1970 року.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ЦДАГО. Ф. 1. Оп. 6. Спр. 538. Арк. 213.

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Чисніков В. М. Керівники органів юстиції України (1917–2001 рр) // Юридичний вісник України : журнал. — Київ, 2001. — № 28.
  • Бабченко Микола Федотович : облікова картка й автобіографія депутата Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 3, арк. 21–22.
  • Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 31.
  • Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР]. — 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.