Бабчук Емма Антонівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бабчук Емма Антонівна
Народилася 5 жовтня 1942(1942-10-05) (80 років)
Жорнище, Іллінецький район, Вінницька область, Українська РСР, СРСР
Діяльність журналістка
Нагороди
Заслужений журналіст України

Е́мма Анто́нівна Бабчу́к (нар. 10 травня 1942, с. Жорнище, нині Іллінецького району Вінницької області) — українська журналістка, публіцистка. Заслужена журналістка України (1994).

Життєпис[ред. | ред. код]

У першому класі сиділа за партою з ровесником Степаном Ганжею, тепер Заслуженим майстром народної творчості України.[1]

Редакторка 2-х платівок «Співає Тернопілля» (1972). У радіопередачах розповідала про текстильників Тернополя (1973), У. Лендюк та її хор-ланку (1977), тернопільців -- Олега Германа, Анатолія Горчинського, Володимира Барну, Єфрема Гасая, Лесю Романчук, її маму Лідію Романчук та інших.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Батько Білаш Антон Трифонович (1909-1944) - військовослужбовець. Мати Поліна Василівна (1914-1991) - учителька молодших класів. Чоловік Володимир Гордійович (1940) - доцент катедри вищої математики в Інституті сухопутних військ у Києві. Дочка Ольга (1974) - філологиня, журналістка, працює в Національній радіокомпанії України. (зараз - UA:Українське радіо). [2]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • журналістська премія «Ніка» (1998)
  • міжнародна премія ім. Пилипа Орлика (1998)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Сонячне килимарство Степана Ганжі. Архів оригіналу за 21 жовтня 2013. Процитовано 31 січня 2013. 
  2. Бабчук Емма Антонівна. static.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 22 квітня 2022. Процитовано 27 вересня 2021. 

Джерела[ред. | ред. код]